Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/16268/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/16268/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерські вежі"

про стягнення 692 162,33 грн.

Представники:

від позивача: Кравчик С.М. - представник за довіреністю № 91/2014/12/26-10 від 26.12.2014 року;

від відповідача: Підгірняк В.П. - представник за довіреністю № 23 від 24.07.2015 року;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" про стягнення 692 162,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" укладено договір № 530469 від 08.09.2011 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору № 530469 від 08.09.2011 року, постачальник зобов'язується виробити та поставити енергію споживачу для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України.

Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.06.2014 року по 01.06.2015 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 514 898,80 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 514 898,80 грн., збитків від інфляції в розмірі 171 102,56 грн., 3 % річних в сумі 6160,97 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року розгляд справи відкладено на 08.09.2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерські вежі".

У судовому засіданні 08.09.2015 року оголошено перерву до 22.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року, у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання.

30.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначив, що оскільки 01.09.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Печерські вежі" укладено угоду № Т-292 про заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до якої боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення боргу перед публічним акціонерним товариством "Київенерго" за договором на постачання теплової енергії від 08.09.2011 року № 530469 сумою 413 162,90 грн. за період з листопада 2014 року по липень 2015 року, тому просить стягнути 122 587,74 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі, 52 705,68 грн. індексу інфляції в розмірі, 3 992,36 грн. 3 % річних в розмірі

У судове засідання 06.10.2015 року представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.09.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 122 587,74 грн., індекс інфляції в розмірі 52 705,68 грн., 3 відсотки річних в розмірі 3 992,36 грн., покласти судові витрати на відповідача.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" укладено договір № 530469 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору № 530469 від 08.09.2011 року, постачальник зобов'язується виробити та поставити енергію споживачу для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.2.1. п. 2.2. договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.5. п. 2.3. договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника або на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення з боржників згідно з чинним законодавством України.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п.1 якого розрахунки з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з цим Законом, Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 № 1729 затверджено тариф на теплову енергію виробництва ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ для розрахунків із опалення гаряче водопостачання вентиляція - житловими організаціями 169,38 грн./Гкал.

Згідно п.п. 4, 5, 9, 10, 12 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця. Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-5 за адресою: вул. Товарна, 1 - не пізніше 28 числа. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-5 за адресою: вул. Товарна, 1 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Розрахунки за спожиту теплову енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує взяті насебе зобовязання, внаслідок чого за період з 01.06.2014 року по 01.11.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 122 587,74 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку та довідкою про розрахзунок основного боргу.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 530469 від 08.09.2011 року за період з 01.06.2014 року по 01.11.2014 року, яка становить 122 587,74 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 52 705,68 грн. та 3% річних в розмірі 3 992,36 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 52 705,68 грн. та 3% річних в розмірі 3 585,72 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжних доручень № 2111600640 від 27.05.2015 року на суму10 745,05 грн., № 793 від 17.05.2015 року на суму 1 827,00 грн., № 804 від 17.04.2015 року на суму 1827,00 грн., позивач сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 14 409,05 грн.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 30.09.2015 року позивачем зменшено позовні вимоги до 179 285,78 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 10 823,33 грн.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БІДІВІ" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 38/10, кВ. 161, код ЄДРПОУ 36100405) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 122 587 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 74 коп., три проценти річних в розмірі 3 992 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 36 коп., індекс інфляції в розмірі 52 705(п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ять) грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 72 коп.

3. Повернути публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 10 823 (десять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 33 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжними дорученнями № 2111600640 від 27.05.2015 року на суму10 745,05 грн., № 793 від 17.05.2015 року на суму 1 827,00 грн., № 804 від 17.04.2015 року на суму 1827,00 грн. , які знаходяться в матеріалах справи № 910/16268/15.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.10.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий