Постанова

від 02.10.2015 по справі 809/3975/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2015 р. Справа № 809/3975/15

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинський М.І., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" про стягнення заборгованості в сумі 25773,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір`я" про стягнення заборгованості в сумі 25773,79 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за відповідачем рахується недоїмка по сплаті страхових внесків в сумі 25773,79 грн.

Судом, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову

Відповідач по справі, отримав копію зазначеної ухвали, однак заперечення або заяви про визнання позову, у строк передбачений статтею 183-2 КАС України, до суду ним не подано.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ В«Гуцульське подвір`яВ» відповідно до ст.14 ЗУ В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» (далі-Закон) являється страхувальником, який згідно ч.1 ст.15 вказаного Закону є платником страхових внесків.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно нараховані страхові внески в сумі 25773,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема картками особового рахунку, розрахунками сум страхових внесків, самостійно нарахованих платником за період з 01.01.2010 року по 31.08.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.106 вищевказаного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 6 ст.20 Закону визначено, що сплата страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, здійснюється не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом в даному випадку є календарний місяць.

Судом встановлено, що на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідновин, Управлінням Пенсійного фонду в м.Коломиї та Коломийському районі 14.12.2011 року прийнято рішення № 1162 та 14.10.2011 року прийнято рішення №960 про застосування до відповідача фінансових санкцій.

Як передбачено ч.13 ст.106 ЗУ В«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» суми зазначені в рішенні підлягають сплаті протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, крім випадків оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладення штрафів, що зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

Судом встановлено, що вищевказані рішення Пенсійного фонду отримані відповідачем, що підтверджується підписом бухгалтера ТзОВ "Гуцульське подвір`я". Однак у встановлений законодавством термін фінансові санкції не сплачені, рішення до вищого органу Пенсійного фонду чи в судовому порядку не оскаржено.

У зв’язку з наявністю недоїмки, відповідно до ч.3 ст.106 Закону В«Про загвльнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» територіальні органи Пенсійного фонду у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, мають право надсилати страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу за №Ю-26 від 21.10.2014.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 25773,79 грн. Наявність вказаної суми заборгованості підтверджується витягами з картки особового рахунку страхувальника ТзОВ В«Гуцульське подвір`я".

Доказів сплати даної заборгованості відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене, оскільки вищевказана сума заборгованості залишилась несплаченою, то остання підлягає до стягнення в судовому порядку.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір`я" (78267, вул.Грушевського, 2, с.Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 35982827) на користь управління Пенсійного фонду України в Коломиї та Коломийському районі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2010 року по 31.08.2015 року в сумі 25773 (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 79 коп.

Відповідно до ч.9 ст.183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1