Ухвала

від 12.10.2015 по справі 820/6113/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.Справа № 820/6113/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Котвицького І.Ю., відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 820/6113/15

за позовом Приватної фірми " Вікторія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "ВІКТОРІЯ" (далі по тексту - позивач, ПФ "ВІКТОРІЯ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000172201 від 26.01.2015 р. та № 0000182201 від 26.01.2015 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 820/6113/15 адміністративний позов Приватної фірми "ВІКТОРІЯ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000172201 від 26.01.2015 р. та № 0000182201 від 26.01.2015 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "ВІКТОРІЯ" (код ЄДРПОУ 30236045, 61204, м.Харків, вул.Асхарова, буд.17 кв.237, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки наявним у справі доказам, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 820/6113/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПФ "ВІКТОРІЯ" відмовити.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД», посилаючись, зокрема, на наявну податкову інформацію про те, що вказані контрагенти позивача мають ознаки нереальності здійснення, а також відсутність ТТН, або будь-яких інших документів, підтверджуючих транспортування товару, відсутність у видаткових накладних реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності. Також вказав на віднесення позивачем до витрат, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності, витрати понесені у зв'язку зі орендою житлової квартири в якості офісу, що є неможливим оскільки квартира не переведена у нежитловий фонд. Враховуючи викладене, відповідач вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 455 697 грн., та заниження податку на додану вартість в сумі 392 494 грн у перевіряємий період, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень рішення від 26.01.2015р. №0000172201 та №0000182201.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, посилаючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та правомірність віднесення ним до податкового кредиту суми витрат по господарським операціям із ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином складеними первинними документами, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватна фірма «Вікторія», код 30236045, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 08.12.1998 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, місцезнаходження: 61204, м.Харків, вул.Асхарова, буд.17 кв.237, що підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с. 156).

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва №28276846 НВ№218306 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого ДПІ у Дзержинському районі 29.12.1998 року, позивач є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 157).

ПФ «Вікторія» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 10.12.1998 року (т. 1 а.с.159). За видами діяльності за КВЕД-2010 ПФ «Вікторія» зареєстровано : 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах ; 20.12 виробництво барвників і пігментів; 20.20 виробництво пестицидів та інших агрохімічної продукції; 20.14 виробництво інших основних органічних хімічних речовин; 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами (т.1 а.с.158).

Під час судового розгляду справи встановлено, що в період з 08.12.2014р. по 26.12.2014р. Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Приватної Фірми «Вікторія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12. 2013, за результатами якої складено акт від 06.01.2015 року № 5/20-30-22-01/30236045 (т. 1 а.с.70-142).

Відповідно до висновків зазначеного акту від 06.01.2015 року № 5/20-30-22-01/30236045 встановлено порушення позивачем: п.5.1. пп.5.2.1 пп.5.2 ст.5 Закону України 28.12.1994 №334 97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, пп.138.1.1- п. 138.1. п. 138.2. пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ. із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в сумі 455 697 грн, в тому числі: за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року 7500 грн.; за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року 278912 грн.; за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року 39498 грн.; за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року 129787 грн.; (з урахуванням п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.); п.185.1ст.185. п.198.2, п. 198.6. 198.3 ст.198, п.201.1., п.201.6., 201.10 ст.201 ПКУ занижено податок на додану вартість в сумі 392 494 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 17901 грн., за лютий 2011року в сумі 6696 грн., за березень 2011 року в сумі 21126 грн., за квітень 2011 року в сумі 25851 грн., за травень 2011 року в сумі 39459 грн., за червень 2011 року в сумі 28309 грн., за вересень 2011 року в сумі 66810 грн., за жовтень 2011 року в сумі 18085 грн., за листопад 2011 року в сумі 27641 грн., за грудень 2011 року в сумі 36360 грн., за січень 2012 року в сумі 3617 грн., за листопад 2013 року в сумі 25540 грн., за грудень 2013 року в сумі 75099 гри. (з урахуванням п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.).

ПФ «Вікторія» не погодившись, з висновками викладеними у зазначеному акті перевірки, користуючись своїм правом на адміністративне оскарження, звернулося до Головного управління Міндоходів у Харківській області із відповідними запереченнями, викладеними у скарзі. Податковим органом після розгляду скарга залишена без задоволення.

У зв'язку із встановленими під час проведення перевірки порушеннями ПФ «Вікторія» та на підставі висновків акту перевірки від 06.01.2015 року № 5/20-30-22-01/30236045 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0000172201 від 26.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 130308,75 грн., з яких 104247 грн. - за основним платежем та 26061,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000182201 від 26.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 490542 грн., з яких 448216 грн. сума основного платежу та 42326 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись із такими висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач користуючись своїм правом на оскарження висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень подав скаргу до ГУ ДФС у Харківській області. За результатами розгляду скарги, висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Також позивачем подавалась скарга до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ПФ «Вікторія» до ДФС України її було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.01.2015 р. №0000172201 та № 0000182201, ПФ "ВІКТОРІЯ" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень від 26.01.2015 р. №0000172201 та № 0000182201 діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД», підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям із вказаними контрагентами у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 р. №0000172201 та № 0000182201 прийнято ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД». Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на наявну податкову інформацію про те, що вказані контрагенти позивача мають ознаки нереальності здійснення, а також відсутність ТТН, або будь-яких інших документів, підтверджуючих транспортування товару, відсутність у видаткових накладних реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності. Також, посилається на віднесення позивачем до витрат, які повязані із здійсненням господарської діяльності, витрати понесені у зв'язку зі орендою житлової квартири в якості офісу, що є неможливим оскільки квартира не переведена у нежитловий фонд. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 455 697 грн., та заниження податку на додану вартість в сумі 392 494 грн у перевіряємий період.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктами 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Окрім того, відповідно до приписів п.14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень. Лізингові операції зокрема поділяються на оренду житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.

Згідно з п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПФ «Вікторія» (орендар) та СПДФО ОСОБА_3, код НОМЕР_3, свідоцтво від 16.11.2001 НОМЕР_4 (орендодавець) укладено договір оренди від 04.01.2008 року № 04/01.

Відповідно у умов договору оренди від 04.01.2008 року № 04/01 СПДФО ОСОБА_3 (орендодавець) надає в оренду ПФ «Вікторія» (орендар) житлове приміщення - трикімнатну квартиру. Підпунктом 1.2 пункту 1 договору встановлено, що об'єкт, що орендується належить орендодавцеві на правах приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.03.2006 року, що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів № 213154 від 01.03.2006 року. Пунктом 1.2.1 визначено, що об'єктом оренди є трикімнатна квартира. Відповідно до п.2.1 договору визначено мету оренди об'єкта, а саме: для розміщення офісу. Строк оренди визначено розділом 4 договору та становить 365 днів з дати підписання договору. Ціна договору, а саме орендна плата та розрахунки за договором визначена розділом 5 договору (т.12 а.с. 18-21).

Сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди № 04/01 від 04.01.2008 року (т. 1 а.с. 22).

На виконання договору № 04/01 від 04.01.2008 року сторонами підписано додаткові угоди.

Додатковою угодою №1 від 05.09.2008 року визначено орендну плату та розрахунки за договором, викладено п.п. 5.1 у новій редакції (т. 1 а.с. 23).

Додатковою угодою №2 від 02.01.2010 року викладено у новій редакції розділ 4 «Строк оренди», розділ 6 « Права та обовязки орендодавця», розділ 7 «Права та обовязки орендатора» (т. 1 а.с. 24).

Додатковою угодою №3 від 04.01.2011 року викладено у новій редакції пп.4.1 та продовжено строк оренди (т. 1 а.с. 25).

Додатковою угодою №4 від 03.01.2012 року викладено у новій редакції пп.4.1 та продовжено строк оренди (т. 1 а.с. 26).

Додатковою угодою №6 від 03.01.2013 року викладено у новій редакції пп.4.1 та продовжено строк оренди (т. 1 а.с. 28).

Факт сплати орендної плати за зазначеним договором податковим органом не заперечується та визначено, що оплату за користування об'єктом оренди здійснено за актами виконаних робіт на загальну суму 452429,00 грн.

Орендоване офісне приміщення використовувалося у власній господарській діяльності позивача.

Так, на підтвердження використання зазначеного приміщення в якості офісу підприємства позивачем надано укладені договори, а саме: типовий договір №ДГ-2266/1 на охорону пультом централізованого спостереження АТ «Охорона та безпека» від 01.03.2006 року (т.1 а.с. 29-33); договір № ДГ-2266/1 на охорону пультом централізованого спостереження та реагування з виїздом мобільної групи ТОВ «Охорона та безпека плюс» від 01.04.2011 року (т.1 а.с. 34-39); договір №БЮП219-06 про надання телекомунікаційних послуг від 01.03.2006 року (т.1 а.с. 40-43).

Отримання послуг ПФ «Вікторія» за зазначеними договорами здійснювалося за адресою орендованого обєкту, а саме офісу підприємства позивача за адресою: м.Харків, вул. Данилевського, 32 кв.62.

Для здійснення промислової діяльності позивачем використовуються складські приміщення за адресою: м. Харків, вул. Котлова, буд. 210.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вказує на те, що позивачем використовувалось зазначене приміщення тільки для облаштування офісу, а не для потреб промислового характеру.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності зазначених приміщень в матеріалах справи наявний договір №2-В від 01.06.2010 року суборенди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого, ПП «Вектор-2010» (орендодавець) приймає, а ПФ «Вікторія» (орендар) приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 110,0 кв.м в літ. «В-1».

Також позивачем надано до суду договір №15А-К від 01.05.2011 року суборенди частини нерухомого майна. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Артібуд» (орендар) передає, а ПФ «Вікторія» (суборендар) приймає згідно акту приймання-передачі в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 110,0 кв.м в літ «В-1», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Котлова, буд. 210.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на порушення позивачем п.5.1. пп.5.2.1 пп.5.2 ст.5 Закону України 28.12.1994 №334 97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та вказує на правомірність віднесення позивачем до витрат, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності, витрати понесені у зв'язку зі орендою житлової квартири в якості офісу.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем пп.138.1.1 п. 138.1. п. 138.2. пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1ст. 139, п.185.1ст.185. п.198.2, п. 198.6. 198.3 ст.198, п.201.1., п.201.6., 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ПФ «Вікторія» мало взаємовідносини із контрагентами ТОВ «Мірра - Торг», код ЄДРПОУ 38774532, ТОВ «ЮНІКОН-С», код ЄДРПОУ38385039, ТОВ «Декос Альянс», код ЄДРПОУ 37505731, ТOB «Авітек Груп», код ЄДРПОУ 37046350, ТОВ «Віктрейд ЛТД», код ЄДРПОУ 36927332.

Судом першої інстанції встановлено, що ПФ «Вікторія» та ТОВ «Віктрейд ЛТД», код ЄДРПОУ 36927332, укладено договір постачання №В-01/08-10 від 01.08.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «Віктрейд ЛТД» (постачальник) зобов'язується поставити, а ПФ «Вікторія» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, назва, ціна та кількість якої визначена сторонами в рахунках-фактурах, накладних та інших вантажних документах на продукцію. Розділом 2 визначено ціну договору, яка складає 1000000,00 грн. Відповідно до розділу 3 визначено умови, строки поставки та оплати, а саме сторонами встановлено, що поставка продукції здійснюється постачальником на умовах відстрочки платежу. Розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника на адресу покупця відповідно Інкотермс-2000.

На виконання умов договору постачання №В-01/08-10 від 01.08.2010 року постачальником виписано рахунки-фактури: № В-0021 від 05.01.2011 р., №В-0058 від 12.01.2011 р., № В-0059 від 26.01.2011 р., № В-0306 від 02.02.2011р., № В-0401 від 10.02.2011 р., № В-0404 від 02.03.2011 р., № В-0406 від 11.03.2011 р., видаткові накладні: № В-00000030 від 05.01.2011 р., № В-00000082 від 12.01.2011 р., № В-00000083 від 26.01.2011 р., № В-00000612 від 02.02.2011 р., № В-00001035 від 10.02.2011 р., № В-00001071 від 02.03.2011 р., № В-00001073 від 11.03.2011 р., податкові накладні: №26 від 05.01.2011 р., №96 від 12.01.2011 р. , № 97 від 26.01.2011 р., №141 від 02.02.2011 р., №576 від 10.02.2011 р. , №12 від 02.03.2011 р., №15 від 11.03.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Позивачем до суду першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, в якому підтверджено, що отримання продукції за зазначеним договором поставки здійснювалось директором ПФ «Вікторія» на підставі виписаних довіреностей.

Оплата товару за договором № В-01/08-10 від 01.08.2010 року здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Віктрейд ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №21 від 21.01.2011 р., №58 від 16.02.2011 р., №59 від 16.02.2011 р., №65 від 24.02.2011 р., №74 від 02.03.2011 р., №100 від 23.03.2011 р., №122 від 31.03.2011 р. є належними доказами сплати.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач мав господарські відносини із ТOB «Авітек Груп», яке зареєстровано 12.04.2010 року, знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів в Київській області; 22.11.2011 року внесено запис про припинення юридичної особи.

В ході апеляційного розгляду підтверджено, що між ПФ «Вікторія» та ТОВ «Авітек Груп», код ЄДРПОУ 37046350, укладено договір постачання №01/04-1 від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Авітек Груп» (постачальник) зобов'язується поставити, а ПФ «Вікторія» (покупець) зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, назва, ціна та кількість якої визначена сторонами в рахунках-фактурах, накладних та інших вантажних документах на продукцію. Розділом 2 визначено ціну договору, яка складає 1000000,00 грн. відповідно до розділу 3 визначено умови, строки поставки та оплати, а саме сторонами встановлено, що поставка продукції здійснюється постачальником на умовах відстрочки платежу. Розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника на адресу покупця відповідно Інкотермс-2000 (т. 2 а.с. 29-30).

На виконання умов договору постачання №01/04-1 від 01.04.2011 року постачальником виписано рахунки-фактури: № АГ-377 від 1 квітня 2011 р., №АГ-504 від 08 квітня 2011 р., № АГ-584 від 20.04.2011 р., № АГ843 від 06.05.2011р., № АГ-890 від 12.05.2011 р., № АГ-891 від 26.05.2011 р., № АГ-892 від 30.05.2011 р., № АГ-Р-1150 від 01.06.2011 р., № АГ-Р-1177 від 10.06.2011 р., № АГ-Р-1178 від 20.06.2011 р., № АГ-Р-1179 від 29.06.2011р., видаткові накладні: № АГ-0000596 від 01.04.2011 р., № АГ-0001131 від 20.04.2011 р., № АГ-0000972 від 08.04.2011 р., № АГ-0001722 від 06.05.2011 р., № АГ-0001809 від 12.05.2011 р., № АГ-0001810 від 26.05.2011 р., № АГ-0001811 від 30.05.2011 р., № АГ-0002359 від 01.06.2011 р., № АГ-0002409 від 10.06.2011 р., № АГ-0002410 від 20.06.2011 р. , № АГ-0002413 від 29.06.2011 р.; податкові накладні: №22 від 01.04.2011 р., №65 від 08.04.2011 р. , № 271 від 20.04.2011 р., №103 від 06.05.2011 р., №211 від 12.05.2011 р. , №212 від 26.05.2011 р. , №213 від 30.05.2011 р. , №105 від 01.06.2011 р., №174 від 10.06.2011 р., №175 від 20.06.2011 р., №176 від 29.06.2011 р.

Отримав продукцію за зазначеним договором поставки директор ПФ «Вікторія» на підставі виписаних довіреностей, що підтверджується копію журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями №153 від 12.04.2011 р., №166 від 20.04.2011 р., №182 від 06.05.2011 р., №200 від 24.05.2011 р., №214 від 02.06.2011 р., №219 від 03.06.2011 р., №225 від 06.06.2011 р., №236 від 15.06.2011 р., №272 від 05.07.2011 р., №275 від 06.07.2011 р., №277 від 07.07.2011 р., №291 від 21.07.2011 р., які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПФ «Вікторія» та ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731, зареєстровано 24.02.2011 року, знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів в Київській області, 06.06.2012 року припинено, але не знято з обліку), укладено договір №0107111 від 01.07.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Декос Альянс» (постачальник) зобовязується передати у власність ПФ «Вікторія» (покупець) товар, асортимент, ціна та кількість якого визначена сторонами в рахунках-фактурах та накладних. Розділом 3 визначено ціну договору, яка складає 1000000,00 грн. Відповідно до розділу 4 визначено умови оплати. Розділом 5 визначено умови поставки та встановлено, що поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника на адресу покупця відповідно до Інкотермс-2000. (т. 2 а.с. 31-33).

