Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/25641/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/25641/15

За позовомПриватного підприємства "Ліком" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротехімпортпостач" простягнення 11927,80 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Войцех В.І. - керівник; від відповідача не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ліком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехімпортпостач" заборгованості за договором поставки №112 від 07.04.2015 у розмірі 8037,60 грн., пені у розмірі 1918,45 грн., 24% річних у розмірі 782,18 грн. та 1189,56 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/25641/15 та призначено розгляд справи на 15.10.2015.

Представник позивача в судове засідання призначене на 15.10.2015 з'явився та позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судові засідання не з'явились. Відповідач витребувані судом документи та відзив на позов не надав.

За змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалко, 10/8, оф. 307 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2015 між Приватним підприємством "Ліком" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехімпортпостач" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки №112 (далі - договір) відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил "Інкотермс" 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного), а покупець зобов'язався приймати їх та оплачувати на умовах цього договору (п.1.1), товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку (п.2.1), ціни та товари та загальна сума кожної поставки вказуються у видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються (п.3.1), за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п 2.3 договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку) на підставі якої (якого) поставляється товар (п.3.2), за прострочення оплати поставлених товарів (п.3.2 договору) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних (п.4.3).

15.04.2015 на підставі видаткової накладної № Лк-0121342 постачальник поставив, а представник покупця за довіреністю від 15.04.2015 прийняв товар на суму 8037,60 грн.

24.09.2015 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 23.09.2015 з вимогою про оплату заборгованості за договором.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач борг у розмірі 8037,60 грн. не сплатив.

З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1918,45 грн., 24% річних у розмірі 782,18 грн. та 1189,56 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 укладеного між сторонами договору встановлено, що за прострочення оплати поставлених товарів (п.3.2 договору) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені, яка нарахована ним за період з 30.04.2015 по 24.09.2015.

Суд перевірив розрахунок пені та дійшов висновку про те, що розрахунок є вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 укладеного між сторонами договору сторони, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% річних.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі договору поставки №112 від 07.04.2015, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 24% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є законними та обґрунтованими.

Сума 24% річних підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом, тобто у розмірі 782,18 грн.

Щодо витрат з урахуванням індексу інфляції за період з 30.04.2015 по 24.09.2015, то суд зазначає наступне.

За змістом п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду належна до стягнення з відповідача за період з 30.04.2015 по 24.09.2015 сума інфляційних витрат дорівнює 248,18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехімпортпостач" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалко, будинок 10/8, офіс 307, ідентифікаційний код 35823969) на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, м.Київ, провул. Радищева, будинок 3, ідентифікаційний код 30638249) заборгованість у розмірі 8037 (вісім тисяч тридцять сім) грн. 60 коп., пеню у розмірі 1918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 45 коп., 24% річних у розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 18 коп., інфляційні витрати у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 87 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.10.2015.

Суддя Ю.М.Смирнова