Рішення

від 05.10.2015 по справі 227/5159/14-ц

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.10.2015

227/5159/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

п/третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, третя особа - ОСОБА_7 районна державна адміністрація,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» звернувся до суду з позовом, який в ході судового розгляду був уточнений, до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 01.11.2013 року, укладений між ОСОБА_8 та власником земельної ділянки - ОСОБА_9. Обгрунтовуючи позов позивач зазначає, що 07.09.2012 року між ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» та ОСОБА_7 райдержадміністрацією був укладений договір оренди землі, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 року № 142208444003003. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_7 державна районна адміністрація (Орендодавець) надала в оренду товариству в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів - рілля (не витребувані паї) строком на 20 років. 01.11.2013 року між ОСОБА_9 - власником земельної ділянки з кадастровим номером 1422084400:06:000:0437 та ОСОБА_8 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. Тобто предметом договору оренди землі від 01.11.2013 року є саме та земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні товариства. Позивач зазначає, що з 07.09.2012 року по момент звернення до суду вказана земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача. Тому він вважає, що договір оренди землі від 01.11.2013 року, який укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є фіктивним, так як акт приймання-передачі об»єкту оренди підписаний останніми є фіктивним, бо фактично земельна ділянка, що перебуває в оренді у товариства ОСОБА_8 у користування не передавалась, оскільки позивач до теперішнього часу її використовує у своїй господарській діяльності і до теперішнього часу договір оренди земельної ділянки від 07.09.2012 року не припинений в установленому законом порядку та є чинним. Позивач вважає, що договір від 01.11.2013 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і тому на підставі ч.5 ст.203 ЦК України просить цей договір визнати недійсним.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в уточненому позові (а.с.135-137) і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що вона є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_9, якому на законних підставах належала земельна ділянка площею 4,8097 га, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради. Батько оформив всі документи на вказану ділянку і використовував її як власник на власний розсуд. На даний час саме вона є власником цієї ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на земельну ділянку. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача- Мостовенко С.М. позов не визнав і суду пояснив, що земельна ділянка, яка є предметом спору, на праві власності належала ОСОБА_9, який за життя передав її в оренду ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 01.11.2013 року. Вказаний договір був укладений на підставі діючого законодавства та належним чином зареєстрований. Вказана земельна ділянка передавалась в оренду ОСОБА_8 на підставі акту приймання -передачі від 01.11.2013 року. Тому, доводи позивача вважає безпідставними і просить відмовити в задоволенні його позовних вимог.

Представник третьої особи - ОСОБА_6 суду пояснила, що позовні вимоги позивача ОСОБА_7 районна державна адміністрація Донецької області не визнає і просила відмовити в позові. Зазначила, що дійсно 07.09.2012 року між ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» та ОСОБА_7 райдержадміністрацією був укладений договір оренди землі, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 року № 142208444003003. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_7 державна районна адміністрація (Орендодавець) надала в оренду товариству в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів - рілля (не витребувані паї) строком на 20 років. В 2012 році вказаний земельний пай був витребуваний ОСОБА_9. Розпорядженням голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 156 від 15.04.2013 року громадянину ОСОБА_9 замінено сертифікат на право на земельну частку (пай) на свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 4.8096 га (рілля), тобто вважає, що договір оренди землі від 07.11.2012 року укладений між ОСОБА_7 райдержадміністрацією та ТОВ «ДСП» припинив свою дію в силу того, що на вказану земельну ділянку отримано документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_9. Також зазначила, що земельна ділянка після отримання ОСОБА_9 документа, який посвідчує його право власності на дану земельну ділянку, у ТОВ «ДСП» у зв»язку з цим не вилучалась.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

07.09.2012 року між ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» та ОСОБА_7 райдержадміністрацією був укладений договір оренди землі, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 року № 142208444003003. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_7 державна районна адміністрація (Орендодавець) надала в оренду товариству (орендар) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів - рілля (не витребувані паї) строком на 20 років. Вказана земельна ділянка була переданаа орендарю 07.09.2012 року, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки площею 4.8097га (а.с.7-16).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Другої ОСОБА_7 нотаріальної контори Донецької області 01.12.2012 року (а.с.45) підтверджується, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті своєї матері ОСОБА_10, яка померла 29.01.2004 року, отримав спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) в землях колективного сільськогосподарського підприємства «1-е Травня» Добропільського району Донецької області розміром 5,676 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки(паю) в натурі (на місцевості), що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0167895, виданого 02.06.1997 року ОСОБА_7 районною державною адміністрацією Донецької області, зареєстрованого 02.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1447 та перереєстрованого на ім.»я спадкодавці 07.07.2000 року. Відповідно до вказаного свідоцтва право на земельну частку (пай) підлягало реєстрації у ОСОБА_7 районній державній адміністрації Донецької області.

З пояснень представника третьої особи - ОСОБА_11 судом було встановлено, що у зв»язку з тим, що на сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0167895, виданого ОСОБА_7 районною державною адміністрацією Донецької області 02.06.1997 року не було вже міста де б можливо було зазначити зміни, які вносяться до сертифіката у зв»язку з передачею права на земельну частку (пай), ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.1.22012 року замість вищевказаного сертифіката було видано новий сертифікат РН № 0118947 на право на земельну частку (пай) від 03.12.2012 року і право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП 1 Травні розміром 5,767 в умовних кадастрових гектарах без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 127065,40 грн., на підставі вказаного сертифіката було зареєстровано за ОСОБА_9 03.12.2012 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 3822 (а.с.163).

