Рішення

від 21.10.2015 по справі 915/1618/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 915/1618/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» , вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 22439446)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» , вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36433965)

про розірвання договору, стягнення суми авансу за договором № 94/НК-14 від 06.03.2014 року у розмірі 38 000, 00 грн. та пені у розмірі 3 123, 29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1609/НК-07 від 20.07.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи Трейд про:

- розірвання договору № 94/НК-14 від 06.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» ;

- стягнення суми авансу за договором № 94/НК-14 від 06.03.2014 року у розмірі 38 000, 00 грн. та пені у розмірі 3 123, 29 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 29.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року.

В судовому засіданні 21.10.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.09.15 року та від 29.09.2015 року, направлені на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» , вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54001, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за закінченням терміну зберіганняВ» (арк. 28-30, 37-39).

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» є вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54001 (арк. 32-33).

Отже, ухвали господарського суду направлені на правильну адресу відповідача.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18, суд дійшов висновку про здійснення усіх заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між ОСОБА_3 «Севи Трейд» (підрядник) та ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» (замовник) 06.03.2014 року було укладено договір № 94/НК-14, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з ремонту електрообладнання Вантажної машини № 2-700 У1, інв. № НОМЕР_1.

Замовник свої зобов'язання згідно п. 2.2 Договору виконав належним чином, 19.03.2014 року сплатив підряднику аванс у сумі 38 000, 00 грн. Таким чином, роботи за договором підрядник мав виконати та здати замовнику до 18.04.2014 року (п. 3.1 Договору). Проте, підрядник свої зобов'язання за договором не виконав, роботи замовнику не здав.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610-612, 626, 629, 651, 837, 846, 849, 852 ЦК України представник позивача зазначив, що договір підлягає розірванню в односторонньому порядку.

Із посиланням на норми ст. 570, 571 ЦК України позивач зазначив про наявність правових підстав для повернення сплаченого підряднику авансу, а також стягнення пені за порушення строку виконання робіт (ст. 216, 217, 230 ГК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_3 «Севи Трейд» (підрядник) та ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» (замовник) 06.03.2014 року було укладено договір № 94/НК-14, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з ремонту електрообладнання Вантажної машини № 2-700 У1, інв. № НОМЕР_1, а замовник зобов'язався здійснити його оплату в порядку та на умовах, передбачених даним договором (арк. 14-18)

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умовами Договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи ремонту електрообладнання Вантажної машини № 2-700 У1, інв. № НОМЕР_1 (далі - ПМ№2) з матеріалів замовника, згідно техзавдання і договірної ціни, а замовник зобов'язується здійснити його оплату в порядку та на умовах, обумовлених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт за даним договором складає: 95 000, 00 грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.), в т. ч. ПДВ 20% 15 833, 33 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 38 000 грн. з урахуванням ПДВ впродовж 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору та відповідно до рахунку.

Відповідно до п. 2.3 Договору акт виконаних робіт готує підрядник у двох оригінальних примірниках та передає для підписання представнику замовника. Представник замовника впродовж 3 (трьох) календарних днів перевіряє відповідність акта фактично виконаним обсягам робіт або в той же строк надає підряднику мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3 Договору останній платіж здійснюється замовником після перевірки працездатності обладнання після закінчення пусконалагоджувальних робіт, підписання ОСОБА_2 введення в експлуатацію Вантажної машини ПМ №2 та на підставі рахунку.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання робіт - 30 календарних днів з моменту отримання передплати , за умови здійснення замовником передплати згідно п. 2.2 даного Договору. Підрядник має право виконати роботи за Договором достроково. В цьому випадку замовник зобов'язаний в порядку, передбаченому договором, прийняти у підрядника роботи та оплатити їх. Замовник не має права відмовитись від прийому виконаних підрядником робіт, за винятком випадків, коли відмова мотивована відступами від технічного завдання, недотриманням технології виконання робіт або порушенням діючих в Україні норм і правил виконання робіт.

Відповідно до п. 7.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати повний обсяг робіт згідно п. 1.1 у строк, передбачений цим договором і здати результат робіт замовнику.

Відповідно до п. 7.3 Договору підрядник зобов'язаний здати замовнику в установлений договором строк повний обсяг виконаних робіт за договором.

Відповідно до п. 7.4 Договору підрядник зобов'язаний при повному завершенні робіт в дводенний строк повідомити про це замовника.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов п. 2.2 Договору 19.03.2014 року замовник ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» сплатив підряднику ОСОБА_3 «Севи Трейд» аванс в розмірі 38 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. 25).

