Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/20184/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/20184/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс"

третя особа , без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України

про стягнення 808 614 637, 22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Подлозний А.Ю.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В. (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010201 від 25.06.2012 у розмірі 808 614 637, 22 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 599 244 000, 00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 33 844 972, 76 грн., заборгованість за комісіями - 32 550 000, 00 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання умов договору - 133 419 990, 71 грн., заборгованість за штрафом - 2 300 000, 00 грн., три проценти річних від суми простроченої заборгованості - 7 255 673, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010201 від 25.06.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У судовому засіданні 28.09.2015 представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, без самостійних вимог, на стороні позивача - Національний банк України, обґрунтовуючи тим, що 04.03.2014 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" укладено договір застави майнових прав № 08/ЗМП, предметом якого є застава майнових прав за кредитними договорами, в тому числі за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010201 від 25.06.2012 з додатковими договорами до нього.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015 залучено до участі у справі Національний банк України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 15.10.2015 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав заяву про виправлення описки у резолютивній частині позовної заяви, в якій зазначає, що внаслідок технічної описки позивачем у тексті позовної заяви, зокрема, у резолютивній частині позовної заяви помилково зазначено суму штрафу у розмірі 2 300 00, 00 грн., у зв'язку з чим просить суд вважати вірною до стягнення суму штрафу у розмірі 2 300 000, 00 грн.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, проте були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02156, м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 8-А, літера А, каб. 21.

Ухвали господарського суду міста Києва від 07.08.2015, від 27.08.2015 та від 28.09.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 07.08.2015 та від 27.08.2015 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 28.09.2015 до суду не повернулися.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" (далі - позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ - 2010201, умовами якого передбачено, що кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах, визначених даним договором, в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 230 000 000, 00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15, 5 % та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 23.06.2017.

Згідно п. 1.1.3. договору, у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.п. 1.1.1. даного договору, діюча на такий момент прострочення річна ставка за даним договором встановлюється в розмірі 25 % річних та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за даним договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за даним договором. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру плати за користування кредитом по даному договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до даного договору.

Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів для поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору, встановлено що видача кредиту на цілі, визначені у п. 1.2. даного договору, проводиться з позичкового рахунку № 20632201020101 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, на поточний рахунок позичальника № 26002002010201, відкритий в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, згідно письмових заяв позичальника.

Умовами п. 2.6. договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти в сумі не менше 10 000, 00 грн., решта нарахованих та не сплачених процентів сплачується не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості, вказаного в п.п. 1.1.1. даного договору в повній сумі на рахунок № 20687201020101 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236 (п. 2.7. договору).

Статтею 4 договору визначено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених даним договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 даного договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 (один відсоток) від суми кредиту, визначеного п. 1.1 даного договору, за кожний випадок порушення (п. 4.2. договору).

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. даного договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за даним договором дія даного договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3. договору).

27.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, відповідно до якого сторони домовились на період з 27.06.2012 по 28.06.2012 збільшити ліміт кредитування відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1. статті 1 договору до 600 000 000, 00 грн.

06.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" укладено додатковий договір № 2 до договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, відповідно до якого сторони домовились підпункт 1.1.1. пункту 1.1. статті 1 договору викласти у наступній редакції:

Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначених даним договором, в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 600 000 000, 00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15, 5 % річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 23.06.2017.

31.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" укладено додатковий договір № 3 до договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, відповідно до якого сторони домовились внести наступні зміни до тексту договору:

1.1. сторони домовились доповнити ст. 1 договору пунктом 1.6. в наступній редакції:

1.6 позичальник сплачує одноразово комісію за ведення кредитної справи в розмірі 5,5 % від суми максимального ліміту заборгованості зазначеного в п.п. 1.1.1 даного договору не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно умов договору грошові кошти, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунку з 25.06.2012 по 23.06.2015.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, зокрема погашення заборгованості за кредитом у розмірі 599 244 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 33 844 972, 76 грн. - заборгованості за відсотками, 32 550 000, 00 грн. - заборгованості за комісіями, 133 419 990, 71 грн. - пені, 2 300 000, 00 грн. - штрафу та 7 255 673, 75 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є кредитним договором.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти згідно умов договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 599 244 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 33 844 972, 76 грн. - заборгованості за відсотками, 32 550 000, 00 грн. - заборгованості за комісіями, 133 419 990, 71 грн. - пені, 2 300 000, 00 грн. - штрафу та 7 255 673, 75 грн. - 3 % річних.

Приймаючи до уваги положення п. 1.1.1. додаткового договору № 2 до договору кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, а також виходячи із наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 33 844 972, 76 грн.

Так, відповідно до п.п. 4.2. та 4.3. договору, у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 даного договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 (один відсоток) від суми кредиту, визначеного п. 1.1 даного договору, за кожний випадок порушення.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. даного договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за даним договором дія даного договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних, штрафу та комісії і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2010201 від 25.06.2012, з нього підлягають стягненню 32 550 000, 00 грн. - заборгованості за комісіями, 133 419 990, 71 грн. - пені, 2 300 000, 00 грн. - штрафу та 7 255 673, 75 грн. - 3 % річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" (02156, м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 8-А, літера А, каб. 21, ідентифікаційний код - 38096202) на користь Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код - 34047020) 599 244 000 (п'ятсот дев'яносто дев'ять мільйонів двісті сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту, 33 844 972 (тридцять три мільйони вісімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 76 коп. - відсотків за користування кредитом, 32 550 000 (тридцять два мільйона п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за комісіями, 133 419 990 (сто тридцять три мільйона чотириста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 71 коп. - пені, 2 300 000 (дві мільйона триста тисяч) грн. 00 коп. - штрафу та 7 255 673 (сім мільйонів двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 75 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Торгсервіс" (02156, м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 8-А, літера А, каб. 21, ідентифікаційний код - 38096202) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.