Рішення

від 15.10.2015 по справі 514/1291/14-ц

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1291/14-ц

Провадження по справі № 2/514/100/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Горбаня Ю. О.

за участю секретаря Міхальчук Я.П.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області, ОСОБА_3 про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та його скасування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до Тарутинської РДА Одеської області, відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області, ОСОБА_3 про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та його скасування. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 26 листопада 2009 року померла ОСОБА_4. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №089103. Крім того, за життя померла 16 травня 2004 року склала на ім'я позивачки заповіт, яким заповідала їй зазначену земельну ділянку. Також, ОСОБА_4 довіреністю від 16 травня 2004 року надала право управління, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою позивачці ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_4 поїхала жити у м. Кишинів Республіки Молдова. Через деякий час позивачці стало відомо, що ОСОБА_4 померла та її дочка відповідачка ОСОБА_3 переоформляє спадщину, яка складається з земельної ділянки, належної померлій на підставі вищевказаного державного акту на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 лютого 2011 року. У зв'язку з даними обставинами, позивачка 14 вересня 2011 року звернулась до Тарутинського райсуду з заявою про перегляд вищевказаного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. В результаті цього рішенням Тарутинського райсуду Одеської області від 21 березня 2013 року, рішення суду від 23 лютого 2011 року було скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності було відмовлено, оскільки ОСОБА_4, яка померла 26 листопада 2009 року склала на ім'я позивачки заповіт. Незважаючи на дані обставити, відповідачка ОСОБА_3, знаючи про існування вказаного рішення, 26 червня 2012 року отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЛ №775399, тобто отримала право володіння, користування та розпорядження даною земельною ділянкою. Вказаний заповіт недійсним не визнавався, позивачка ОСОБА_2 від спадщини не відмовлялася. Після цього позивачка звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, але у видачі свідоцтва про право власності їй було відмовлено, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини. Рішенням від 08 липня 2014 року позивачці було відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, але на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2014 року їй визначено додатковий строк три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та 28 січня 2015 року в нотаріальній конторі заведено спадкову справу.

Таким чином, позивачка вважає, що ОСОБА_3 набула у власність незаконно земельну ділянку, а тому просить визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №775399, який виданий ОСОБА_3.

Дані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з вказаним позовом.

Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, на розгляд суду від представника надійшла заява про підтримання позову та з проханням розглянути справу у його відсутність.

Представники Тарутинської РДА та відділу Держземагенства в судове засідання не з'явились. На адресу суду від них надійшли заяви про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без їх участі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. На адресу суду від представника надійшла заява, в якій він просив відмовити у задоволені позову та розглянути справу без їх участі.

Ці обставини відповідають вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

В зв'язку з цим в силу ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26 листопада 2009 року померла ОСОБА_4, згідно свідоцтва про смерть серії DC-IV 0700817.

За життя ОСОБА_6 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4.79 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №089103 виданого 29 травня 2002 року на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 07 травня 2002 року за №139/А-2002.

Також, за життя ОСОБА_4 склала заповіт від 16 травня 2004 року серії ВВС№368841, посвідчений приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №814, яким заповідала позивачці належну їй на праві власності земельну ділянку,

На підставі довіреності від 16 травня 2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_2 отримала від померлої ОСОБА_4 право володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Згідно рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23 лютого 2011 року позовна заява ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_4, померлої 26 листопада 2009 року була задоволена.

Відповідно ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 02 листопада 2011 року заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вищевказаного рішення було задоволено та скасовано дане рішення.

Незважаючи на вказані обставини відповідачка ОСОБА_3 скориставшись, тим що в відділі Держзеагенства не було відомостей про існування вищевказаного рішення, отримала 26 червня 2012 року Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЛ №775399, з присвоєнням кадастрового номера 5124787600:01:001:0563.

Згідно рішення Тарутинського районного суду Одеської області 21 березня 2013 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом також відмовлено та запропоновано звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, але у видачі свідоцтва про право власності їй було відмовлено, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини.

Рішенням Тарутинського райсуду від 08 липня 2014 року позивачці було відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини

На підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року позивачці ОСОБА_2 визначено додатковий строк для прийняття спадщини у вигляді спірної земельної ділянки терміном на три місяці.

Відповідно ст. 1223 ЦК України спадкування здійснюються за заповітом або за законом. Тільки у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємця за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Таким чином, наявність заповіту виключає можливість спадкування за законом. Від прийняття спадщини позивачка ОСОБА_2 не відмовлялась.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Також, ст.152 ЗК України, передбачено, що вимагати усунення порушень свого права на землю має власник земельної ділянки або землекористувач.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої земельної ділянки. Тобто, на кожну земельну ділянку повинен бути виданий окремий державний акт відповідно до її державної реєстрації та присвоєного кадастрового номеру.

Згідно ч.6 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі, а тому позов повинен бути задоволеним - Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №775399 від 26 червня 2012 року виданий на ім'я ОСОБА_3 визнаний недійсним та скасований, оскільки позивачка фактично позбавлена можливості в інший спосіб поновити порушене право.

На підставі викладеного ст.ст. 1223, 1261-1265 ЦК України, ст.ст. ст. 79-1, 152, 155, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області, ОСОБА_3 про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та його скасування - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку :

•серії ЯЛ №775399 виданий 26 червня 2012 року Держкомземом у Тарутинському районі, на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 23.02.2011 року №2-16/2011, на земельну ділянку площею 4,7890 гектарів, розташовану на території Підгірненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з присвоєнням кадастрового номера 5124787600:01:001:0563, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №512478761002067, на ім'я «Кісакова Прасковія», яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 Республіки Молдова.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ю.О. Горбань