На виконання умов договору №0107111 від 01.07.2011 року постачальником виписано рахунки-фактури №СФ-0000069 від 04.07.2011 р., №СФ-0000091 від 12.07.2011 р., №Д-2516 від 26.07.2011 р., №СФ-0000541 від 04.08.2011 р., №СФ-0000542 від 12.08.2011 р., №СФ-0000936 від 01.09.2011 р., №СФ-0000999 від 06.09.2011 р., №СФ-0001000 від 09.09.2011 р., №СФ-0001305 від 03.10.2011 р., №СФ-0001392 від 12.10.2011 р., №СФ-0001759 від 01.11.2011 р., №СФ-0001672 від 10.11.2011 р., №СФ-0001736 від 22.11.2011 р., №СФ-0001835 від 01.12.2011 р., №СФ-02334 від 09.12.2011 р., №СФ-02336 від 15.12.2011 р., №СФ-02333 від 06.12.2011 р., видаткові накладні: №РН-0000063 від 04.07.2011 р., №РН-0000105 від 12.07.2011 р., №РН-0000272 від 26.07.2011 р., №РН-0000919 від 04.08.2011 р., №РН-0000922 від 12.08.2011 р., №РН-0001599 від 01.09.2011 р., №РН-0001712 від 06.03.2011 р., №РН-0001713 від 09.09.2011 р., №РН-0002323 від 03.10.2011р., №РН-0002456 від 12.10.2011 р., №РН-0003087 від 01.11.2011р., №РН-0002952 від 10.11.2011р., №РН-0003047 від 22.11.2011 р., №РН-0003246 від 01.12.2011 р., №РН-0003628 від 06.12.2011 р., №РН-0003646 від 09.12.2011 р., №РН-0003647 від 15.12.2011р., податкові накладні: №45 від 04.07.2011 р., №94 від 12.07.2011 р., №305 від 26.07.2011 р., №320 від 04.08.2011 р., №321 від 12.08.2011 р., №135 від 01.09.2011 р., №268 від 06.09.2011 р., №269 від 09.09.2011 р., №84 від 03.10.2011 р., №257 від 12.10.2011 р., №334 від 01.11.2011 р., №135 від 10.11.2011 р., № 274 від 22.11.2011 р., №26 від 01.12.2011 р., № 345 від 06.12.2011 р., № 367 від 09.12.2011 р., № 368 від 15.12.2011 р.

Отримання продукції за зазначеним договором поставки здійснювалось директором ПФ «Вікторія» на підставі виписаних довіреностей.

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік.

Оплата товару здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями №293 від 22.07.2011 р., №300 від 27.07.2011 р., № 306 від 04.08.2011 р., № 327 від 18.08.2011 р., №343 від 01.09.2011 р., № 370 від 21.09.2011 р., №386 від 04.10.2011 р., № 385 від 04.10.2011 р., № 413 від 24.10.2011 р., № 435 від 03.11.2011 р., № 461 від 18.11.2011 р., № 465 від 23.11.2011 р., № 474 від 01.12.2011 р., № 490 від 12.12.2011 р., № 503 від 19.12.2011 р., № 515 від 26.12.2011 р., №8 від 10.01.2012 р., № 16 від 16.01.2012 р. є належними доказами сплати.

Також, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТOB «Юнікон-С», яке зареєстровано 04.12.2012 року, знаходиться на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; 20.06.2014 року внесено запис про припинення юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПФ «Вікторія» та ТОВ «Юнікон-С», код ЄДРПОУ 38385039, укладено договір купівлі-продажу №11013 від 01.10.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Юнікон-С» (постачальник) зобов'язується поставити, а ПФ «Вікторія» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, ціна та кількість якої визначена сторонами в рахунках-фактурах, накладних та інших вантажних документах на продукцію. Розділом 2 визначено ціну договору, яка складає 1000000,00 грн. Відповідно до розділу 3 визначено умови, строки поставки та оплати, а саме сторонами встановлено, що поставка продукції здійснюється постачальником на умовах відстрочки платежу. Розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника на адресу покупця відповідно Інкотермс-2000 (т. 2 а.с. 34-36).

