Рішення

від 20.10.2015 по справі 584/700/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №584/700/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1737/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 47

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року та на додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року

в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ФОРТ - 2010 » до ОСОБА_4, третя особа : Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ФОРТ- 2010 » ( далі - ОСББ ) звернулось до Путивльського районного суду Сумської області з вказаним позовом, в якому просило зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою : Сумська область, м. Путивль, вул. Кірова, 24 шляхом зобов'язання демонтувати самовільно встановлені гаражі та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСББ земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Кірова, 24, кадастровий номер 5923810100:02:008:00004, надану для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,4064 га, шляхом демонтажу самочинно встановленого металевого гаражу протягом 10 днів з дня набрання законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ 136 грн. 40 коп. в рахунок повернення судових витрат за надання правової допомоги та 22 грн. в рахунок повернення судового збору.

Додатковим рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року абзац другий резолютивної частини вказаного рішення викладено в іншій редакції, а саме : стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ 1500 грн. в рахунок повернення судових витрат за надання правової допомоги та 22 грн. в рахунок повернення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 28 липня 2015 року та додаткове рішення суду від 07 серпня 2015 року скасувати, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що металевий гараж був на законних підставах розміщений на прибудинковій території та не є самочинно встановленим. Зазначає також, що додатковим рішенням змінено рішення суду в частині стягнення судових витрат та необґрунтовано стягнуто витрати на правову допомогу з відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта, якій підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, власники квартир будинку №24 по вул. Кірова в м. Путивль створили ОСББ, яке було зареєстровано як юридична особа 11.10.2010 року, що діє на підставі Статуту (а.с. 66-84).

31 січня 2011 року голова правління ОСББ ОСОБА_5 звернувся до Путивльської міської ради Сумської області з клопотанням про передання земельної ділянки у власність ( а.с. 186 ).

Рішення Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 27 березня 2014 року надано у власність ОСББ земельну ділянку по вул. Кірова, 24 в м. Путивль, площею 0,4064 га, кадастровий номер 5923810100:02:008:00004 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку із категорії житлової та громадської забудови ( а.с. 193 ).

21.09.2014 року загальними зборами власників квартир і нежитлових приміщень, що розташовані за адресою : вул. Кірова, 24 було прийнято рішення провести обстеження прибудинкової території для визначення незаконно встановлених гаражів, з метою будівництва гаражів членами ОСББ, що підтверджується протоколом зборів №10 ( а.с. 13-14 ).

Згідно акту від 25 вересня 2014 року №1 ( а.с. 19 ) ОСББ обстеження спірної земельної ділянки, встановлено, що на ній розташовані незаконно зведені гаражі за кількістю одинадцять штук.

Вимоги ОСББ щодо її звільнення відповідачем виконано не було ( а.с. 23 ).

У відповідності до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самочинно встановлений металевий гараж ОСОБА_4 перешкоджає користуванню ОСББ земельною ділянкою, що належить йому на праві власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Твердження апелянта, що металевий гараж був на законних підставах розміщений на прибудинковій території та не є самочинно встановленим є безпідставними.

Зокрема, з кадастрового плану земельної ділянки 5923810100:02:008:0004 та детальної схеми розміщення гаражів по вул. Кірова, 26 ( а.с. 13, 197 ) вбачається, що належний ОСОБА_4 металевий гараж знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСББ. Даний об»єкт не є капітальною спорудою, є рухомим майном.

Окрім того, факт самовільного розміщення металевого гаражу відповідача на належній ОСББ земельній ділянці підтверджується також актом виконавчого комітету Путивльської міськради Путивльського району Сумської області від 05 серпня 2015 року за №1262, складеного за результатами виходу на місце землевпорядника виконавчого комітету Путивльської міської ради ОСОБА_6, спільно з представником багатоквартирного житлового будинку по вул. Кірова, 26.

Відповідачем, всупереч приписам ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження звернення ОСОБА_4 до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області з заявою щодо відведення йому земельної ділянки для облаштування гаражу.

Рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради народних депутатів від 30 березня 1985 року №118 про виділення земельної ділянки Путивльському заводу радіодеталей для будівництва 150 кв. житлового будинку для малосімейних по вул. Кірова ( а.с. 199 ) на який посилається апелянт, не підтвердження законність встановлення металевого гаражу відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що права ОСББ на користування належною йому земельною ділянкою порушені та підлягають захисту шляхом демонтажу відповідачем самочинно встановленого металевого гаражу.

Як передбачено п. 4) ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зі змісту рішення суду від 28 липня 2015 року слідує, що судом першої інстанції були зроблені висновки щодо порядку розподілу як судового збору, так і витрат на правову допомогу, тому не вбачалося підстав для ухвалення додаткового рішення.

Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність поділу витрат на судовий збір та на правову допомогу у відповідності до кількості самостійних судових проваджень ( позов було роз»єднано на 11 проваджень ). Відтак було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ 136 грн. 40 коп. ( 1500 грн. : 11 ) в рахунок повернення судових витрат за надання правової допомоги та 22 грн. ( 243,60 грн. : 11 ) в рахунок повернення судового збору. Отже, суд повністю вирішив питання про судові витрати.

Не зважаючи на це, у додатковому рішенні від 07 серпня 2015 року ( а.с. 225 ), фактично був змінений раніше обраний порядок розподілу судових витрат та достягнуто з відповідача на користь ОСББ 1363 грн. 60 коп. ( 1500 грн. - 136 грн. 40 коп. ) витрат за надання правової допомоги. За таких обставин, додаткове рішення суду від 07 серпня 2015 року у відповідності до п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В пункті 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17 жовтня 2014 року №10 роз'яснено, що витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі ( наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів ).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо розміру присуджених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судового збору, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах » передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп., у погодинному розмірі - 07 грн. 30 коп.

З вищенаведених норм законів вбачається, що розмір компенсації витрат на правову допомогу при розгляді даної справи у погодинному розмірі не може перевищувати 487 грн. 20 коп. (1218 грн. * 40%) та бути нижчим 7 грн. 30 коп.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача брав участь лише у одному судовому засіданні, яке тривало близько 1,5 годин ( а.с. 209-210 ).

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, граничний ( максимальний ) та мінімальний розміри компенсації витрат на правову допомогу у погодинному розмірі, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСББ в розмірі 500 грн.

Окрім того, враховуючи те, що позов ОСББ був оплачений судовим збором в сумі 243 грн. 60 коп., оригінал квитанції знаходиться в матеріалах даної справи ( а.с. 4 ), саме такий розмір судового збору належав до сплати за немайновими вимогами ОСББ до відповідача ОСОБА_4, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність розподілу судового збору за кількості проваджень, на які були роз'єднані вимоги позивача ( 243,60 грн. : 11 ).

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо судових витрат, з підстав передбачених п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, належить змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСББ 243 грн. 60 коп. судового збору та 500 гр. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року в даній справі скасувати, а рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року в частині вирішення питання щодо судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ФОРТ - 2010 » 243 гривні 60 копійок судового збору та 500 гривень 00 копійок на відшкодування витрат на правову допомогу, а не в розмірах визначених судом першої інстанції.

В іншій частині рішення Путивльського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -