Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/15537/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/62408/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Голданова В.В.

відповідача : Шкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року

у справі № 826/15537/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестментз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвестментз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Регіон-Інвестментз») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Регіон-Інвестментз», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Регіон-Інвестментз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодах за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 року № 47/26-55-15-02/38238207.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 1 329 333,34 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за червень 2013 року на суму 1 070,00 грн.; пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань у червні 2013 року на суму 1 328 263,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014 року № 0000074152, яким ТОВ «Регіон-Інвестментз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 070,00 та за штрафними санкціями в розмірі 267,50 грн., № 0000073152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 328 263,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 332 065,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Регіон-Інвестментз» (покупець) та ТОВ «Десна Консалтинг» (продавець) укладено договір від 30.05.2013 року, за умовами якого продавець передає у власність покупця нежитлові приміщення (групи приміщень № 25, в літ. А) загальною площею 195,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 168. Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору вартість нерухомого майна становить 6 265 000,00 грн.

Також, 30.05.2013 року між ТОВ «Регіон-Інвестментз» (покупець) та ТОВ «Десна Консалтинг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця нежитлові приміщення (групи приміщень № 28, 29, в літ. А) загальною площею 71,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 168.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківським виписками, договорами купівлі-продажу, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, придбане за вказаними договорами нерухоме майно зареєстровано ТОВ «Регіон-Інвестментз», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правильності відображення позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року, у рядку 23.2 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сформовану з урахуванням залишку від'ємного значення за травень 2013 року, в сумі 1 329 433,00 грн. та безпідставності посилання ДПІ на акт перевірки ТОВ «Десна Консалтинг» від 21.06.2013 року № 153/22/24841299 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Десна Консалтинг».

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №/2647/13-а, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби щодо фактичного проведення зустрічної звірки з ТОВ «Десна Консалтинг» та підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформоване податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень-червень 2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року - залишенню без змін

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун