Постанова

від 15.10.2015 по справі 820/8056/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 жовтня 2015 р. Справа № 820/8056/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного підприємства "ОЛІР ПЛЮС" про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "ОЛІР ПЛЮС", в якому просить суд надати дозвіл Західній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "ОЛІР ПЛЮС" (ЄДРПОУ 36624430).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 1666,67 грн до податкового кредиту за березень 2015 року по податковій накладній, яку зареєстровано у Єдиному державному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації у квітні 2015 року, із операцій придбання товарів та послуг у постачальника ТОВ "Голіас-П" з обсягу придбання на суму 10000,00 грн. Фахівцями контролюючого органу направлено лист від 18.06.2015 року №9508/10/20-33-15-01-21 на адресу підприємства, який повернувся до інспекції без відповіді у зв'язку з не знаходженням підприємства за адресою, про що складено акт від 31.07.2015 року №162/20-33-15-01-21. В результаті здійснення аналізу отриманих від відповідача документів податковий орган на виконання вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України звернувся до суду в порядку п.3 Прикінцевих положень Закону України "про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Правом подання до суду заперечень проти позову не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІР ПЛЮС", код 36624430, зареєстровано у відповідності до норм законодавства в якості юридичної особи 01.09.2009 року, місцезнаходження юридичної особи: 61177, АДРЕСА_1, що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21-23).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що організації та проведенню позапланових документальних перевірок за наведених у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставин повинні передувати належний доперевірочний аналіз та збір достатньої інформації, що свідчить про порушення законодавства платником, а також належне оформлення запитів та документів для перевірки.

Зокрема, Законом N 71 внесено зміни до пункту 73.3 статті 73 Кодексу, відповідно до яких посилено вимоги щодо складення письмового запиту платнику податків про подання інформації. Зокрема, такий запит повинен містити: 1) інформацію щодо підстав для надіслання запиту, визначених цим пунктом, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Крім того, з редакції підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу щодо обставин, за наявності яких може бути проведено позапланову документальну перевірку (у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи), Законом N 71 вилучено слово "можливі".

Тобто, норми пункту 73.3 статті 73 Кодексу безпосередньо пов'язані з реалізацією норм, зокрема, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Враховуючи викладене, у письмовому запиті про надання пояснень та їх документального підтвердження, що складається контролюючим органом на підставі норм пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, крім наведення цих підстав для надіслання запиту, переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати, доцільно також обов'язково зазначати: факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, з наведенням конкретних норм податкового та іншого законодавства, яке порушено; відомості, які є джерелом інформації щодо конкретних фактів порушення платником податків податкового та іншого законодавства та підтверджують підстави для направлення запиту. Такими даними можуть бути матеріали перевірок або зустрічних звірок інших платників податків, інша податкова інформація, отримана та опрацьована контролюючим органом у встановленому статтями 72 - 74 Кодексу порядку (наприклад, дані ЄРПН, податкових декларацій та додатків до них, інша інформація, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу).

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Олір Плюс" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року (а.с. 9-12).

Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість підприємством відповідача включено зокрема суму податку на додану вартість у розмірі 1667,00 грн до податкового кредиту за березень 2015 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру податкових накладних судом встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 1666,67 грн включена відповідачем до податкового кредиту за березень 2015 року по податковій накладній, яку зареєстровано у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у квітні 2015 року, із операцій придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ "ГОЛІАС-П" з обсягу придбання на суму 10000,00 грн.

Судом встановлено, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області направлено лист №9508/10/20-33-15-01-21 від 18.06.2015 року на адресу підприємства (а.с. 7), докази направлення наявні в матеріалах справи (а.с. 8).

Зазначений лист відповідачем не було отримано оскільки конверт повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання", про що фахівцями контролюючого органу складено акт №162/20-33-15-01-21 від 31.07.2015 року про неможливість вручення листа Приватному підприємству "Олір Плюс" (код ЄДРПОУ 36624430), про надання пояснень та документального підтвердження, щодо включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2015 року по податковій накладній, яку зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації (а.с. 6).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що не отримання листа відповідачем та ненадання пояснень і запитуваних документів стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом в порядку п.3 Прикінцевих положень Закону України "про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, а саме пунктом 3 Прикінцевих положень, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням вище зазначеного суд приходить до висновку, що дозвіл на проведення перевірки підприємства контролюючому органу може бути наданий виключно Кабінетом Міністрів України та тільки за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. В інших випадках, надання дозволу будь-яким органом, в тому числі й судом для проведення позапланової перевірки чинним законодавством не передбачається, а відтак у контролюючого органу відсутні підстави для звернення із вказаним позовом, а у суду відсутні підстави для його надання.

В обґрунтування звернення до суду із позовними вимогами щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки позивач посилається на приписи ст. 17 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори, що виникають за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом звернення є надання податковому органу дозволу на проведення позапланової перевірки платника податків.

Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що вищезазначена норма кореспондується з приписами частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Такий перелік не є вичерпним, бо Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що законом можуть передбачатися й інші випадки звернення суб'єктів владних повноважень до адміністративного суду. Тобто ці норми носять бланкетний характер, оскільки для того, щоб визначити належність справи до адміністративної юрисдикції, в якій позивачем є суб'єкт владних повноважень, необхідно звертатися до інших законів.

Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено статтею 20 Податкового кодексу України.

Однак ані Податковим кодексом України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Суд зазначає, що ст. 6 Конституції України встановлено засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

При цьому ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчо визначеним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Кабінет Міністрів України постановою від 21 травня 2014 року № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби" утворив Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пункт 7 цього Положення визначає, що Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Аналіз викладеного вказує, що правовідносини, які виникають під час виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів між суб'єктами цих відносин є адміністративними.

Однак, вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як встановлено судом вище, нормами чинного законодавства не передбачено право контролюючих органів звертатися до суду із позовними вимогами щодо надання податковому органу дозволу на проведення позапланової перевірки платника податків.

Враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства, приписи ст.ст.6, 19 Конституції України, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного підприємства "ОЛІР ПЛЮС" про надання дозволу на проведення позапланової перевірки - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.