Рішення

від 15.10.2015 по справі 923/1617/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р. Справа № 923/1617/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Шульженко Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСоцПродукт", м. Тетіїв, Київська область,

до Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України, смт. Новотроїцьке, Херсонська область

про стягнення 129 500,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСоцПродукт" (позивач) до Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України (відповідач) про стягнення з відповідача 129 500,70 грн. на відшкодування збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором позики від 09.10.2012р. № 70.

Сторони належним чином повідомлені судом про місце, дату та час розгляду справи. Зокрема, відповідачеві ухвали суду від 15.09.2015р. та від 01.10.2015р. по справі надіслано поштою, згідно з ст.64 ГПК України, за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу (а.с.20-23) на відповідача з цього реєстру. Першу з цих ухвал надіслано рекомендованим листом з повідомленням, іншу - рекомендованим листом. До суду повернулося поштове повідомлення про отримання відповідачем 23.09.2015р. листа з ухвалою суду від 15.09.2015р. (а.с.15). Станом на 15.10.2015р. лист з ухвалою суду від 01.10.2015р. не повертався до суду, без вручення відповідачу. Проте, у судові засідання 01.10.2015р. та 15.10.2015р. представник відповідача не прибув. При цьому, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву та витребувані від відповідача судом, згідно з ухвалами по справі, документи. Про причини вказаного суду не повідомлено. До суду не надходили заяви та клопотання відповідача щодо судових засідань по справі.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/1617/15. Розгляд справи за відсутності представників сторін, при тому, що сторони належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроСоцПродукт" (надалі - позивач) та Державне підприємство "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України (надалі - відповідач) уклали 09.10.2012р. між собою договір позики, на умовах якого позивач зобов'язався надати відповідачеві 61,677 тонн пшениці 2-го класу вартістю 2 099,65 грн. за 1 тонну та загальною вартістю 129 500,70 грн., у користування, на безоплатній основі, строком до 09.10.2013р., а відповідач зобов'язався до цього строку повернути позивачу вказану кількість пшениці такого ж класу та такою ж вартості в повному обсязі.

Згідно п. 3.1. вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що усі спори, які виникають з даного договору та які не вирішено шляхом переговорів між сторонами, підлягають вирішенню господарським судом у відповідності до чинного законодавства України. Разом з тим, згідно з п. 3.4. вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадках, які не передбачені договором, сторони будуть керуватися (далі мовою оригіналу): "главою 32 Гражданского кодекса "Заем" и другим законодательством Украины". Суд констатує, що чинний Цивільний кодекс України не містить у собі Глави 32 вказаної назви та/або змісту, проте, її містив Цивільний кодекс Української РСР, що втратив чинність з 01.01.2004р., до виникнення між сторонами зобов'язань за договором позики від 09.10.2012р. № 70. У зв'язку з цим та згідно п. 3.1. вказаного договору норми Цивільного кодексу Української РСР не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач в повному обсязі виконав власні зобов’язання за вказаним договором від 09.10.2012р. позики, передавши відповідачеві 61,677 тонн пшениці 2-го класу врожаю 2012 року за трьома актами, від 10.10.2012р., 11.10.2012р. та 12.10.2012р., акти підписано сторонами та скріплено відбитками їхніх печаток без будь-яких заперечень (зауважень) щодо кількості або якості предмету позики (а.с.9-11). Доказів іншого відповідач не надав.

Всупереч умов вказаного договору позики, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення позивачу 61,677 тонн пшениці 2-го класу вартістю 2 099,65 грн. за 1 тонну та загальною вартістю 129 500,70 грн. в строк до 09.10.2013р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з частиною 2 цієї ж статті збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки). Згідно з частиною 3 цієї ж статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено іншого.

Крім цього, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наявними у позивача відомостями, які не спростовано відповідачем при розгляді даної судової справи, належний позивачеві предмет позики за укладеним між сторонами договором позики від 09.10.2012р. № 70 використано відповідачем на власні потреби.

З цього слідує, що належний позивачеві предмет позики за вказаним договором, а саме, 61,677 тонн пшениці 2-го класу вартістю 2 099,65 грн. за 1 тонну та загальною вартістю 129 500,70 грн. фактично знищено (втрачено), внаслідок дій позивача, якими порушено умови договору та норми закону - ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 1046, 1049 Цивільного кодексу України. У зв'язку із цим такі дії відповідача є протиправними.

Розмір заявлених до стягнення з відповідача збитків, які спричинено порушенням відповідачем зобов'язань за договором позики від 09.10.2012р. № 70, відповідає узгодженої сторонами за текстом цього договору вартості предмета позики.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

За подання у вересні 2015 року до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 129 500,70 грн. позивач сплатив 2 591,00 грн. судового збору, замість належних до сплати за подання такого позову, у відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", 1 942,51 грн. судового збору.

1 942,51 грн. = (129 500,70 грн. /100 %) х 1,5 %

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом. Проте, відповідне клопотання у справі відсутнє.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю, у сумі 1 942,51 грн., має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, буд.154; ідентифікаційний код юридичної особи 00956543; р/р26004181880002 в ПАТ КБ "Надра", м. Київ, МФО 380764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСоцПродукт" (місцезнаходження: 09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Свердлова, буд.6-А, оф.1; ідентифікаційний код юридичної особи 38207802; р/р№ 26005373934 в АТ "ОСОБА_1 Аваль", м. Київ, МФО 380805) 129 500 (сто двадцять дев’ять тисяч п’ятсот) грн. 70 коп. на відшкодування збитків та 1 942 (одна тисяча дев’ятсот сорок дві) грн. 51 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2015р.

Суддя К.В. Соловйов