Рішення

від 13.10.2015 по справі 923/1540/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р. Справа № 923/1540/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткий Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою : Прокурор Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача : Лазурненської селищної ради Скадовського району, смт. Лазурне Херсонської області

до відповідача-1: Комунального підприємства "Лазурне", смт. Лазурне Херсонської області

до відповідача-2 : Відокремленого підрозділу пансіонат "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", смт. Лазурне Херсонської області

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - старший прокурор відділу, посвідч. № 006312, видане 26.09.2015р.;

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув.

Прокурор Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Лазурне" (відповідач-1), Відокремленого підрозділу пансіонат "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (відповідач-2) про визнання недійсним договору № 9 про спільну діяльність від 01.06.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору про спільну діяльність №9 від 01.06.2015р., положення ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 15, 21 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", ст.ст. 203, 216 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Позивач у судові засідання 29.09.2015р. та 13.10.2015 р. не з'являвся, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки і ненадання витребуваних доказів суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відповідачі-1 та відповідач-2 у судові засідання 29.09.2015р. та 13.10.2015 р. не з'являлись, відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не надали, про причини неявки і ненадання витребуваних доказів суд не повідомили, не зважаючи на ті обставини, що вони належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

За таких обставин, за висновками суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка позивача та відповідачів-1,2 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, відповідно до приписів пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, неявка у судове засідання представників позивача та відповідачів, не унеможливлює розгляд справи № 923/1540/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників позивача та відповідачів, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

в с т а н о в и в:

Прокурором Скадовського району Херсонської області, з метою з'ясування підстав для представництва інтересів держави в суді, вивчено питання дотримання інтересів держави у сфері використання державного та комунального майна.

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2015р. між комунальним підприємством "Лазурне" (відповідач-1) і Відокремленим підрозділом пансіонат "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (відповідач-2) укладено договір №9 про спільну діяльність (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору його предметом є спільна діяльність сторін в організації з надання послуг пляжного сервісу відпочиваючим та населенню в визначених місцях згідно додатку до цього договору (викопіювання місця благоустрою), при цьому, відповідач-2 усвідомлює, що дане місце для надання пляжних послуг використовується відповідачем-2 на підставі рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, з метою раціонального використання об'єктів благоустрою в смт. Лазурне.

На підставі п.1.2. договору, метою спільної діяльності сторін є: 1) забезпечення спільними зусиллями підтримання безпечного санітарно-епідемічного стану об'єкту благоустрою; 2) планування, розробка та реалізація програм розвитку благоустрою населеного пункту; 3) створення правових та економічних умов, що стимулюють розвиток населеного пункту; 4) охорона життя людей на водних об'єктах; організація культурно-масових заходів; розміщення елементів благоустрою (тіньові навіси, альтанки, павільйони, лавки столи, вивіски, інші елементи благоустрою визначені законодавством України), громадські вбиральні та надання послуг пляжного сервісу, тощо; стимулювання інвестиційних процесів у курортній зоні.

Відповідно до пп. "в" п.2.1. договору, відповідач-1 зобов'язується задля досягнення мети спільної діяльності, закріпити за відповідачем-2 частину об'єкту благоустрою №30, на якій будуть надаватися послуги пляжного сервісу, і яка розміщена на території наданої в господарське відання відповідачу-1, згідно з рішенням Лазурненської селищної ради №838 від 28.05.2015р. (згідно з додатком 1 місця благоустрою).

На підставі п.3.3. договору, майно відповідача-1 передається відповідачу-2 як стороні договору у тимчасове використання для досягнення спільної мети, на термін дії договору, на безоплатній основі, без права розпорядження ним. Передача майна підтверджується оформленням двостороннього акту приймання-передачі.

Підпунктом "д" пункту 2.1. договору зобов'язано відповідача-1 погодити всі об'єкти (в тому числі об'єкти малої архітектурної форми), які будуть розміщені на території об'єкта благоустрою, який використовується в спільній діяльності відповідачем-2, їх розміщення. Дане розміщення погоджується шляхом надання відповідачу-2 відповідачем-1 схематичного плану у вигляді простої форми, який обов'язково повинен бути підписаний керівником відповідача-1.

Згідно підпункту "в" пункту 2.3. договору, відповідач-2 зобов'язується забезпечити належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкту благоустрою, запобігати його пошкодженню та псуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, комунальне підприємство "Лазурне" (відповідач-1) створене рішенням Лазурненської селищної ради "Про створення КП "Лазурне" Лазурненської селищної ради" від 25.09.2014р. за №670.

Також, на підставі вищезгаданого рішення №670 від 25.09.2014р. затверджено статут комунального підприємства "Лазурне" (відповідач-1), згідно п.5.3. якого, підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених чинним законодавством. При цьому відчуження, списання, застава та передача у користування (оренду) майна, що є власністю територіальної громади селища, і закріплене за підприємством на праві господарського відання, здійснюється з дозволу засновника. Розпоряджатись в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначає прокурор, на момент підписання спірного договору відповідач-1 не мав повноважень на передачу майна у користування, оскільки діяв без дозволу засновника. Крім того, прокурор вважає, що Лазурненською селищною радою заборонено передавати комунальне майно у безоплатне користування, що закріплено у статуті відповідача-1.

Також, на переконання прокурора, вищезгаданим підпунктом "в" пункту 2.3. договору, відповідача-2 фактично залучено до утримання та ремонту об'єкту благоустрою. Проте, останній як балансоутримувач об'єкту, не пройшов в установленному законодавством порядку конкурсу для залучення його до утримання та ремонту об'єкту благоустрою.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду для захисту інтересів держави в особі Лазурненської селищної ради.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі ч.1 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 15 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Також ч.2 ст. 21 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» - правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані є його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Аналізуючи умови спірного договору, суд дійшов висновку, що договір № 9 від 01.06.2015р. про спільну діяльність суперечить чинному законодавству, оскільки його укладено з порушенням норм ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗУ "Про благоустрій населених пунктів".

Так, при укладанні договору допущено порушення вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі комунального майна у безоплатне користування та без відома його власника - Лазурненської селищної ради (позивач). Крім того, мало місце залучення сторони договору - Відокремленого підрозділу пансіонат "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (відповідач-2), до утримання об'єкту благоустрою без проведення конкурсу, тобто не на конкурсних засадах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний договір №9 про спільну діяльність від 01.06.2015р. підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та вимогам ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 21 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України відноситься на відповідачів.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено прокурору про дату складання повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №9 про спільну діяльність від 01.06.2015р., укладений між комунальним підприємством "Лазурне" (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Металургів, 5, код ЄДРПОУ 39475463) та Відокремленим підрозділом пансіонат "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Будівельників,2, код ЄДРПОУ 22735067).

3. Стягнути з комунального підприємства "Лазурне" (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Металургів, 5, код ЄДРПОУ 39475463) в доход спеціального фонду державного бюджету (р/р №31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045) - 609,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Відокремленого підрозділу пансіонату "Галичина" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Будівельників,2, код ЄДРПОУ 22735067) в доход спеціального фонду державного бюджету (р/р №31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045) - 609,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.10.2015р.

Суддя В.В.Литвинова