На виконання умов договору №11013 від 01.10.2013 року постачальником виписано рахунки-фактури: №1110 від 11.10.2013 р., №2210 від 22.10.2013 р., №3010 від 30.10.2013 року, №611 від 06.11.2013 р., №1411 від 14.11.2013 р., № 2211 від 22.11.2013 р., № 212 від 02.12.2013 р., № 912 від 09.12.2013 р., № 1712 від 17.12.2013 р., видаткові накладні: №1110 від 11.10.2013 р., №2210 від 22.10.2013 р., №3010 від 30.10.2013 року, №611 від 06.11.2013 р., №1411 від 14.11.2013 р., № 2211 від 22.11.2013 р., № 212 від 02.12.2013 р., № 912 від 09.12.2013 р., № 1712 від 17.12.2013 р., №2512 від 25.12.2013 р., податкові накладні: №8 від 11.10.2013 р., № 12 від 22.10.2013 р., №19 від 30.10.2013 р., № 9 від 06.11.2013 р., №11 від 14.11.2013 р., № 17 від 22.11.2013 р., № 7 від 02.12.2013 р., № 8 від 09.12.2013 р., № 15 від 17.12.2013 р., № 20 від 25.12.2013 р.

Отримання продукції за зазначеним договором поставки здійснювалось директором ПФ «Вікторія» на підставі виписаних довіреностей, на підтвердження представником позивача надано до суду копію журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік, який є додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження оплати ТМЦ, в матеріалах справи наявні платіжні доручення №353 від 29.10.2013 р., № 355 від 31.10.2013 р., № 368 від 08.11.2013 р., № 385 від 26.11.2013 р., № 386 від 26.11.2013 р., № 392 від 03.12.2013 р., № 405 від 03.12.2013 р., №405 від 12.12.2013 р., № 410 від 19.12.2013 р., № 417 від 25.12.2013 р., № 7 від 08.01.2014 р.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ПФ «Вікторія» та ТОВ «Мірра - Торг» (код ЄДРПОУ 38774532 зареєстровано 13.08.2013 року, знаходиться на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; 09.07.2014 року внесено запис про припинення юридичної особи), укладено договір купівлі-продажу №21213 від 02.12.2013 року.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №21213 від 02.12.2013 року ТОВ «Мірра - Торг» (постачальник) зобов'язується поставити, а ПФ «Вікторія» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, назва, ціна та кількість якої визначена сторонами в рахунках-фактурах, накладних та інших вантажних документах на продукцію. Розділом 2 визначено ціну договору, яка складає 1000000,00 грн. Відповідно до розділу 3 визначено умови, строки поставки та оплати, а саме сторонами встановлено, що поставка продукції здійснюється постачальником на умовах відстрочки платежу. Розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника на адресу покупця відповідно Інкотермс-2000 (т. 2 а.с. 37-38).

На виконання умов договору №21213 від 02.12.2013 року постачальником виписана рахунок-фактура №1217 від 274.12.2013 р., видаткова накладна №1227 від 27.12.2013 р., податкова накладна: № 62 від 25.12.2013 р.

Отримання продукції за зазначеним договором поставки здійснювалось директором ПФ «Вікторія» на підставі виписаних довіреностей.

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік.

Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Мірра-Торг», підтверджується платіжним дорученням №418 від 25.12.2013 р., що міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, придбана позивачем за вище зазначеними договорами продукція в подальшому контрагентам-покупцям. На підтвердження зазначеної обставини позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні та довіреності, на підставі яких здійснювався відпуск продукції (т.3,4,5,6,7).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД» товарно-матеріальних цінностей.

Щодо доводів податкового органу про відсутність під час перевірки сертифікатів якості продукції, колегія суддів вказує на те, що до матеріалів справи долучено копії сертифікатів, наданих ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «ДЕКОС АЛЬЯНС», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «МІРРА-ТОРГ» за період з 01.04.2011 р. по 08.01.2014 р.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність під час перевірки сертифікатів якості товару, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару щодо перевезення (передачі) товару не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості та ТТН як на підставу для твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, та, вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних безпідставними та необґрунтованими, оскільки не свідчать про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ «Мірра-Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авітек Груп», ТОВ «Віктрейд ЛТД».

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію отриману щодо контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Мірра - Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТOB «Авітек Груп», ТОВ "Віктрейд ЛТД", колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Мірра - Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТOB «Авітек Груп», ТОВ "Віктрейд ЛТД", взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Мірра - Торг», ТОВ «ЮНІКОН-С», ТОВ «Декос Альянс», ТOB «Авітек Груп», ТОВ "Віктрейд ЛТД" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000172201 від 26.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 130308,75 грн., з яких 104247 грн. - за основним платежем та 26061,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000182201 від 26.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 490542 грн., з яких 448216 грн. сума основного платежу та 42326 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 820/6113/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2015 р.