Постанова

від 20.04.2010 по справі 11/716/06-ап3/399/06-ап-11/734/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.04.10 № 11/716/06-АП3/399/06-АП-11/734/06-АП

суддя Гончаренко С.А.

11 год. 20 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий -суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання -Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (вул. Курчатова 25, м. Запоріжжя, 69013)

до відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя (вул. Брюлова 4, м. Запоріжжя, 69068)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_2 -дов. ВМТ №008224 від 19.04.10

відповідача: не з'явився

про: скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява СПД-фізичної особи ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 04.08.06 № 0000441702/3.

23.10.06 справа прийнята до провадження даним складом суду і призначене судове засідання. В засіданні оголошувались перерви, а також провадження по справі зупинялось до розгляду пов'язаної справи.

Позивач на позовних вимогах наполягає, посилаючись, зокрема, на те, що:

- рішення ДПІ ґрунтується на акті перевірки від 28.02.06, в той час як направлення на перевірку та наказ про проведення перевірки було відправлене відповідачем лише 02.03.06;

- направлення на перевірку містило посилання на п.п.1, 4, 6 ст.11 ЗУ В«Про державну податкову службу УкраїниВ» як на підставу проведення позапланової документальної перевірки, в той час як жодний законодавчий акт України не містить такого виду податкової перевірки як позапланова документальне перевірка;

- ДПІ посилається на порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , а саме -до податкового кредиту включено податкові накладні, які він не мав права включати до податкового кредиту, в той час як на момент включення до податкового кредиту позивач на підтвердження сплати податку на додану вартість мав податкові накладні, оформлені належним чином;

- відповідач посилається на те, що ДПІ у Київському районі м.Донецька актом від 25.05.04 №721 анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП В«Укр-ТехнокомВ» з дати його видачі, тобто з 12.06.02, а ДПІ у Кіровському районі м.Донецька актом від 14.04.04 анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП В«ФорумВ» з дати його видачі, тобто з 26.03.01, хоча у підпункті 25.3 та п.25 Наказу ДПА України В«Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартістьВ» зазначається, що за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату затвердження акту про анулювання реєстрації, а не на дату видачі свідоцтва;

- накладення штрафу суперечить принципу винної відповідальності, оскільки на момент придбання товарів (робіт, послуг) в результаті здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з ПП В«Укр-ТехнокомВ» та ПП В«ФорумВ» позивач не усвідомлювала і не могла усвідомлювати, що первинні документи, які були виписані ПП В«Укр-ТехнокомВ» та ПП В«ФорумВ» не можуть документально підтверджувати здійснення господарських операцій, оскільки на момент здійснення цих операцій Свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість не були анульовані.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

По - перше адміністративний позов не містить дати підписання що є підставою для залишення його без розгляду.

По - друге відповідно направлення на перевірку від 10 жовтня 2005 року №30049317020534 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 та на підставі п.1,ч.1-5,ст.11 1 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р. відповідно до затвердженого плану проведення перевірки. Акт складено 28.10.2005р за № 167/17-2/НОМЕР_1. В пункті 1.14 даного акту вказано, що для підтвердження фактів оплати за товар та правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ надіслано запити і при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємця, складається додатковий акт до даного акта перевірки. Керівником (заступником керівника) державного податкового органу вживаються заходи, щодо проведення позапланової виїзної перевірки.

В ході планової документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 було надіслано запит №25359/7/17-212 від 13.10.05р. до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, щодо підтвердження взаємовідносин ПП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) з ПП В«ФорумВ» (і.п.н. 313660005652). Матеріали отримані листом №2944/7/29-013 від 14.11.2005р., рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р. по справі № б/н про визначення Статуту №04042844ю0060088 від 20.03.2001р. та свідоцтва платника податку на додану вартість №07933787 - ПП В«ФорумВ» (код ЄДРПОУ: 31366004) з моменту його видачі 26.03.2001р. -недійсним.

Також в ході планової документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 було надіслано запит №25344/7/17-212 від 13.10.05р. до ДПІ у Київському районі м. Донецька, щодо підтвердження взаємовідносин ПП ОСОБА_1В.(і.п.н. НОМЕР_1) з ПП В«Укр-ТехнокомВ» (і.п.н. 320964105647). Матеріали отримані листом № 670/7/29-013 від 26.01.2006р., рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.09.2002р. по справі № 2-7034/2002 про визначення Статуту №04052844ю0080219 від 06.06.2002р. та свідоцтва платника податку на додану вартість №07768192 -ПП В«Укр-ТехнокомВ» з моменту його видачі 12.06.2002р. - недійсним.

Після отримання відповідей від ДПІ за місцем реєстрації підприємств-постачальників, виникла необхідність проведення позапланової перевірки.

В ході планової документальної перевірки було зроблено копії податкових накладних, копії чеків на оплату товару та копії накладних на видачу товару, видані ПП В«ФорумВ» та ПП В«Укр-ТехнокомВ» .

Згідно наказу ДПА України від 11.10.2005р. № 441 виїзною позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах-графіках органу ДПС і проводиться при наявності обставин, викладених в статті 11-1 ЗУ В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» зі змінами та доповненнями та за рішенням керівника органу ДПС , котре оформляється наказом.

Таким чином ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ПП ОСОБА_1 на підставі направлення від 22.02.2006р. № 300077 та наказу на перевірку № 108 від 22.02.2006р., виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, з урахуванням рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р. по справі б/н та з урахуванням рішення Київського місцевого районного суду м. Донецька від 13.09.2002р. по справі № 2-7034/2002р., відповідно до затвердженого плану проведення перевірки, без виходу до платника податків, з використанням копій вилучених під час планової документальної перевірки та акту планової документальної перевірки.

Згідно статті 11-1 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» із змінами та доповненнями В«право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише в тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведенняВ» . Таким чином ДПІ не повинна була повідомляти за 10 днів приватного підприємця про проведення позапланової перевірки.

Перевіркою виключено зі складу податкового кредиту ПП ОСОБА_1 податкові накладні, виписані ПП В«ФорумВ» та ПП В«Укр-ТехнокомВ» згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, так як В«право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.В»

В абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. за №233/2037 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України рішення, ухвали і постанови суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з статтею 26 Цивільного кодексу України юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Відповідно до підпунктів 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), з урахуванням змін і доповнень, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 9.6. статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо, зокрема, зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Підпунктом 10.1. статті 10 зазначеного Закону визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Податковим повідомленням-рішенням від 04.08.06 №0000441702/3 ДПІ у Шевченківському районі нараховано позивачу по справі 23599грн. основного платежу та 11799грн. 50коп. штрафних (фінансових) санкцій за податком на додану вартість.

Підставою для прийняття рішення послужив акт позапланової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від 28.02.06 №30/17-2/НОМЕР_1, яким, зокрема, встановлені порушення позивачем:

- п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , згідно якому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону;

- п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , згідно якому не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями;

- абз.1. п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, відповідно якому податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Свої висновки ДПІ робить на підставі того, що позивачем до податкового кредиту неправомірно віднесені суми за податковими накладними, виданими ТОВ В«Укр-ТехнокомВ» і ТОВ В«ФорумВ» за придбаний у останніх товар в 2002-2004р.р. (Слід відзначити, що ДПІ помилково посилається на організаційну форму постачальників позивача по справі як на Товариства з обмеженою відповідальністю. Виходячи із матеріалів справи, в тому числі судових рішень, обидва є приватними підприємствами.)

Як вказано в акті перевірки, рішенням Київського районного суду м.Донецька від 13.09.02 по справі №2-7034/2002 визнані недійсними рішення засновників та Статут ТОВ В«Укр-ТехнокомВ» з дати реєстрації - 06.06.02 та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі - 12.06.02. Актом ДПІ у Київському районі м.Донецька №721 від 25.05.04 анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ В«Укр-ТехнокомВ» з моменту його видачі - 12.06.02.

Згідно рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 21.10.02 засновницькі документи ТОВ В«ФорумВ» визнані недійсними з моменту реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість №07933787, видане 26.03.01 визнано недійсним з моменту видачі. Актом ДПІ у Кіровському районі м.Донецька №1483/28-1 від 14.04.04 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ В«ФорумВ» з дати видачі - 26.03.01.

При таких обставинах, як вважає ДПІ, податкові накладні, які були виписані

вказаними постачальниками позивача в 2002-2004р.р., не мають юридичної сили та не можуть документально підтверджувати здійснення господарських операцій, перехід прав власності на товарно-матеріальні цінності та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Виводи ДПІ неправомірні з наступних підстав:

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» (далі -В«ЗаконВ» ), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом В«бВ» пункту 9.8 статті 9 Закону передбачено, що реєстрація (платника ПДВ) діє до дати її анулювання... .

Таким чином, ПП В«Укр-ТехнокомВ» і ПП В«ФорумВ» були платниками ПДВ до дати прийняття вказаних актів ДПІ про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва, як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб 'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Крім того, вказане рішення Київського районного суду м.Донецька від 13.09.02, на яке ДПІ посилається в акті перевірки, скасовано ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30.09.05, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При таких обставинах позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними ПП В«Укр-ТехнокомВ» і ПП В«ФорумВ» .

Приймаючи до уваги зазначене і оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги з огляду на викладене.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158 - 163, п.6 розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України В«Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства УкраїниВ» від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0000441702/3 від 04.08.06.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (вул. Курчатова 25, м. Запоріжжя, 69013) 3грн. 40коп. судового збору.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.А.Гончаренко

В засіданні 20.04.10 оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена і підписана 26.04.10.