Постанова

від 21.11.2006 по справі 6/300а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/300а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "21" листопада 2006 р.                                                  Справа № 6/300а

                   13 год. , м. Чернігів                       

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                         Блохіної Ж.В.

при секретарі                          Сороці Я.Є.,

за участю представників:

позивача                                  Распутіна І.А.  (довіреність № 13/11 від 02.11.2006р.),

                                                  Радська В.В.   (довіреність № 03/11 від 02.11.2006р.),

відповідача                             Кобзар Л.А.      (довіреність № 30673/10/10-010

                                                                            від 30.12.2005р.),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        Приватного підприємства “Вітер”,

                                                  м. Чернігів, проспект Миру, 21а,

до    відповідача                     Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

                                                  м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про                                            визнання нечинним рішення,

                                                        Встановив:     

Приватним підприємством „Вітер” подано позов про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 15.06.2006р. №0003872323/0, яким до підприємства згідно з ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. 3 № 436/95 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій  в розмірі 2132,68 грн. за порушення п.п. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72.

Представник  відповідача проти позову заперечує.

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити і пояснили, що  вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідає  чинному законодавству, фактичним обставинам, оскільки позивач порушень в сфері ведення касових операцій в національній валюті не здійснив. Вказане рішення винесено в результаті невірного застосування відповідачем законодавства та нормативних документів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача зазначають, що порушення, викладене у акті перевірки стосовно відсутності документу, якій підтверджує сплату покупцем готівкових коштів на суму 2132,68 грн., встановлено без врахування тієї обставини, що ця сума попередньо Радкевичу Ю.А. у підзвіт не видавалась; оплату послуг, які було надано ПП „Вітер”, Радкевич Ю.А. здійснював за власні кошти; при складанні авансового звіту не було надано касового документу продавця про отримання коштів, проте було отримано розписку від „ЗАО „С.В.Т.С. - Сопровождение” (Росія, м. Брянськ) (тобто, письмовий документ інший ніж касовий) про отримання грошей; на момент проведення перевірки і складання акту ПП „Вітер” не погасило кредиторську заборгованість перед Радкевичем Ю.А. по авансовому звіту від 26.12.2006 року.

Також представники позивача вказують на те, що статтею 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. 3 № 436/95 (надалі –Указ № 436/95) передбачено штраф за проведення розрахунків готівкою без надання отримувачем грошових коштів (тобто продавцем) платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), яким би підтверджувався факт сплати покупцем готівки, тобто, даний штраф може застосовуватись до продавця, а не покупця товару.

Представник відповідача просить у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству. Представник пояснив, що перевіркою  встановлено   порушення позивачем п.п. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 (зі змінами та доповненнями)  (надалі –Положення), про що складено акт від 01.06.2006р. № 384/23/30149136. За результатами розгляду акту перевірки згідно з ст. 1 Указу № 436/95  заступником начальника ДПІ у м. Чернігові було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2006р. № 0003872323/0, яким визначена сума штрафної санкції за вищезазначені порушення в розмірі 2132,68 грн.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

22.12.2003 року було укладено договір супроводження між замовником - ПП „Вітер” в особі водія Радкевича Ю.А. та „ЗАО „С.В.Т.С. - Сопровождение” (Росія, м. Брянськ). Згідно з протоколом „согласования стоимости работ” вартість робіт за договором складає чотириста доларів США.

В розписці від 23.12.2003 року директор „ЗАО „С.В.Т.С. - Сопровождение” (Росія, м. Брянськ) підтверджує, що ним отримано чотириста доларів США за договором супроводження. В свою чергу, водієм ПП „Вітер” Радкевичем Ю.А. в розписці підтверджена виплата чотирьохсот доларів США за договором супроводження.

Також в матеріалах справи є Свідоцтво про підтвердження доставки товарів під контролем митниці від 23.12.2003р., в якому перевізником є ПП ”Вітер”.

26.12.2003р. працівником ПП „Вітер” Радкевичем Ю.А. було складено авансовий звіт про оплату отриманих у „ЗАО „С.В.Т.С. - Сопровождение” (Росія, м. Брянськ) послуг для ПП „Вітер”.

На підставі п. 1, 2 ст. 11, ст.. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-XII (зі змінами і доповненнями) працівниками Державної податкової інспекції у місті Чернігові було проведено   планову виїзну перевірку позивача  щодо дотримання в тому числі і порядку ведення касових операцій з готівкою, за результатами якої складено акт від 01.06.2006р. № 384/23/30149136.

Актом перевірки встановлено наступне:

в порушення п.п. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 (зі змінами та доповненнями), звітування здійснювалось з порушенням законодавства України, а саме, до бухгалтерії підприємства підзвітною особою Радкевичем Ю.А. було подано авансовий звіт № б/н від 26.12.2003р. на загальну суму 5391,36 грн., на суму 2132,68 грн. відсутній документ, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. 3 № 436/95 (зі змінами та доповненнями) відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2006р. № 0003872323/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2132,68 грн. “за подання авансового звіту без підтверджуючого документа”

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги  обґрунтовані  і  підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Працівниками Державної податкової інспекції у місті Чернігові було проведено   планову виїзну перевірку позивача  щодо дотримання в тому числі і порядку ведення касових операцій з готівкою, за результатами якої складено акт від 01.06.2006р. № 384/23/30149136.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 (зі змінами та доповненнями).

В даному акті перевірки не відображено тієї обставини, що сума 2132,68 грн., на яку відсутній документ, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів, попередньо Радкевичу Ю.А. у підзвіт не видавалась.

Згідно п.п. 2.3 п. 2 Положення, розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів, тощо.

При складанні авансового звіту Радкевичем Ю.А. не було надано касового документу продавця про отримання коштів, проте було отримано розписку від „ЗАО „С.В.Т.С. - Сопровождение” (Росія, м. Брянськ) (тобто, письмовий документ інший ніж касовий) про отримання коштів, що не враховано відповідачем при проведенні перевірки позивача.

Відповідно до ст. 1 Указу  № 436/95 штраф у розмірі? сплачених грошових коштів за?стосовується за проведення г?отівкових розрахунків без по?дання одержувачем коштів пла?тіжного документа (товарного? або касового чека, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документу?), який би підтверджував факт сплати покупцем готівкових коштів.

Таким чином, ця штрафна санкція застосовується відносно продавця, а не покупця.

Дані вимоги нормативно-правових актів не були враховані відповідачем при проведенні перевірки позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність свого рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнане нечинним.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню  повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:    

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним  рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 15.06.2006р. №0003872323/0, яким приватному підприємству “Вітер” згідно з ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. № 436/95 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2132,68 грн. за порушення п.п. 2.3 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72.  

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Вітер” (м. Чернігів, проспект Миру, 21-а, р/р 26008406001 в ЧФ “Укрінбанку” м. Чернігова, МФО 353564, код 30149136)  3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

6. Постанова в повному обсязі виготовлена 24.11.2006р.

Суддя                                                                                                                  Ж.В. Блохіна