Рішення

від 13.10.2015 по справі 914/2605/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015р. Справа№ 914/2605/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» , м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м. Львів

про стягнення 235 878 грн. 17 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» до Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» про стягнення 235 878 грн. 17 коп., з яких: 130 192 грн. 76 коп. - основного боргу, 6 495 грн. 20 коп. - 3% річних, 99 190 грн. 21 коп. - втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 31.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 27.08.2015 р. Ухвалою суду від 27.08.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, а також беручи до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 17.09.2015 р. Ухвалою суду від 17.09.2015 р. у зв'язку із неподанням витребуваних доказів розгляд справи відкладено на 28.09.2015 р.

25.09.2015 р. на адресу суду відповідачем подано клопотання про призначення експертизи та клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

28.09.2015 р. позивач супровідним листом від 28.09.2015 р. №28/09/02 повідомив суд про зміну місцезнаходження позивача та реєстрацію відповідних змін до статуту товариства, що підтверджує Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.09.2015р., статутом ТзОВ «ТКФ «Схід-Постач», зареєстрованим в новій редакції 22.09.2015 р., та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.09.2015р., з якого вбачається, що місцезнаходження юридичної особи - 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 131. Про зміну місцезнаходження позивача зазначено також у листі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2015 р. №34/3ПІ/20-30-11-03.

Ухвалою суду від 28.09.2015 р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів, починаючи з 30.09.2015 р., розгляд справи відкладено на 13.10.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2015 р. позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просить позов задоволити повністю, у задоволенні клопотання про призначення експертизи просить відмовити з підстав викладених у запереченні на клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 08.04.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки ВЗК-110/13, на виконання умов якого позивач через автопідприємство ТзОВ «Євроекспрес пошта» поставив відповідачу визначений у специфікації товар на загальну суму 130 192,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, накладними та довіреностями на отримання товару. Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого в нього станом на дату подання позову до суду виникла заборгованість в розмірі 130 192,76 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 6 495,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 99 190,21 грн.

Відповідач письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, проти позову заперечив у повному обсязі, а також підтримав подане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке обґрунтовує розбіжністю між дійсним підписом голови правління ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» ОСОБА_3Я та підписом вчиненим у довіреностях про отримання товару, тому для з'ясування тієї обставини чи дійсно отримував відповідач - ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» товар та чи підпис на довіреностях №819 від 07.06.2013 р., №1351 від 27.08.2013 р., №1766 від 25.10.2013 р. та №2047 від 04.12.2013 р., виконано ОСОБА_3 та чи належить підпис в графі В«прийнявВ» накладних №1 від 07.06.2013 р., №4 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р. ОСОБА_4 та накладних №1 від 16.08.2013 р., №2 від 16.08.2013 р., №7 від 16.12.2013 р. ОСОБА_5

Позивач у запереченні на клопотання про призначення експертизи зазначив, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99 (в редакції від 01.06.2008р.) не передбачено обов'язку постачальника перевіряти справжність підпису особи, яка видала довіреність, а отже відсутні підстави не відпускати товар на підставі наданої відповідачем довіреності. Окрім цього позивач вказує на те, що довіреність підписана окрім керівника підприємства відповідача - ОСОБА_3 ще й головним бухгалтером ОСОБА_6, однак ніяких застережень з боку головного бухгалтера, про те, що підпис керівника підприємства, що міститься в довіреності різниться з підписом ОСОБА_3 немає. Позивач також звертає увагу на те, що окрім підписів керівника та головного бухгалтера підприємства відповідача, довіреність на отримання товару засвідчена відтиском печатки ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , при цьому відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки здійсненого на довіреності. Вважає, що посилання відповідача на невідповідність підпису керівника підприємства проставленого в довіреностях спростовується прийняттям та частковою оплатою товару, а також підписаними між сторонами актами звірки взаємних розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» (постачальником) та Приватним акціонерним товариством В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (замовником) 08.04.2013 року було укладено договір поставки №ВЗК-110/13, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується у 2013 р. поставити замовникові товари, а саме: запчастини швидкостеміра ЗСЛ2М, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість якого визначається в специфікації №1, а замовник прийняти і оплатити такі товари (п.1.1, п. 1.2).

За умовами договору, при поставці товару оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим (п. 5.2). Поставка товару здійснюється партіями на склад замовника на умовах СРТ згідно Інкотермс-2000 (п.5.3).

Пунктом 6.1.2 договору зобов'язано замовника приймати поставлені товари згідно накладних.

Належне виконання умов договору позивач підтверджує підписаними повноважними особами сторін накладними №1 від 07.06.2013 р., №1 та №2 від 16.08.2013 р., №4 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р., №7 від 16.12.2013 р., довіреностями №819 від 07.06.2013 р., №1351 від 27.08.2013 р. та №1766 від 25.10.2013 р. та №2047 від 04.12.2013 р., товарно-транспортними накладними №1 від 07.06.2013 р, №1 від 16.08.2013 р., №3 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р., №7 від 16.12.2013 р., податковими накладними, згідно яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 130 192,76 грн.

Також наявність зобов'язань, які виникли між сторонами за договором поставки №ВЗК-110/13 від 08.04.2013 р. позивач підтверджує довідкою Державної фінансової інспекції в Луганській області від 05.08.2013 р. №17.1.21/17«з» складеною в процесі зустрічної звірки у ТзОВ В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» здійсненої з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р., та реєстром документів на відпуск запасних частин для ремонту залізничного транспорту від ТзОВ В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться в безготівковій формі на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки товару.

Пунктом 6.1.1 договору, замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідач у встановлений п. 4.1 договору строк за отриманий товар не розраховувався у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 130 192,76 грн. Докази які б підтверджували проведення відповідачем оплати товару за накладними №1 від 07.06.2013 р., №1 та №2 від 16.08.2013 р., №4 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р., №7 від 16.12.2013 р. в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього до матеріалів справи позивачем долучено підписані та скріплені печатками сторін Акт №12 звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 р. та Акт №13 звірки взаємних розрахунків від 28.02.2014 р., які підтверджують поставку товару за накладними №1 від 07.06.2013 р., №1 та №2 від 16.08.2013 р., №4 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р., №7 від 16.12.2013 р., та наявність заборгованості по них.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару по своєчасній оплаті, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 235 878 грн. 17 коп. (з яких: 130 192 грн. 76 коп. - основного боргу, 6 495 грн. 20 коп. - 3% річних, 99 190 грн. 21 коп. - втрат від інфляції).

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач підписав Акт №12 звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 р. та Акт №13 звірки взаємних розрахунків від 28.02.2014 р., чим підтвердив наявність заборгованості, яка виникла по накладних №1 від 07.06.2013 р., №1 та №2 від 16.08.2013 р., №4 від 27.08.2013 р., №4 від 25.10.2013 р., №7 від 16.12.2013 р. в розмірі 130 192,76 грн., доказів погашення боргу суду не надав, відтак вказана сума є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з 07.08.2013 р. по 20.07.2015 р. складають 6 495,20 грн., та стягнення інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з серпня 2013 р. по червень 2015 р. складають 99 190,21 грн.(розрахунки здійснено окремо по кожній накладній), то дані суми розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке відповідач обгрунтовує розбіжністю між дійсним підписом голови правління ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» ОСОБА_3Я та підписом вчиненим у довіреностях про отримання товару, та необхідністю встановлення обставин чи дійсно відповідач отримував товар та чи підпис на довіреностях №819 від 07.06.2013 р., №1351 від 27.08.2013 р. та №1766 від 25.10.2013 р. та №2047 від 04.12.2013 р., виконано ОСОБА_3, а також чи належить підпис в накладних в графі В«прийнявВ» ОСОБА_4, ОСОБА_5, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на все вищенаведене, беручи до уваги те, що довіреності окрім керівника підприємства відповідача - ОСОБА_3 підписані ще й головним бухгалтером ОСОБА_6 та засвідчені відтиском печатки ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , враховуючи підписані відповідачем акти №12 та №13 звірки взаємних розрахунків, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів наявних у матеріалах справи, а відтак, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача повністю, так як спір виник з його вини.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 36, 43, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, буд. 1А, ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-ПостачВ» (61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, офіс 131, ідентифікаційний код 37298087) 130 192 грн. 76 коп. - основного боргу, 6 495 грн. 20 коп. - 3% річних, 99 190 грн. 21 коп. - інфляційних втрат та 4 717 грн. 57 коп. - судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.10.2015 року.

Суддя Морозюк А.Я.