Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/25096/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/25096/15

За позовом Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ-ЛАЙН»

про стягнення 164 927,72 грн.

суддя Пукшин Л.Г

Представники :

від позивача Ляпін Д.В. - представник за довіреністю від 03.02.2015

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 21.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ-ЛАЙН» про стягнення 164 927,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору оренди від 29.01.2014 р. № 29/01/14 та додатків до нього, позивачем надавалися послуги відповідачу з оренди техніки. Відповідачем в порушення договірних зобов'язань не у повному обсязі сплачено послуги. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, борг відповідач перед позивачем склав 96 429,83 грн. Оскільки відповідачем так і не було погашено суму боргу, то позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 96 429,83 грн, пеню у розмірі 13 479,04 грн інфляційні нарахування у розмірі 52 125,96 грн та 3% річних у розмірі 2 892,89 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25096/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.10.2015.

21.10.2015 позивач подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 21.10.2015 з'явилися представники позивача, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.10.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що сторони не з'явились у судове засідання 21.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 січня 2014 року між Приватним підприємством «Гроцький Транс Експедиція» (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ-ЛАЙН» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 29/01/14 (надалі - договір), який згідно з п. 1.1., регулює взаємовідносини сторін про надання орендодавцем техніки в оренду в кількості трьох одиниць (самоскиди з напівпричепами).

Відповідно до п. 1.2. договору орендодавець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених договором, передати транспортні засоби орендарю в кількості трьох одиниць для здійснення вантажних перевезень, а орендар зобов'язується сплачувати за транспортні засоби встановлену орендодавцем плату.

Орендодавець зобов'язується надати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі транспортні засоби в кількості трьох одиниць (п. 2.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на виконання умов договору, підписаний акт приймання-передачі транспортних засобів від 29.01.2014 р., за яким позивач надав, а відповідач прийняв транспортні засоби у кількості 3 одиниці.

Згідно з п. 2.4. договору вартість щомісячної послуги оренди за даним договором складає 116 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Оплата за оренду орендар здійснює на підставі наданих орендодавцем рахунків-фактур, в національній валюті, в безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця. Оплата проводяться з 1 по 30 число кожного поточного місяця з моменту початку роботи транспорту, але не пізніше 30 числа кожного місяця, фіксованою сумою 116 000,00 грн (п.2.5. договору).

17 лютого 2014 року між сторонами укладено додаток № 1 до договору, відповідно до якого орендодавець зобов'язався надати а орендар прийняти по акту приймання-передачі транспортні засоби в кількості 2 одиниць, вантажні самоскиди. А також сторонами 17.02.2014 підписано акт приймання-передачі транспортних засобів № 1, за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято вказані транспортні засоби.

18.03.2014 сторонами укладено додаток № 2 до договору, за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі транспортний засіб, та підписано акт приймання-передачі транспортних засобів № 2, за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято вказаний транспортний засіб.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та додатків до нього, передано за актами приймання-передачі транспортні засоби відповідачу. Проте, відповідач в порушення договірних зобов'язань не здійснив орендну плату, у розмірі та в строки визначені договором, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у сумі 96 429,83 грн, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі транспортних засобів, акти здачі-прийняття робіт, акт звіряння взаєморозрахунків сторін) підтверджується факт передачі нерухомого транспортних засобів в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 96 429,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 2.5. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором суборенди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов. Відповідач факт наявності боргу не заперечував, позовні вимоги визнав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних та комунальних платежів у розмірі 96 429,83 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 479,04 грн інфляційні нарахування у розмірі 52 125,96 грн та 3% річних у розмірі 2 892,89 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором оренди строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору за прострочення оплати послуг за даним договором орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю збитки, завдані порушенням строків оплати та сплатити неустойку у розмірі 0,5% від загальної вартості замовлення за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13 479,04 грн, 3% річних у розмірі 2 892,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 52 125,96 грн, за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ-ЛАЙН» (04116, м. Київ, вул.. Старокиївська, буд. 26; ідентифікаційний код 37270920) на користь Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» (01014, м. Київ, вул.. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 19244992) основну сум боргу у розмірі 96 429 (дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн 83 коп.; пеню у розмірі 13 479 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 04 коп.; 3% річних у розмірі 2 892 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн 89 коп.; інфляційні втрати у розмірі 52 125 (п'ятдесят дві тисячі сто двадцять п'ять) грн 96 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 92 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.