Постанова

від 22.10.2015 по справі 14/415

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 14/415

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М. суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" від позивача: 1. Гелик Р.О.; 2. Ястрембович А.А. від відповідача: не з'явились на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.12.2014 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі№ 14/415 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" простягнення 2 335 118,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" (далі позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" (далі відповідач) про стягнення 2 007 540 грн. - основного боргу; 521 960 грн. - інфляції та 265 637 грн. - 3 % річних (див. клопотання про збільшення позовних вимог (т.2 а.с. 124-125).

Позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги, в частині стягнення інфляції та 3% річних частиною 2 статті 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року (т.3 а.с. 10-39) позовні вимоги задоволені частково, а саме: з відповідача підлягає стягненню 2 007 540 грн. основного боргу; 82 171 грн. - 3% річних та 193 572 грн. - інфляції.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, судом частково відмовлено в задоволенні 3% річних та інфляції, в зв'язку з неналежним їх розрахунком позивачем.

Суд прийшов до висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 2 007 540 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що на його думку укладені між сторонами договори порушують вимоги Закону України "Про інвестиційну діяльність". Відповідач також вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаною з нею іншою справою № 910/27978/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Сейф" про визнання договорів про передачу майнових прав на об'єкти нерухомості недійсними. Відповідач вважає, що судами не надано належної оцінки розрахункам (за акредитивом), які проводились між сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2015 року була оголошена перерва на 22.10.2015 року. Присутні на засіданні представники обох сторін були повідомлені про час та місце розгляду справи (т.4 а.с. 22).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В червні 2007 року між сторонами у справі були укладені договори №№ 56-95 про передачу майнових прав на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Докучаєвська, 23 (т.1 а.с.21- 195 та додаток № 2 а.с. 1-110).

Предметом вказаних договорів є: організація відповідачем будівництва об'єкта та передачі позивачу майнових прав на об'єкти нерухомості характеристика яких обумовлена у п. 1.2 договорів. Позивач оплачує об'єкти нерухомості вказані в договорах, на умовах визначених ними.

У договорах зазначені об'єкти нерухомості: машино-місця та квартири.

Вказані договори - однотипні.

Пунктом 1.3 договорів передбачено, що загальна площа об'єкта нерухомості є проектною і підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі БТІ).

Пунктом 2.3 договорів передбачено, що позивач зобов'язаний здійснити розрахунки за цими договорами, з урахуванням вимог п. 2.4 договорів, наступним чином: а) 65, 8 % загальної вартості об'єктів нерухомості вноситься позивачем на акредитив, відповідно до умов цих договрів до 12.07.2007 року;

б) 34,2 % загальної вартості об'єкту нерухомості вноситься позивачем на акредитив, відповідно до умов цих договорів, в строк до 12.01.2008 року.

Пунктом 2.7 договорів передбачено, що відповідач закріплює за позивачем об'єкти нерухомості, за умови внесення позивачем грошових коштів на акредитив, в розмірі не менш 100% загальної вартості об'єкта нерухомості.

Пунктом 2.5 договорів передбачено, що у випадку якщо фактична загальна площа об'єкту нерухомості за даними технічного паспорту оформленого БТІ не співпадає з проектною площею, яка зазначена у п.1.2 договорів, сторони укладають додаткову угоду, в якій визначається розмір зобов'язань сторін щодо доплати або повернення грошових коштів, строки проведення остаточних розрахунків тощо.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, якій підтверджується матеріалами справи про те, що позивачем виконані грошові зобов'язання, які передбачені укладеними договорами, а саме: розділом 2 договорів, який визначає суму кожного з договорів та порядок розрахунків (про що свідчать банківські виписки - додаток № 5 а.с. 62-69).

Згідно до зазначених банківських виписок, позивачем оплачені майнові права на об'єкти нерухомості, згідно договорів про передачу майнових прав № 59-95 на загальну суму 168 872 000 грн.

До матеріалів справи (додаток № 2 а.с. 111-146) залучені копії додаткових угод, які укладені сторонами та стосуються доповнень до зазначених вище договорів, а саме: типові додаткові угоди від 29.09.2008 року №№ 56-73, 75-85, 87-95, з яких тільки в додаткових угодах №№ 70, 75, 76, 88 до договорів вказано про те, що в зв'язку з збільшенням загальної площі відповідачу підлягає доплата. В інших додаткових угодах зазначено про те, що в зв'язку із зменшенням загальної площі об'єкту нерухомості позивачу підлягають поверненню грошові кошти.

До матеріалів справи (додаток № 5 а.с. 58-61) залучено лист позивача від 20.04.2010 року № 32 надісланий на адресу відповідача з доказами його направлення, в якому позивач пропонує відповідачу протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості, яка виникла за договорами №№ 56-69, 71-73, 77, 79, 81-85, 87, 89-95 від 07.07.2007 року про передачу майнових прав на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Докучаевська, 23, і яка станом на 20.04.2010 року складає 2 007 540 грн.

Провадження у даній справі було розпочато 03.10.2011 року.

При здійсненні провадження у справі воно неодноразово зупинялось з підстав передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, в зв'язку з поданням відповідачем позовів про визнання договорів про передачу майнових прав недійсними (справа № 13/504; справа № 910/5550/13, справа № 910/10870/14).

До матеріалів справи (т.3 а.с.231-234) залучено копію ухвали прийняту Господарським судом міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/27978/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега сейф" про визнання недійсними договорів про передачу майнових прав. Зазначеною ухвалою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд" залишено без розгляду.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що укладені між сторонами договори були визнані недійсними.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи взаємовідносини сторін, розрахунок позивача та залучені у справі документи, судова колегія приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено обсяг заборгованості відповідача, яка виникла у нього при виконанні ним своїх зобов'язань, з урахуванням вимог п. 2.5 договорів.

За таких обставин, прийняті судові рішення, в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості повинні бути залишені без змін.

Що стосується задоволених позовних вимог в частині стягнення 3% річних, в розмірі 82 171 грн. та інфляційних витрат, в розмірі 193 572 грн., то як зазначено вище позовні вимоги в цій частині обґрунтовувалися застосуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

Укладені між сторонами договори свідчать про те, що особою, яка повинна виконати грошове зобов'язання був позивач.

Судами попередніх інстанцій фактично не надано належної оцінки, чи є заборгованість відповідача, яка виникла при остаточних розрахунках між сторонами у справі при виконанні договорів, грошовим зобов'язанням в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, в розмірі 82 171 грн. та інфляційних витрат, в розмірі 193 572 грн. підлягають скасуванню, з направленням, в цій частині справи на новий розгляд, в іншій частині судові рішення повинні бути залишені без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку взаємовідносинам сторін щодо можливості застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло -Буд"

задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року прийняті у справі № 14/415 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, в розмірі 82 171 грн. та інфляційних витрат, в розмірі 193 572 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 14/415 залишити без змін.

3. Справу № 14/415 в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, в розмірі 82 171 грн. та інфляційних витрат, в розмірі 193 572 грн. направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншому складі суду.

Головуючий Б.М.Грек

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда