Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/7868/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 804/7868/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Майнін» у червні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000732202 від 03.06.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою північною ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 23.04.2015 по 29.04.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Майнін» щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено Акт № 62/04-83-22-02/35005945 від 08.05.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 03 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732202, згідно з яким ТОВ «Майнін» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 482400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 241200,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Майнін» з ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Кетсвілл Трейд», ТОВ «Алярд», ТОВ «Мастерікс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у листопаді, грудні 2014 року та січні 2015 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 482400,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Майнін» з ТОВ «Оптіма Капітал» було укладено договір про надання послуг щодо експлуатації машин і механізмів для виконання робіт № 31-10У від 30.10.2014, з ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД» - договір купівлі-продажу №30/10 від 30.10.2014, з ТОВ «Теслабуд» - договір надання послуг щодо експлуатації машин і механізмів № 35 від 22.09.2014, з ТОВ «Кетсвілл Трейд» - договір купівлі-продажу № 55 від 05.12.2014, з ТОВ «Алярд» - договір про надання послуг № 29-12 від 29.12.2014, з ТОВ «Мастерікс» - договір про надання послуги техніки (навантажувача) № 90 від 30.12.2014.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки.

По угодам з ТОВ «Оптіма Капітал», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД», ТОВ «Теслабуд» позивачем було надано виписки з банківських рахунків для підтвердження факту оплати товарів (послуг).

Згідно з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, та з висновками суду першої інстанції, надані позивачем на підтвердження здійснення оподатковуваних операцій первинні документи не підтверджують факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Майнін», оскільки не дають змоги встановити зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації, не мають матеріальних ресурсів, основних засобів, що в свою чергу свідчить про нереальність фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами-постачальниками.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими такі висновки податкового органу та суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Перевіркою встановлено, позивачем не спростовано, що ТОВ «Оптіма Капітал» та ТОВ «Теслабуд» не подавали фінансової та податкової звітності за 2014 рік, не здійснюють діяльність, пов'язану з наданням послуг вантажного транспорту, не мають зареєстрованих транспортних засобів та відповідних дозволів (ліцензій) на надання послуг, передбачених угодою.

ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД» також не знаходиться за юридичною адресою, не подає звітність до податкових органів, крім того встановлено, що вказаному підприємству постачались лише продукти харчування, що виключає можливість постачання позивачу ТМЦ, передбачені умовами договору № 30/10 від 30.10.2014.

Також позивачем до перевірки не було надано жодних документів на підтвердження оприбуткування придбаного товару та використання у власній господарській діяльності.

По взаємовідносинам з ТОВ «Кетсвілл Трейд» судом встановлено, що останнє не перебуває за місцем реєстрації , фінансову, податкову звітність та звітність 1 ДФ за 2014 рік не надавало.

Документи на підтвердження руху придбаного товару, його оприбуткування та зберігання позивачем не надані. ТТН також містять ряд недоліків в оформленні, що не спростовано позивачем.

Факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Алярд» та ТОВ «Мастерікс» щодо надання послуг вантажного транспорту також не знаходить свого підтвердження, оскільки за вказаними підприємствами відсутні зареєстровані транспортні засоби, а також ліцензії на виконання вказаної діяльності. З наданих первинних документів не можливо встановити, які саме роботи виконувались, обсяг робіт тощо.

Аналіз первинних документів, наданих позивачем, дає можливість дійти висновку, що останнім не підтверджено достатніми та належними документами бухгалтерського обліку та звітності факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Жодних доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду.

Крім того апелянтом не зазначено які саме висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, не надано також жодного належного доказу чи пояснення в спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару/послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Встановлені обставини свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в адміністративній справі № 804/7868/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16 жовтня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова