Рішення

від 01.10.2015 по справі 917/1936/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р. Справа № 917/1936/15

за позовом Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 19 "а"

до Редакції газети "Гадяцький вісник", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Драгоманова, 8

про стягнення грошових коштів у сумі 9759, 49 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: відсутні

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 9759,49 грн., з яких: 4440,93 грн. - основна заборгованість за договором №18 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, 2665,52 грн. - пені, 2506,74 грн. - інфляційних втрат та 146,30 грн. - 3% річних.

Позивач 01.10.2015 р. надав заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 5375,73 грн., з них: 2665,52 грн. пені, 146,30 грн. - 3% річних та 2563,91 грн.

Суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції, згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштове повідомлення про вручення попередніх ухвал (в матеріалах справи), в засідання суду не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимог ухвал не виконав. Таким чином, відповідач належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.07.2011 року між сторонами було укладено договір № 18 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (надалі - Договір, арк. спр. - 9-13), згідно якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.1 Договору). В подальшому до даного договору були підписані додаткові угоди

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 5 числа, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 7.4.15 Договору ( в редакції додаткових угод №4-№7) у випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Цей договір укладається строком на 3 роки і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим на той же термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з централізованого опалення та відповідно до наданих ним Актів виконаних робіт, які підписані відповідачем надав останньому за період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року послуги на загальну суму 29631,02 грн. (копії актів в матеріалах справи - арк. спр.33-34).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 2665,52 грн. - пені, 2506,74 грн. - інфляційних втратта 146,30 грн. - 3% річних (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 5375,73 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами здійсненого перерахунку судом встановлено, що позивач здійснював нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. В той же час п. 7.4.15 Договору (в редакції додаткових угод №4-№7) передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ , яка діяла в період за який нараховується пеня. Судом здійснено власний розрахунок пені за результатами якого стягненню підлягає 1172,85 грн. пені за періоди зазначені в розрахунку пені наданого позивачем (крім періоду, який зазначений по Акту від 19.03.2015 р. №18/03, оскільки позивачем не враховано, що останній день виконання зобов'язань припав на вихідний день. Таким чином, нарахування пені по даному Акту суд проводив за період з 07.04.2015 р. по 14.07.2015 р., з 15.07.2015 р. по 28.08.2015 р.). В частині стягнення 1492,67 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами здійсненого перерахунку суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 145,87 грн. 3% річних та 2558,99 грн інфляційних втрат за вказані у розрахунках періоди (крім періоду, який зазначений по Акту від 19.03.2015 р. №18/03, оскільки позивачем не враховано, що останній день виконання зобов'язань припав на вихідний день. Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат по даному Акту слід проводити за період з 07.04.2015 р. по 14.07.2015 р., з 15.07.2015 р. по 28.08.2015 р.). В частині стягнення 0,43 грн. 3% річних та 4,92 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в стягненні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач наданими йому правами не скористався, жодних заперечень по суті спору не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Редакції газети "Гадяцький вісник" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Драгоманова, 8, код ЄДРПОУ 02474825) на користь комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 19 "а", код ЄДРПОУ 34401528) - 1172,85 грн. пені, 145,87 грн. 3% річних, 2558,99 грн інфляційних втрат та 1317,88 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити

Повне рішення складено 06.10.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя