Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/20896/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/20896/15 За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ»

про стягнення грошових коштів

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Яковіщук Я.М. (довіреність № 70-Д від 21.09.2015);

від відповідача - не з'явився;

встановив :

13.08.2015 позивач - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ» про стягнення заборгованості за фактично отримані послуги в сумі 34 396,43 грн., з яких основного боргу - 27 075,09 грн., 3 % річних - 2 295,63 грн., та інфляційні втрати - 5 025,79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20896/15 та призначено до розгляду на 10.09.2015.

Представник позивача прибув у судове засідання 13.10.2015 та надав пояснення по справі.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Витребувані господарським судом матеріали відповідач під час судового розгляду справи не надав, тому суд з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

18.11.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі -постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві державною адміністрацією, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - споживач) був укладений договір № 340053 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Згідно з п 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався її отримати та оплатити відповідно до умов, викладених цьому договорі.

Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року із заявленими споживачем величинами прєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1 до цього договору (п.2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ» є користувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 22, та споживає комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Судом встановлено, що у період з 28.09.2010 по 27.06.2014 надання комунальних послуг відповідачу Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" здійснювалось без укладання договору.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті наданих комунальних послуг у період з 28.09.2010 по 27.06.2014 виникли на підставі вказаних нормативних актів, а відсутність договору не звільняє його від сплати заборгованості за вказані спожиті послуги.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у період з 28.09.2010 по 27.06.2014 надав комунальні послуги відповідачу на суму 47 223,83 грн., що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві, розрахунками вартості наданих послуг, обліковими картками відповідача, рахунками на оплату послуг за вказаний період.

Разом з тим, відповідач користувався та на даний час користується житлово-комунальними послугами, заяву про відмову від користування послугами не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, однак свої зобов'язання по оплаті послуг виконав частково, оскільки сплатив позивачу лише частину заборгованості за надані послуги у сумі 20 148,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями позивача, актом звірки взаєморозрахунків та матеріалами справи.

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість за надані комунальні послуги у період з 28.09.2010 по 27.06.2014 у розмірі 20 075,09 грн.

31.07.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, разом з якою направлено рахунки на оплату комунальних послуг (30) та акт звірки взаєморозрахунків.

Вимога надіслана відповідачу на юридичну адресу згідно списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку № 3869, проте, відповіді на вказану претензію надано не було.

Зважаючи на вищевказане, позивач просить суд стягнути з відповідача основного боргу - 27 075,09 грн., 3 % річних - 2 295,63 грн., та інфляційні втрати - 5 025,79 грн. за період з 28.09.2010 по 27.06.2014.

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 р.) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як зазначалося вище, у період з 28.09.2010 по 27.06.2014 відбувалось фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві, проте, відповідно до розрахунку заборгованості та акту звіряння наданому позивачем, оплати за комунальні послуги не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ» основного боргу в розмірі 20 075,09 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 295,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 025,79 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 5 025,79 грн. та 3 % річних в сумі 2 295,63 грн. за період з 28.09.2010 по 27.06.2014.

За таких обставин, позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ» (03055, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 22, кв. 145, код 31031175) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) суму основного боргу - 27 075 (двадцять сім тисяч сімдесят п'ять) грн. 09 коп., 3 % річних - 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 63 коп., інфляційні втрати - 5 025 (п'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 79 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.10.2015

Суддя В.О. Демидов