08 квітня 2013 року ОСОБА_9 звернувся до голови ОСОБА_7 райдержадміністрації з заявою, в якій просив виділити йому в натурі земельну частку (пай), яка належить йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 118947 від 03.12.2012 року, тобто передати у власність.

Розпорядженням голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 156 від 15.04.2013 року було винесено рішення про оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_9 (а.с.160) шляхом заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 4,8096 га, в тому числі 4,8096 га ріллі, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «1 Травня» на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів.

Відповідно до ст..78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст..125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності, відповідно до ст..126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Із аналізу норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст..18) вбачається, що при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно (на земельну ділянку) державний реєстратор повинен був видати ОСОБА_9 свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 4,8097 га (рілля), кадастровий номер 1422084400:06:000:0437.

Але, як встановлено в судовому засіданні державним реєстратором реєстраційної служби Добропільського МУЮ, свідоцтво про право власності на нерухоме майно (вищевказану земельну ділянку) ОСОБА_9 видано не було, що підтверджується листом начальника відділу ДРПнМ Добропільського МРУЮ № 34-09\14 від 05.10.2015 року (а.с.174).

Незважаючи на це, відповідно до вимог діючого законодавства, у ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1422084400:06:000:0437) виникло з моменту державної реєстрації цього права, тобто з 29.04.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.146).

Тобто, вказане свідчить про те, що з 29.04.2013 року ОСОБА_9 мав право на власний розсуд розпоряджатись земельної ділянкою кадастровий номер 1422084400:06:000:0437, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів.

Відповідно до ст..13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

З договору оренди землі від 07.09.2012 року, який укладено між ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» та ОСОБА_7 райдержадміністрацією вбачається, що об»єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 4,8097 га - рілля (не витребувані паї) на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437, тобто земельна ділянка власником якої з 29.04.2013 року є ОСОБА_9.

Пунктом 36 вишевказаного договору передбачено випадки, в яких дія договору припиняється. Крім цього останній абзац вказаного пункту говорить про те, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведене, а також те, що з 29.04.2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 1422084400:06:000:0437, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів (яка була предметом договору оренди від 07.09.2012 року) є приватною власністю ОСОБА_9, з 29.04.2013 року слід вважати, що дія договору оренди землі від 07.09.2012 року, який був укладений між ТОВ «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» та ОСОБА_7 райдержадміністрацією є припиненою на підставі ст..13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

З договору оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року(а.с.49-56) вбачається, що ОСОБА_9 свою земельну ділянку, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів (кадастровий номер 1422084400:06:000:0437) передав в оренду ОСОБА_12 строком на 10 років.

Відповідно до ст..13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 15 ЗУ «Про оренду землі» передбачає умови, які повинен містити договір оренди землі.

Відповідно до ст..17 ЗУ «Про оренду землі», передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В судовому засіданні договір оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року(а.с.49-56) судом був досліджений і будь-яких порушень вимог ЗУ «Про оренду землі» при укладенні вказаного договору не встановлено.

Так, вказаний договір укладений в письмовій формі. Існує акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.11.2013 року (а.с.53), який підписаний орендодавцем та орендарем.

Тобто, суд приходить до висновку про те, що порушень діючого на час укладення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року не було.

Що стосується доводів представника позивача - ОСОБА_1 з приводу того, що договір оренди землі від 01.11.2013 року, який укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є фіктивним, так як акт приймання-передачі об»єкту оренди підписаний останніми є фіктивним, бо фактично земельна ділянка, що перебуває в оренді у товариства ОСОБА_8 у користування не передавалась, оскільки позивач до теперішнього часу її використовує у своїй господарській діяльності і до теперішнього часу договір оренди земельної ділянки від 07.09.2012 року не припинений в установленому законом порядку та є чинним, то до вказаних доводів суд відноситься критично виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 не укладали договір оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року представником суду надано не було.

Крім цього в судовому засіданні, вищевказані доводи були спростовані письмовими доказами, а саме копією договору оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року, актом приймання-передачі об»єкту оренди від 01.11.2013 року, інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об»єкта нерухомого майна від 15.06.2015 року, з якої вбачається, що право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 01.11.2013 року було офіційно зареєстровано 04.11.2013 року.

Що стосується доводів представника позивача, який вважає, що договір оренди земельної ділянки від 07.09.2012 року не припинений в установленому законом порядку та є чинним, то суд вважає ці доводи безпідставними, так як в судовому засіданні достовірно було встановлено, що об»єктом договору оренди від 07.09.2012 року була є земельна ділянка загальною площею 4,8097 га - рілля (не витребувані паї) на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 1422084400:06:000:0437. З 29.04.2013 року власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_9. Тому, на підставі ст..13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та пункту 36 договору оренди землі від 07.09.2012 року, з 29.04.2013 року вказаний договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.

Відповідно до ст..203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Із наведеного вбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки

Будь-яких допустимих та належних доказів, які б свідчили про те, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 договір оренди землі від 01.11.2013 року був укладений фіктивно, а саме, що останні не мали наміру створити юридичні наслідки, представником позивача суду надано не було.

Тому суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 234 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, третя особа - ОСОБА_7 районна державна адміністрація - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 жовтня 2015 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 10 жовтня 2015 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

05.10.2015