Рішення

від 21.10.2015 по справі 629/2291/15-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/2291/15-ц

Номер провадження 2/629/910/15

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Попова Олександра Григоровича, при секретарі Письменній Н.О., розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_2, третя особа Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області про скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 27.06.2011 року розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 233 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок площами 15,1 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), земельної ділянки, площею 41,5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державного резервного фонду (рілля) та земельної ділянки, площею 200,00 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення зі зміною цільового призначення земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення, розташованих на території Орільської селищної ради для ведення фермерського господарства. Крім того, 29.12.2011 розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №517 внесено зміни до вищевказаного розпорядження, якими слова та цифри «земельних ділянок площею 15.1 га» замінено словами та цифрами «10,48 га», слова та цифри «200,00 га» замінено словами та цифрами «173,33 га». Відповідно до проектів землеустрою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства відводяться в оренду земельні ділянки, площею: 173,3300 га (к.н. 6323955700:02:000:0837), 41,5000 га (к.н. 6323955700:01:000:0634) та 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834). Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №416 від 05.10.2012 затверджено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834). Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №417 від 05.10.2012 затверджено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 41,5000 га (к.н. 6323955700:01:000:0634). Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №307 від 10.07.2012 затверджено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 173,3300 га (к.н. 6323955700:02:000:0837). На виконання зазначених розпоряджень між ОСОБА_1 РДА Харківської області та ОСОБА_2 28.12.2012 укладено три договори оренди земельних ділянок: договір оренди №83-12 - щодо земельної ділянки площею 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834), договір оренди №84-12 - щодо земельної ділянки площею 41,5000 га (к.н. 6323955700:01:000:0634) та договір оренди №82-12 - щодо оренди земельної ділянки, площею 173,3300 га (к.н. 6323955700:02:000:0837). Однак, зазначені розпорядження №№ 233,517,416,417,307 підлягають скасуванню, а договори оренди зазначених земельних ділянок визнанню недійсними в зв»язку з тим, що всупереч законодавству ОСОБА_2 не зазначив у заяві кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність не обгрунтував розміри земельних ділянок та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_2 при зверненні із заявою до ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо оформлення права користування земельними ділянками для створення фермерського господарства зазначив земельні ділянки, які не є єдиним земельним масивом. В даному випадку, ОСОБА_2 надано у користування земельні ділянки, які не є суміжними між собою, а тому не є єдиним земельним масивом, у зв'язку з чим, право користування іншими земельними ділянками ОСОБА_2 повинен був отримати за результатами проведення конкурсних торгів на підставі глави 21 Земельного кодексу України.

Прокурор під час розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області в особі ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення, позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову, в якому зазначив, що на виконання вимог законодавства ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 районної державної адміністрації з відповідною заявою, в якій зазначено необхідні реквізити, а також додано необхідні документи, а саме: копії паспорту, ідентифікаційного номеру, графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельних ділянок та висновок районної професійної комісії з питань створення фермерського господарства. На даний час земельні ділянки для ведення фермерського господарства оформлені ОСОБА_4 на правах оренди, лише факт не зазначення в заяві кількості членів господарства та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності не може бути підставою для скасування розпоряджень та визнання недійсним договорів оренди землі. Тим більше законодавство не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельних ділянок, які можна надана громадянину в оренду для ведення фермерського господарства, так само відсутні і вимоги щодо обов'язкової кількості членів фермерського господарства. Ствердження прокурора про те, що всі земельні ділянки, що надаються громадянам для ведення фермерського господарства повинні формувати єдиний масив є безпідставним, так як згідно положень ч. 7 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які надаються громадянам для ведення фермерського господарства, повинні утворювати єдиний масив з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Також у судовому засіданні Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області в особі ОСОБА_3 просив врахувати те, що у 2012 році ОСОБА_1 міжрайонною прокуратурою проводилась перевірка на завдання прокуратури Харківської області за додержанням Земельного кодексу України, іншого законодавства щодо охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та зауважень з приводу незаконності передання земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 до райдержадміністраціі прокуратура не направляла.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився, надав заперечення проти позову, в якому зазначив, що в позові прокурором не доведено в чому полягає порушення інтересів держави та не обгрунтовано необхідність їх захисту. Позивачем не надано доказів того, що йому надано земельні ділянки, які не є диним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями. У своїй заяві він зазначив бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а саме про те, що на вказаних земельних ділянках планує виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. До заяви були додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Крім того у додатку до зазначеній заяві він обгрунтував розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості її обробітку, обгрунтував необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Посилання прокурора на порушення вимог ч.2 ст. 124 ЗК України в даному випадку є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 134 ЗК України, згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Крім того, визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Договори оренди спірних земельних ділянок містять всі істотні умови, передбачені для договорів оренди землі, визначених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» та не суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Також відповідач-2 просить суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення, позовні вимоги не визнала, надала заперечення проти позову, в якому зазначила, що відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Законодавством не визначено поняття «єдиний масив», однак зі змісту нормативно-правових актів у сфері земельних відносин, зокрема Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-1V, рекомендацій щодо виділення земельних часток (паїв), затверджених наказом Держкомзему України від 30.12.1999 року № 130 вбачається, що єдиний земельний масив являє собою одну індивідуальну земельну ділянку чи сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів. Визначене ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» правило спрямоване перш за все на створення та забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства. Ані ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141, 143 Земельного Кодексу України, в тому числі й у судовому порядку. Висновок позивача про порушення процедури надання земель державної власності для ведення фермерського господарства, є безпідставним. Оскаржувані розпорядження ОСОБА_1 РДА є законними, а відтак відсутні підстави для їх скасування та визнання договорів оренди землі недійсними. На виконання ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 РДА з заявою про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. До заяви додано ряд документів, в тому числі довідки про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельних ділянок, графічний матеріал місця розташування відповідних земельних ділянок та висновок районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств. У заяві від 20.05.2011 року ОСОБА_2 вказав членів фермерського господарства кількості одного (тобто себе), реалізувавши право на одноособове створення фермерського господарства відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство. Відносно обгрунтування розміру земельних ділянок та перспектив діяльності фермерського господарства, то зазначені відомості вбачаються з доданих до заяви документів (довідок про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельних ділянок, графічного матеріалу місця розташування земельних ділянок, висновку районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств). Згідно висновку районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств, ОСОБА_2 має відповідні знання і досвід роботи в сільському господарстві, може створити і вести фермерське господарство. Зазначений висновок констатує перспективність діяльності майбутнього фермерського господарства, яке планує створити та очолити ОСОБА_2, з урахуванням його досвіду роботи у сільському господарстві та необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Висновок районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств не містить жодних застережень з приводу розмірів чи кількості земельних ділянок, які могли б негативно вплинути на здатність ОСОБА_2 обробляти земельні ділянки та створити ризик безперспективності (збитковості) фермерського господарства. У позові не обґрунтано, в чому саме полягає порушення інтересів держави та яким чином оскаржувані акти індивідуальної дії зачіпають інтереси держави. При тому, що надані в оренду земельні ділянки використовуються належним чином, орендна плата сплачуться своєчасно та повністю.

Представник третьої особи Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, а тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлені слідуючі обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 27.06.2011 року № 233 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 15,1 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), земельної ділянки площею 41,5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державного резервного фонду (рілля) та земельної ділянки площею 200,00 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення зі зміною цільового призначення земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення, розташованих на території Орільської селищної ради для ведення фермерського господарства (а.с.30).

29.12.2011 року розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №517 внесено зміни до вищевказаного розпорядження, якими цифри «15.1» замінено цифрами «10,48», цифри «200,00» замінено цифрами «173,33 га» (а.с.29).

Відповідно до проектів землеустрою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства відводяться в оренду земельні ділянки, площею: 173,3300 га (к.н. 6323955700:02:000:0837), 41,5000 га (к.н. 6323955700:01:000:0634) та 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834).

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №416 від 05.10.2012р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834) (а.с.26).

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №417 від 05.10.2012р. затверджено проект землеустрою щодо відведення фермерського господарства на території Орільської селищної ради, надано ОСОБА_2 в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 41,5000 га за рахунок сільськогосподарського призначення державного резервного фонду (рілля) на території Орільської селищної ради за межами населеного пункту (а.с.31).

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Харківської області №307 від 10.07.2012р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Орільської селищної ради, надано ОСОБА_2 в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 173,3300 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення зі зміною категорії земель на землі сільськогосподарського призначення (рілля) на території Орільської селищної ради за межами населеного пункту (а.с.36).

На виконання зазначених розпоряджень між ОСОБА_1 РДА Харківської області та ОСОБА_2 28.12.2012 року укладено три договори оренди земельних ділянок: договір оренди №83-12 щодо земельної ділянки площею 10,4800 га (к.н. 6323955700:02:000:0834), договір оренди №84-12 щодо земельної ділянки площею 41,5000 га (к.н. 6323955700:01:000:0634) та договір оренди №82-12 щодо оренди земельної ділянки площею 173,3300 га (к.н. 6323955700:02:000:0837) (а.с.10-15).

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено актами від 28.12.2012 року (а.с.16-24).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" громадянам для ведення фермерського господарства земельні ділянки надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 надано земельні ділянки, які не є єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями. Крім того, ЗУ «Про фермерське господарство» та Земельним кодексом України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки.

Вимоги до заяви про надання земель державної власності в оренду для ведення фермерського господарства встановлені ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України та ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

На виконання ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 РДА з заявою про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. До заяви додано ряд документів, в тому числі довідки про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельних ділянок, графічний матеріал місця розташування відповідних земельних ділянок та висновок районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств (а.с.27,60- 63).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

У заяві від 20.05.2011 року ОСОБА_2 вказав членів фермерського господарства у кількості одного (тобто себе), реалізувавши право на одноособове створення фермерського господарства відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство (а.с.27).

З абз.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що заява про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства може містити прохання про надання землі у власність або в оренду. Заява від 20.05.2011 року містить прохання про надання земельних ділянок на умовах оренди на платній основі.

Відносно обгрунтування розміру земельних ділянок та перспектив діяльності фермерського господарства, то зазначені відомості вбачаються з доданих до заяви документів (довідок про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельних ділянок, графічного матеріалу місця розташування земельних ділянок, висновку районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств). Згідно висновку районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств, ОСОБА_2 має відповідні знання і досвід роботи в сільському господарстві, може створити і вести фермерське господарство. Зазначений висновок констатує перспективність діяльності майбутнього фермерського господарства, яке планує створити та очолити ОСОБА_2, з урахуванням його досвіду роботи у сільському господарстві та необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Висновок районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств не містить жодних застережень з приводу розмірів чи кількості земельних ділянок, які могли б негативно вплинути на здатність ОСОБА_2 обробляти земельні ділянки та створити ризик безперспективності (збитковості) фермерського господарства.

Крім того, посилання прокурора на порушення вимог ч.2 ст.124 ЗК України в даному випадку є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.134 ЗК України, згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Також прокурор, посилаючись в позові на статтю 21 ЦК України, не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені розпорядженнями та наказами, скасування яких він вимагає, а посилаючись на ст.ст. 203,215 ЦК України, не зазначає, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Ст. 17 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.16 ЗУ "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно запитів ОСОБА_1 міжрайонного прокурора, у 2012 році ОСОБА_1 міжрайонною прокуратурою проводилась перевірка на завдання прокуратури Харківської області за додержанням Земельного кодексу України, іншого законодавства щодо охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до листа ОСОБА_1 райдержадміністрації від 08.10.2015р. зауважень з приводу незаконності передання земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 до райдержадміністраціі прокуратура не направляла.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року, майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Згідно ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних рішень, та про відповідність зазначених договорів вимогам ст.203 ЦК України, ст.ст.14-15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмові у позові, тим паче згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідачами у справі подано до суду заперечення, якими вони позов не визнають та просять застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

У відповідності до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За вимогами частини 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 міжрайонна прокуратура звернулась до Управління Держземагенства в ОСОБА_1 районі Харківської області щодо надання документації із землеустрою відносно земельних ділянок, наданих ОСОБА_2, у 2015 році, тобто срок позовної давності позивачем не пропущено (а.с.35).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 та 218 ЦПК України, ст.ст.8 та 203 ЦК України, ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", ч.7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.122 та 124 Земельного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_2, третя особа Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області про скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Г. Попов