Постанова

від 30.09.2015 по справі 814/2940/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2015 р.                                                                                                     № 814/2940/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв до товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» про стягнення заборгованості в сумі 333,78 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв до товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» про стягнення заборгованості в сумі 333,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 333,78 грн., яка у добровільному порядку відповідачем сплачена не була.

          Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.                                                            В судове засідання представник відповідача не з'явився, судова повістка про виклик була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, але була повернута до суду з поштовою відміткою від 21.09.2015 року : “за закінченням терміну зберігання” (а.с.13-16).                                                                      Згідно ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства України, судова кореспонденція надсилається юридичним особам та фізичним особам – підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У разі відсутності осіб, за такою адресою, вважається, що судова кореспонденція вручена їм належним чином.                                                                                          На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.                                                                                Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.                                                                                                                                            Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с.7).                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» перебуває на обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв згідно ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.                                                                                                              Відповідач самостійно визначив у розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суму несплачених платежів за страховими внесками за 2008 рік в розмірі 333,78 грн. (а.с.9).                                                            Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.                                        Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.                                                                                                              Відповідно до статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.                                                                                Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.                                                                                                              Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV) Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно-правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень.                                                                                                    Частиною п'ятою статті 21 Основ (у редакції, що діяла до 01.01.2011) обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця.                                                  Крім того, частиною другою статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011) було встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.                                                                                                                                                      До 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ).                              Частиною шостою статті 47 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.                                                  Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2011), статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011) відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески.                                                  Відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.                                        Враховуючи те, що відповідач перебуває на обліку як страхувальник у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати страхові внески до Фонду, проте згідно звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за 2008 рік, сума заборгованості зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати складає 333,78 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.                                                                                                               Разом з тим доказів сплати відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, за спірний період у встановленому чинним законодавством порядку та строки до суду не надано.                              Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                              Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв є обґрунтованими та підлягають задоволенню.                    Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень , звільненого від сплати судового збору (у редакції, що діяла до 01.09.2015 року), а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.                                                                                                                                                      Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163, КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв до товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» про стягнення заборгованості в сумі 333,78 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Комплекс» (код ЄДРПОУ 34436938) заборгованість в сумі 333,78 грн. (триста тридцять три гривні сімдесят вісім копійок) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Миколаїв р/р 37172005004174, в банк ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код одержувача 38790569.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва