Постанова

від 25.08.2011 по справі 2а-8888/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2011 року № 2а-8888/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеон А», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аксіома» доКиївської міської ради проскасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просять визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 25.05.2011 №216/5603 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"».

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 01.07.2011, 08.08.2011 та 25.08.2011 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008 «Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам»передано у власність для виконання інвестиційних зобов'язань:

- ТОВ «Валеон А»-приміщення площею 340,0 кв.м. за адресою вул. Б.Хмельницького, 78 літ. "А";

- ТОВ «Бізнес Аксіома»-приміщення площею 489,2 кв.м. за адресою вул. Володимирська, 86 літ. "А".

В подальшому, за результатами розгляду протесту прокуратури міста Києва № 07/1-3вих-10 від 10.01.2011 на вказане рішення Київської міської ради відповідачем прийнято рішення №216/5603 від 25.05.2011 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"», яким задоволено протест прокуратури міста Києва в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А" та скасовано позиції 8, 11 додатка до рішення Київради № 105/105 від 28.08.2008 "Про передачу нежилих будинків комунальної власності у власність інвесторам".

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування положення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

З аналізу ч. 2 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»видно, що вона не встановлює додаткового повноваження органів державної влади вносити зміни та/чи скасовувати будь-яке своє рішення за результатами розгляду протесту прокурора, а лише передбачає обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути такий протест та у разі його обґрунтованості, а також за умови наявності у органу влади відповідних повноважень, скасувати рішення, на яке принесено протест.

Згідно з п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

При цьому, у мотивувальні частині рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Таким чином, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як видно з матеріалів справи, рішення Київської міської ради № 105/105 від 28.08.2008 є актом одноразового застосування, на підставі якого у позивачів виникли конкретні права та обов'язки щодо відповідного нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 78, літ. А та по вул. Володимирській, буд. 86 літ. А у м. Києві, а відтак суд приходить до висновку про відсутність у Київської міської ради повноважень на скасування вказаного рішення іншим своїм рішенням.

Крім цього, за змістом ст. 144 Конституції України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 3 ст. 8 Закону України "Про столицю України - місто-герой ОСОБА_1" рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Як зазначається у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. За таких умов, рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Водночас, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Як видно з матеріалів справи, протест прокуратури міста Києва № 07/1-3вих-10 на рішення Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008, був принесений 10.01.2011, проте розглянутий Київською міською радою лише 25.05.2011.

За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідний протест прокуратури міста Києва був розглянутий Київською міською радою не тільки з порушенням 10-денного строку, встановленого ч. 3 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», а й поза межами строку звернення до суду у випадку ухилення від розгляду протесту, передбаченого ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Київської міської ради №216/5603 від 25.05.2011 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"»було прийнято за межами повноважень Київської міської ради та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, з урахуванням чого підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття рішення №216/5603 від 25.05.2011 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"».

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивачів шляхом скасування рішення Київської міської ради №216/5603 від 25.05.2011 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"».

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачами, присуджуються на їх користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеон А», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аксіома»задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Київської міської ради №216/5603 від 25.05.2011 «Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10.01.2011 № 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28.08.2008 № 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеон А»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код №35480380), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аксіома»(02098, м. Київ, просп. Тичини, 20; ідентифікаційний код 35362291) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_1