Таким чином, роботи за договором підрядник мав виконати та здати замовнику до 18.04.2014 року включно (п. 3.1 Договору), а з 19.04.2014 року підрядник ОСОБА_3 «Севи Трейд» є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Суду не подано доказів виконання підрядником ОСОБА_3 «Севи Трейд» своїх зобов'язань за договором щодо виконання робіт (акту виконаних робіт тощо), як і не спростовано вказаного факту.

15.07.2015 року позивач ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» направив до відповідача ОСОБА_3 В«Севи ТрейдВ» претензію за вих. № 1561/НК-07 (арк. 20-22), в якій зазначив про порушення підрядником взятих на себе зобов'язань за договором та невиконання підрядником передбачених договором робіт. В претензії позивач ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» зазначив, що відмовляється від договору від 06.03.2014 року № 94/НК-14 та просить повернути аванс з урахуванням неустойки. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи (арк. 24). Однак, вищевказана претензія 18.08.2015 року повернута за зворотною адресою позивача із відміткою пошти про причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання» (арк. 24).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Щодо вимоги про розірвання договору підряду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору . Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє , намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника (невиконання робіт).

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи у випадку невиконання її у строк, встановлений договором, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом , договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вказано вище, 15.07.2015 року позивач ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» направив до відповідача ОСОБА_3 В«Севи ТрейдВ» претензію за вих. № 1561/НК-07 про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України (арк. 20-22).

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ч. 3 ст. 651, ст. 653, ст. 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір підряду є припиненим 18.08.2015 року (дата оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення).

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду.

Вказана правова позиція відображена в Оглядовому листі ВГСУ № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року з наступними змінами та постанові ВГСУ від 23.05.2012 року у справі № 5010/1495/2011-18/65.

Відповідно до абз. 1 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до абз. 3 п. 4.4 вищевказаної Постанови № 18 припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи . Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові , а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області 01.09.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині позовної вимоги про розірвання договору підряду, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 849 ЦК України договір є розірваним з 18.08.2015 року (до порушення провадження у справі), тобто право позивача на момент звернення до суду із позовом не було порушено.

Щодо вимоги про стягнення авансу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Як вказано вище, на виконання умов п. 2.2 Договору 19.03.2014 року замовник ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» сплатив підряднику ОСОБА_3 «Севи Трейд» аванс в розмірі 38 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. 25).

Суду не подано доказів виконання підрядником ОСОБА_3 «Севи Трейд» своїх зобов'язань за договором щодо виконання робіт (акту виконаних робіт тощо), як і не спростовано вказаного факту. Враховуючи порушення зобов'язання з вини ОСОБА_3 «Севи Трейд», сплачений ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» аванс в розмірі 38 000, 00 грн. підлягає поверненню останньому. Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення 38 000 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе по даному договору зобов'язань у відповідності з діючим законодавством України та умовами договору.

Відповідно до п. 9.3 Договору за порушення строків виконання робіт підрядник, починаючи з першого дня, наступного за днем прострочки, сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання робіт - 30 календарних днів з моменту отримання передплати, за умови здійснення замовником передплати згідно п. 2.2 даного Договору.

На виконання умов п. 2.2 Договору 19.03.2014 року замовник ОСОБА_3 В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» сплатив підряднику ОСОБА_3 «Севи Трейд» аванс в розмірі 38 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. 25).

Таким чином, роботи за договором підрядник мав виконати та здати замовнику до 18.04.2014 року включно (п. 3.1 Договору), а з 19.04.2014 року підрядник ОСОБА_3 «Севи Трейд» є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 3 123, 29 грн. - пені за порушення строків виконання робіт, нарахованої за період з 30.08.2014 року по 18.10.2014 року (арк. 26).

Перевіривши розрахунок розміру пені, нарахованої позивачем за прострочення виконання робіт, судом встановлено, що нарахування пені здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 26). Розрахунок розміру пені здійснено позивачем арифметично правильно. Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення пені в розмірі 3 123, 29 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Відмовити в позові в частині розірвання договору № 94/НК-14 від 06.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» .

Судовий збір в розмірі 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) покласти на позивача у зв'язку з частковою відмовою в позові.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Севи ТрейдВ» , вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36433965) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРАВ» , вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 22439446):

- 38 000 грн. (тридцять вісім тисяч грн. 00 коп.) - суми авансу;

- 3 123, 29 грн. (три тисячі сто двадцять три грн. 29 коп.) - пені;

- 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 22.10.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш