Рішення

від 20.10.2015 по справі 904/7302/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.15 Справа № 904/7302/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю Агропромислове підприємство "ВОСХОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 623 від 18.05.15

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Агропромислове підприємство "Восход" про стягнення 13792, 94 грн. основної заборгованості, 4425, 61 грн. інфляційних втрат, 183, 57 грн. трьох відсотків річних, 2733, 08 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів № 2124 від 12.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.09.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 розгляд справи відкладений на 12.10.2015.

12.10.2015 позивач подав пояснення до позовної заяви, в яких зазначає, що 16 та 17 абзаци позовної заяви включені до позову помилково та фактично станом на момент укладення договору № 2124 від 12.12.2014 заборгованість відсутня. Судом прийняті пояснення позивача до розгляду.

12.10.2015 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 12.10.2015 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 20.10.2015.

20.10.2015 від позивача надійшли пояснення до позовної заяви, в яких він просив вважати лист за вих.№ 1211 від 09.10.2015 про відсутність заборгованості між позивачем та відповідачем станом на 12.12.2014 року помилковим та не враховувати його при прийнятті рішення у справі.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 27-28).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство "Восход" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) № 2124 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (далі - послуги), відповідно до адреси об'єктів і періодичності вивозу, заявлених в довідці про дислокацію, а споживач зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Споживач зобов'язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань шляхом підписання акта виконаних послуг (п. 3.1.11 договору).

Тарифи на послуги з вивезення та захоронення ТПВ, встановлені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 31.08.2011 № 1147 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення (збирання, перевезення), утилізації або захоронення твердих і великогабаритних побутових відходів для всіх груп споживачів" зі змінами, що затверджені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 13.11.2012 № 1444 (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.4 договору остаточну повну оплату за отримані послуги за повний місяць споживач проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця до 10-го числа кожного наступного місяця.

Договір набирає чинності з 01.01.2015 та діє до 31.12.2015 (п. 8.1 договору).

17.01.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2124 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ).

Пунктом 7.1 договору № 2124 встановлено, що даний договір вважається укладеним з моменту його підписання і дійсний з 22.01.2014 до 31.12.2014 (арк. с. 36).

У пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди, що при наявності неоплаченого боргу споживача по раніше діючих між сторонами договорах, сума боргу зараховується до нового договору на день його укладання та оплачені виконавцю суми направляються на погашення заборгованості споживача до повної сплати по попередньому договору, не зважаючи на призначення платежу у платіжних документах споживача.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2134, на момент укладання спірного договору, складала 5846, 01 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 20.05.20015 (арк. с. 14).

На виконання умов договору, позивач у період листопад 2011 року - квітень 2015 року надав відповідачу послуги на загальну суму 11509, 35 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 11-13).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 13792, 94 грн. (з яких: 11509, 35 грн. - заборгованість за договором про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) № 2124 від 12.12.2014 та 5846, 01 грн. - за договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) № 2134 від 17.01.2014)

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів про фактичне виконання послуг та не надано доказів їх оплати на суму 13792, 94 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 13792, 94 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2733, 08 грн. за період з 11.11.2014 по 17.07.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг споживач сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової стави НБУ, яка діяла у період виникнення боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 2733, 08 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 10.11.2014 по 17.07.2015 у розмірі 183, 57 грн. та інфляційні втрати за період з 10.11.2014 по 17.07.2015 у сумі 4425, 61 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у розмірі 183, 57 грн. та інфляційні втрати у сумі 4425, 61 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство "Восход" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Юрія Савченко, буд. 17; ідентифікаційний код 13460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 26; ідентифікаційний код 02128158) основний борг у розмірі 13792, 94 грн., пеню у сумі 2733, 08 грн., три відсотки річних у розмірі 183, 57 грн., інфляційні втрати у сумі 4425, 61 грн. та 1827 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.10.2015

Суддя ОСОБА_2