Постанова

від 23.09.2015 по справі 806/2424/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м.Житомир справа № 806/2424/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Степанов П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 № НОМЕР_1,

встановив:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19 червня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 26798,00 грн за основним платежем і на 13 399,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаного рішення стали посилання в акті перевірки на дефектність первинних документів, щодо завищення податкового кредиту в частині взаємовідносин із ТОВ "СМ" Партнери" та щодо завищення податкового кредиту в частині взаємовідносин із МПП "Шельф". З такими висновками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області позивач не погоджується, оскільки на його думку безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є податкові накладні, оформлені відповідно до приписів статті 201 Податкового кодексу України, які позивач отримав від вказаних контрагентів. Крім того, вважає, що відсутність та/або дефектність первинної документації не може ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюване повідомлення-рішення скасуванню не підлягає у зв'язку з тим, що прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки про відсутність належного документального підтвердження позивачем реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ "Партнери", МПП "Шельф".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (код ЄДРПОУ 30865632), ТОВ "ХР ХАНСЕН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32657174) та ТОВ "СМ"ПАРТНЕРИ" (код ЄДРПОУ 39212834) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, з ТОВ "ВІБЕРГ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39257173), ТОВ "ГЕА ФУД СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 33745439) та МПП "ШЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31326307) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 3361/06-25-22-02/32122069 від 02 червня 2015 року (а.с. 26-74).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат":

п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 457,00 грн, в тому числі по операціях з отримання послуг охорони у ТОВ "СМ"ПАРТНЕРИ" (код ЄДРПОУ 39212834) на суму ПДВ 25 667,00 грн за січень 2015 року, по операціях з отримання товарів у МПП "ШЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31326307) на суму ПДВ 1 131,00 грн та з отримання товарів у ТОВ "ВІБЕРГ УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 39257173) на суму ПДВ 17 659,00 грн за лютий 2015 року.

Не погоджуючись з висновками перевірки, Товариством було подано заперечення (а.с. 77-82), які залишені без задоволення.

Листом № 20752/10/06-25-22-02 від 16.06.2015 про розгляд заперечення до акту перевірки Житомирською ОДПІ зазначено наступні висновки:

- враховуючи заперечення платника №ЮР-93 від 09.06.2015 та надані до перевірки документи Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" по взаємовідносинам з ТОВ "СМ"ПАРТНЕРИ" (код ЄДРПОУ 39212834) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, МПП "ШЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31326307) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 не відповідають здійсненим господарським операціям та не дають права платнику податків на формування податкового кредиту у розумінні вимог Податкового кодексу України, тому перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 26 789,00 грн, в тому числі по операціях з отримання послуг охорони у ТОВ "СМ"ПАРТНЕРИ" (код ЄДРПОУ 39212834) на суму ПДВ 25 667,00 грн за січень 2015 року та по операціях з отримання товарів у МПП "ШЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ) на суму ПДВ 1 131,00 грн за лютий 2015 року;

- перевіркою не встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 32122069) щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ВІБЕРГ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39257173) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, враховуючи наданні до перевірки, а також додані в запереченні Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" №ЮР-93 від 09.06.2015 документи.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 19 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 (а.с. 75) про збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 26 789, 00 грн за основним платежем і на 13 399, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ" Партнери".

Підставою для висновку щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ "СМ" Партнери" в лютому на суму 25 666,66 грн зроблено відповідачем на підставі тверджень:

- про неправильне оформлення податкової накладної, а саме: порушення наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 22.09.2014 № 957 та недотримання Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), оскільки ТОВ "СМ "Партнери" надавало Позивачу послуги охорони, в податковій накладній повинно в гр. 5.1 стояти умовне позначення - послуга, а не грн. (стор. 38 Акта перевірки, а.с. 64);

- про неможливість надання послуг ТОВ "СМ "Партнери" через відсутність достатньої кількості трудових ресурсів (стор. 38-39 Акта перевірки, а.с. 64-65);

- те, що з огляду наданих первинних документів Відповідачем зроблено висновок про те, що здійснені господарські операції проводились без мети настання реальних наслідків та не носили реального характеру, здійснені з метою мінімізації оподаткування.

Щодо висновку Акту перевірки про завищення податкового кредиту в частині взаємовідносин із МПП "Шельф":

Висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарів у ТОВ "Шельф" товарів у лютому 2015 року на суму 1131,40 грн відповідачем зроблено на підставі наступних тверджень:

- "при аналізі наданих до перевірки податкової та видаткової накладних немає можливості визначити походження товару, в будь-якому документі відсутнє посилання на виробника товару";

- "у податковій накладній мають бути заповнені всі необхідні реквізити, в т.ч. номенклатура товару та код УКТ ЗЕД (для товарів, ввезених на митну територію України); враховуючи той факт, що в ході перевірки немає можливості визначити виробника товару, тому немає можливості підтвердити правильність складання податкової накладних постачальником, та, відповідно, і правомірність формування податкового кредиту покупцем";

- "наявність основних засобів, інших необоротних активів МПП "Шельф" встановити неможливо, оскільки фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва за 2014 року не подано";

- про відсутність сертифіката відповідності, що є порушенням Закону України "Про захист прав споживачів".

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо реальності операцій Позивача, здійснених з ТОВ "СМ"Партнери" у січні 2015 року суд зазначає наступне.

Отримання послуг від ТОВ "СМ "Партнери" здійснювалось на підставі договору про надання охоронних послуг № СМ 009 від 01.01.2015 (а.с. 89-100).

Зазначений договір зокрема містить наступні положення:

Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник замовляє, охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності або знаходиться а його користуванні на законних підставах, про що вказано в дислокації постів (додаток № 1 до даного Договору). Вид охорони визначається за угодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони.

У відповідності до п. 1.2 Договору, охорона здійснюється вахтовим методом, цілодобовими постами згідно Дислокації (додаток № 1 до договору).

Пунктом 1.3 договору визначено ціну договору у сумі 154 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 25666,66 грн щомісяця. Ціна складається з загальної вартості виду постів охорони, визначеною у дислокації постів (додаток № 1). Загальна кількість постів може бути змінено з ініціативи замовника на підставі чого складається додаткова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.5 договору, дієздатність охорони для надання охоронних послуг підтверджується ліцензією серія АЕ № 292357, яка видана МВС України від 23.09.2014 на надання послуг по охороні.

Пунктом 7.1 договору, за надані послуги замовник сплачує охороні щомісячно вартість послуг у розмірі вказаному у відповідному акті про надання послуг (п.1.3), за винятком суми штрафних санкцій за порушення допущенні під час несення служби черговою зміною охорони на об'єкті оформлені відповідним актом підписаним представниками сторін. Даний акт складається замовником в двох примірниках та подається охороні до 5-го числа місяця наступного за звітним. У разі відсутності даного акту сплата вартості послуг здійснюється відповідно до акту про надання послуг наданим охороною.

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинність з 01 січня 2015 року та діє по 01 січня 2016 року.

Існування та дійсність договору відповідачем не заперечується.

Право ТОВ "СМ "Партнери" надавати послуги з охорони підтверджується відповідною ліцензією (а.с. 170).

На виконання умов договору ТОВ "СМ "Партнери" у січні 2015 року надало ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат" послуги з охорони на суму 154 000,00 грн (ПДВ 25 666,66 грн), що підтверджується актом приймання-передачі робіт (надання послуг) № 0001 від 31.01.2015 (а.с. 103, 164).

Податковий кредит за наданими послугами підтверджується податковою накладною від 31.01.2015 № 1 (а.с. 102).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м’ясокомбінат" має у власності значні необоротні та оборотні активи. Станом на початок 2015 року вартість активів підприємства становили суму в 306 291 тис. грн. Зазначений факт підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан ) ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" станом на 31 грудня 2014 року (а.с. 141-142).

ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" використовує послуги з охорони спеціалізованих організацій, в тому числі і TOB "СМ "Партнери". Послуги з охорони надавались по 16-ти постах, що підтверджується умовами договору з надання охоронних послуг. Кількість постів та їх дислокація визначена Додатком № 1 до договору охорони (а.с. 96-99). Таких постів - 16. Всі вони були забезпечені охоронцями, наданими TOB "СМ "Партнери". Дії охоронців визначені як самим договором, так і Додатком 2 до нього "Загальна інструкція по охороні об’єкта" (а.с.94,95,100).

На підтвердження факту надання послуг у відповідності до п. 7.2. договору охорони складено акт приймання-передачі наданих послуг № 0001 від 31.01.2015 (а.с. 103, 164). Вартість послуг у сумі 154 000,00 грн була сплачена позивачем у безготівковому порядку з поточного рахунка позивача на поточний рахунок ТОВ "СМ "Партнери", що підтверджується платіжним дорученням № 1538 від 04.02.2015 (а.с. 143).

Платіж проведено банком 13.02.2015, що підтверджується випискою з рахунку за 13.02.2015 (а.с. 145).

Згідно пояснень представника ТОВ "СМ "Партнери", наданих у ході судового розгляду на підприємстві дійсно є три штатні одиниці працівників. Охоронні послуги здійснювались силами найманих осіб за договором про надання послуг № 5 від 01.01.2015, укладеним між ТОВ "СМ "Партнери" та ТОВ "Регіон варта" (а.с. 156-158).

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № 5 від 31.01.2015 (а.с. 159). Право ТОВ "Регіон варта" надавати послуги з охорони підтверджується ліцензією (а.с. 160). Вартість послуг ТОВ "Регіон варта" ТОВ "СМ "Партнери" оплатило у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 16.02.2015 (а.с. 154).

Окрім того, на підтвердження здійснення контролю за ходом надання послуг з охорони ТОВ "СМ "Партнери" надано посвідчення про відрядження своїх штатних працівників до місця надання послуг (а.с. 171-174).

З вище викладеного слідує, що ТОВ "СМ "Партнери" мало у своєму розпорядженні достатньо ресурсів для надання послуг з охорони.

Згідно даних Податкової декларації з ПДВ ТОВ "СМ "Партнери" (а.с. 165-167) сума ПДВ від вартості послуг з охорони, наданих позивачу включена до складу податкових зобов’язань у січні 2015, що підтверджується п. 1 Розділу І Податкові зобов’язання Додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ ТОВ "СМ "Партнери" за січень 2015 (а.с. 167). Сума ПДВ від операції з надання послуг з охорони у розмірі 25 666,67 грн сплачено ТОВ "СМ "Партнери" до Державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 23.02.2015 (а.с. 155).

Отже, послуги з охорони майна позивача надані ТОВ "СМ "Партнери" у січні 2015 року реально. Реальність операцій підтверджена достатнім обсягом документів, які підтверджують такий факт.

Доводи, викладені відповідачем у запереченнях спростовуються документами, наданими до матеріалів справи. Тому твердження про те, що операції, здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ "Партнери" проводились лише в регістрах бухгалтерського обліку без мети настання реальних наслідків та не носили реального характеру, що свідчить про здійснення взаємовідносин між контрагентами з метою мінімізації оподаткування є такими, що не підтверджені відповідачем документально та не відповідають дійсності.

Щодо правильності оформлення податкової накладної:

В податковій накладній в графі 5.1 зазначено - "грн", в графі 5.2 зазначено - "2454".

Відповідно до п. 15 Наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року N 1129) "Графи 5.1, 5.2 заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної:

- у графі 5.1 вказується умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО;

- у графі 5.2 - код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО;..."

Отже, імперативна норма п. 15 Наказу № 957 вимагає вказівки в графі 5.1, 5.2 податкової накладної коду одиниці вимірювання/обліку, яка передбачена КСПОВО. КСПОВО такої одиниці виміру, як "послуга" не містить. Тому, заповнення податкової накладної у спосіб вказаний в Акті перевірки, а саме "У разі якщо послуга, що надається, не має одиниці обліку, у графі 5.1 зазначається "послуга", а графа 5.2 не заповнюється." Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 не передбачено. Подібний порядок був передбачений п. 12.4 Наказу ДПАУ № 969 від 21.12.2010 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення" та п. 12.5 Наказу Мінфіну № 1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної". Однак, чинний порядок таких положень не містить.

Отже, зазначений в Акті перевірки спосіб заповнення граф 5.1 і 5.2 податкової накладної не тільки не передбачений Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, а й прямо суперечить імперативним положенням цього наказу.

У даному випадку одиницею виміру послуги є грошова одиниця України - гривня, що має код 2454. Саме такі дані і зазначені в податковій накладній № 1 від 31.01.2015.

Таким чином, податкова накладна від 31.01.2015 № 1, надана TOB "СМ "ПАРТНЕР" складена у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року N 1129 та Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96, затвердженого наказом Держкомстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Отже, у відповідача відсутні підстави стверджувати про її невідповідність приписам чинного законодавства України.

Отже, вказані вище документи, що підтверджують факт надання послуг TOB "СМ "Партнери", відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ПКУ, підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат" цілком правомірно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, суму ПДВ, сплаченого за придбані у ТОВ "СМ "Партнери" послуги у січні 2015 року на суму 25 666,66 грн, а у податкового органу відсутні підстави для твердження про заниження податку на додану вартість всього ПДВ на суму 36 193,80 грн по взаємовідносинах з ТОВ "СМ "ПАРТНЕР" та про порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 198.4 ст. 198 ПКУ, п. 200.1 ст. 200 ПКУ та п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 04.09.2012 у справі № К/9991/47476/12; від 27.02.2013 у справі № К/9991/50964/12; від 20.11.2014 у справі К/800/29585/14; від 18.02.2015 у справі К/9991/1256/11 зазначено, що податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Щодо висновку Акту перевірки про завищення податкового кредиту в частині взаємовідносин із МПП "Шельф", зокрема щодо твердження контролюючого органу, що у податковій накладній мають бути заповнені всі необхідні реквізити, в т.ч. номенклатура товару та код УКТ ЗЕД (для товарів, ввезених на митну територію України); враховуючи той факт, що в ході перевірки немає можливості визначити виробника товару, тому немає можливості підтвердити правильність складання податкової накладних постачальником, та, відповідно, і правомірність формування податкового кредиту покупцем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Взаємовідносини між ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" і МПП "Шельф" здійснювались в рамках договору поставки № 1509/14 від 15 вересня 2014 року (а.с. 104-106).

МПП "Шельф" в лютому 2015 року поставило ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат" шліфувальну стрічку, на суму 6 788,40 грн (ПДВ - 1 131,40 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 19022 від 19.02.2015 (а.с. 108) та товарно-транспортною накладною № Р2 від 19.02.2015 (а.с. 109-110). Податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі податкової накладної № 131 від 19.02.2015 (а.с. 107).

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Жодна норма чинного законодавства України не передбачає зазначення у первинних документах місце походження товару чи його виробника.

Окрім того, виходячи з принципу презумпції правомірності рішень платника податків, визначеного ст. 4 ПКУ, а також враховуючи приписи п. 56.4 ст. 56 ПКУ обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. В акті перевірки в обґрунтування прийнятого рішення стверджується лише те, що відповідач "не має можливості визначити походження товару", "немає можливості визначити виробника товару", "немає можливості перевірити правильність складання податкової накладної". Таким чином, виносячи рішення відповідач керується припущеннями, а не доведеними фактами.

Існує лише одна відмінність між податковими накладними, в залежності від джерела їх походження - це зазначення коду УКТ ЗЕД в податкових накладних щодо товарів ввезених на митну територію України. При цьому в податковому повідомленні-рішенні відповідач збільшив суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Тому жодних вимог, пов’язаних з оформленням податкової накладної при операціях з придбання-продажу товарів, вироблених в Україні, окрім тих, які дотримані позивачем та його контрагентом при оформленні податкової накладної та при формуванні податкового кредиту з ПДВ, щодо товарів, вироблених в Україні, чинне законодавство не містить.

Відповідно до п. п. 75.1.2 Податкового Кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби. До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Згідно п.85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов’язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, які належать або пов’язані з предметом перевірки. Згідно п. 85.1. ст. 85 ПКУ забороняється витребовувати у платника податків документи у випадках, не передбачених Податковим кодексом. Згідно із п. 44.1 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань. Тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п. 44.3 Податкового Кодексу України.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, технічна документація та документи по сертифікації не можуть бути предметом дослідження та контролю під час проведення перевірки правильності нарахування податкових зобов’язань, а її наявність чи відсутність не свідчить про нереальність господарських операцій.

Відповідно до п. 6.2. Договору "...кожна партія товару супроводжується документами: ... сертифікатом відповідності, сертифікатом/посвідченням якості (якщо товар підлягає сертифікації), технічна документація...".

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики" від 01.02.2005 № 28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації", шліфувальна стрічка не входить до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації.

Відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-Ш "сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам".

Щодо наявності залежності між поданням чи неподання фінансової звітності контрагентом варто зазначити, що такий факт не може впливати на правильність формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат", як покупцем продукції. МПП "Шельф" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, що не заперечується податковим органом в Акті перевірки і має достатній обсяг цивільної правоздатності для укладення угод, господарські операції за якими були предметом перевірки. Договір між ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат" і МПП "Шельф" не визнано недійсним, не оспорено податковим органом, не зазначено, що такий договір є нікчемним правочином в силу порушення вимог закону. Ґрунтуючись на нормах чинного законодавства України порушення контрагентом вимог щодо власної звітності не може бути підставою для невизнання податкового кредиту з ПДВ у його контрагента.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшло такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Аналогічна практика Вищого адміністративного суду України (справа № К/800/66350/13).

Згідно наведених вище законодавчих норм обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки (Постанова ВАСУ від 05.03.2014 у справі № К/800/66350/13; Постанова ВАСУ від 30.10.2013 у справі № К/800/37821/13).

Посилання в Акті перевірки на ОСОБА_1 "Про захист прав споживачів" є неправомірним, оскільки преамбулою цього закону визначено: "ОСОБА_1 регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів".

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів": "споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника". Отже, вказаний ОСОБА_1 не регулює відносини між юридичними особами.

Окрім того, відповідач не наділений чинним законодавством України правами чи обов’язками контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів. Податковий кодекс чи будь-які інші законодавчі чи нормативні акти не містять залежності між порядком формування податкового кредиту з ПДВ та дотриманням чи недотриманням платником податків законодавства, яке регламентує права споживачів. Тому, наявність чи відсутність порушень у сфері захисту прав споживачів (хоча в даному випадку позивач таких порушень не допускав, у нього відсутні претензії до постачальника щодо отриманих товарів і їх якості) не впливає на формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товару.

Отже, вказані вище документи, що підтверджують факт поставки товару МПП "Шельф" відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ПКУ та підтверджують реальність здійснення господарської операції з поставки товару ТОВ "Житомирський м’ясокомбінат".

Таким чином, TOB "Житомирський м’ясокомбінат" цілком правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за придбані товари в лютому 2015 року на суму 1 131,40 грн, а у податкового органу відсутні підстави для твердження про заниження податку на додану вартість всього ПДВ на суму 1 131,40 грн по взаємовідносинах з МПП "Шельф".

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19.06.2015 № НОМЕР_1 прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19.06.2015 року № НОМЕР_1.

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 182 гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа