Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/23400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/23400/15

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Пост Груп» простягнення 189 029,50 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1; ОСОБА_3 (дов. №672 від 06.08.2015 р.); ОСОБА_4 (дов. №782 від 06.10.2015 р.); від відповідача:Бондар О.О. (керівник);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Пост Груп» (надалі - ТОВ «Укр Пост Груп») про стягнення 193 829,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх (міжміських) сполученнях №1 від 12.01.2015 р. та №2 від 01.06.2013 р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів останнього, проте, відповідач в порушення умов Договорів зобов'язання щодо оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 193 829,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. порушено провадження у справі №910/23400/15, розгляд справи призначено на 06.10.2015 р.

02.10.015 р. позивачем через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі, а також уточнення до позовної заяви згідно змісту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 189 029,50 грн.

05.10.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 15.10.2015 р.

В судовому засіданні 15.10.2015 р. судом було розглянуто заяву позивача про уточнення позовної заяви стосовно якої суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовної заяви як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на викладене, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 189 029,50 грн.

Позивач та його представники в судове засідання 15.10.2015 р. з'явились, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2015 р. з'явився, надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. та 12.01.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Укр Пост Груп» (замовник) було укладено Договори перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх (міжміських) сполученнях №1 та №2 (далі - Договори).

Згідно з п. 2.1 Договорів перевізник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується здійснити перевезення (доставку) ввіреного йому замовником вантажу автомобільним транспортом з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення згідно товарно-транспорної накладної і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу провізну плату, встановлену даним договором.

Факт виконання робіт за договором підтверджується товарно-транспортною накладною (іншими документами на вантаж) на яких проставлена відмітка про отримання вантажу одержувачем, а також актом виконаних робіт, які є невідємними частинами договору. Акт виконаних робіт за договором обов'язково складається сторонами у кожному конкретному транзитному та кінцевому пункті призначення згідно погодженого графіку руху перевізника (п.п. 3.4. 3.5 Договорів).

Відповідно до п. 4.1 Договорів ціна (вартість) перевезення (провізна плата) розраховується сторонами з урахуванням тарифів перевізника (узгоджених обома сторонами та чинних на момент здійснення перевезення) за фактично надані послуги. Ціна (вартість) перевезення (провізна плата) за договором узгоджена обома сторонами зазначається у додатку до договору.

Пунктом 4.2 Договорів визначено, що оплата послуг перевезення вантажу здійснюється на підставі актів виконаних робіт підписаних представниками обох сторін, які надаються перевізником разом з товарно-транспортними накладними (іншими документами на вантаж) представнику замовника в транзитних та кінцевих пунктах призначення.

Провізна плата за цим договором встановлюється у національній валюті України - гривні. Оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється замовником безготівково - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту одержання рахунку, виставленого перевізником. Оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється замовником за фактично надані послуги (п.п. 4.3, 4.4 Договорів).

Згідно із п. 4.6 Договорів датою отримання перевізником безготівкових грошових коштів є дата зарахування таких коштів на розрахунковий (поточний) рахунок перевізника.

Як свідчать матеріали справи позивачем, відповідно до умов Договорів були надані транспортні послуги з перевезення вантажів на загальну суму 684 029,80 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками обох сторін та засвідчені відтисками печаток.

Крім того, виконання Договорів перевезення позивачем підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 31.08.2014 р., від 30.09.2014 р., від 31.10.2014 р., від 30.11.2014 р., від 31.12.2014 р., від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р. та від 01.08.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив послуги з перевезення в сумі 495 000,30 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за надані послуги з перевезення вантажу, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 189 029,50 грн.

В тому числі, заборгованість відповідача по Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх (міжміських) сполученнях №1 від 12.01.2015 р. у розмірі 116 242,70 грн. та по Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх (міжміських) сполученнях №2 від 01.06.2015 р. у розмірі 72 786,80 грн. підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки за період з 01.08.2015 р. по 30.09.2015 р.

Отже, спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач не у повному обсязі сплатив вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 189 029,50 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 Цивільного кодексу України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними в ній документами, позивачем було належним чином надано послуги з перевезення відповідно до умов укладених сторонами Договорів.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 189 029,50 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов п. 4.4 Договорів на момент розгляду справи судом строк виконання відповідного грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості наданих послуг перевезення у розмірі 189 029,50 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

При зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір у розмірі 3 876,60 грн, в процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 189 029,50 грн., які відповідно мають оплачуватись судовим збором у розмірі 3 780,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 96,02 грн. (3 876,60 грн. - 3 780,58 грн.), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Пост Груп» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35-А; ідентифікаційний код 38674855) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 189 029 (сто вісімдесят дев'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 58 коп. Видати наказ.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 96 (дев'яносто шість) грн. 02 коп. перерахований квитанцією №1831220019 від 12.08.2015 р., оригінал якої залишено в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 16.10.2015 р.

Суддя В.О. Демидов