Рішення

від 20.10.2015 по справі 902/1269/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2015 р. Справа № 902/1269/15

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства «Вінницька Нафтова Компанія»

(вул. Присадибна, буд. 7, смт. Стрижавка, Вінницький р-н,

Вінницька обл., 23210)

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(вул. 9-го Травня, буд. 38, смт. Стрижавка, Вінницький р-н,

Вінницька обл., 23210)

про стягнення 61837,4 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2 керівник;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Вінницька Нафтова Компанія» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 61 837,40 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за видатковою накладною № 56 позивачем 31.07.2015 року передано відповідачу товар - дизельне пальне загальною вартістю 61 837,40 грн.. З метою проведення відповідачем оплати за отриманий товар, позивач 04.08.2015 року звернувся до останнього з претензією, в якій просив в семиденний строк з дня отримання претензії, оплатити заборгованість. Однак, станом на день звернення з позовом до суду відповідач не вчинив жодний дій направлених на погашення існуючої заборгованості.

Ухвалою суду від 11.09.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1269/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 01.10.2015 року розгляд справи відкладено на 20.10.2015 року у зв'язку з невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів та незабезпечення явки уповноважених представників.

На визначену судом дату з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, документів визначених ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання доказів суду не повідомив. Про розгляд справи в суді останній обізнаний, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9095 від 16.10.2015 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними правилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку.

31 липня 2015 року Приватним підприємством «Вінницька нафтова компанія» (позивач) за накладною № 56 поставлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (відповідач) товар (дизельне пальне) загальною вартістю 61 837,40 грн..

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар позивачем на його адресу було направлено претензію з вимогою, в семиденний строк з дня отримання претензії, сплатити заборгованість у розмірі 61 837,40 грн.. На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, як це передбачено ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майно-господарських зобов'язань.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення договірних зобов'язань щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих договірних зобов'язань з купівлі товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином.

Стаття 193 Господарського кодексу передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач не оплатив товар станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

При цьому, 30.09.2015 року та 06.10.2015 року, відповідач, згідно платіжних доручень № 111 та № 112, перерахував на рахунок позивача 20 000 грн. в рахунок оплати за паливо.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, зважаючи на погашення відповідачем заборгованості в розмірі 20 000 грн., провадження у справі в цій частині слід припинити за правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, на час розгляду справи, становить 41 837,40 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Також суд зважає, що при зверненні з позовом до суду позивачем за платіжним дорученням № 113 від 25.08.2015 року сплачено 1 827,00 грн. судового збору.

За приписами п. 2.1. ч. 2. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 01.09.2015 року за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з приписів наведеної норми, розмір судового збору за даною позовною заявою становить 1 218,00 грн..

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума судового збору в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню.

При цьому, в силу ст. 7 (ч.1) в редакції Закону України "Про судовий збір" з 01.09.2015 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. 9-го Травня, буд. 38, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Вінницька Нафтова Компанія» (вул. Присадибна, буд. 7. смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39714233) 41 837 (сорок одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн. 40 коп. - боргу; 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. 9-го Травня, буд. 38, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210)