Постанова

від 19.10.2015 по справі 2/241

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа№ 2/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Барболіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 13.08.2015року Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року

за скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

у справі №2/241 ( суддя Домнічева І.О.),

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1)Військової частини НОМЕР_1 ,

2)Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини (району) (нині Квартирно-експлуатаційна частина (місто Київ)

про стягнення заборгованості

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача 1): не з`явились

від позивача 2): Боголей І.Ю., довіреність №303/25-4106 від 24.11.2014року

від відповідача: Козяр Н.В., довіреність №380 від 29.04.2015року

від ВДВС Подільського РУЮ у місті Києві: не з`явились

від прокуратури: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015року Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою б/н від 12.05.2015року ( вх. № 06-291/7277/15 від 14.05.2015 року) на дії ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві, в якій скаржник просив визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 14.04.2015року №47223951 про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнати недійсною дану постанову від 14.04.2015року та зобов`язати ВДВС прийняти до виконання наказ №2/241 від 10.01.2012року, виданий Господарським судом міста Києва (а.с. 1-25 том 2).

В обґрунтування поданої скарги, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» оскільки боржником у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №2/241 є державна організація -Квартирно - експлуатаційна частина (район), а не державний орган, то державний виконавець повинен був направити оригінал виконавчого документу разом із супровідним листом та копії інших матеріалів до Казначейства для його виконання, а тому вважає постанову державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 14.04.2015року №47223951 про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року в задоволенні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на дії державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено (а.с. 66-69 том 2).

При винесенні даної ухвали місцевий господарський суд встановив відсутність порушень державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно приписів наведеного Закону та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011року №845, виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства, здійснюється органами Державної казначейської служби України без участі органів Державної виконавчої служби України.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу б/н від 13.08.2015року (вх.№06-292/6567 від 25.08.2015 року), в якій позивач-2 просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року по справі №2/241 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подану скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2015року у справі №2/241 поновлено строк подачі апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді МихальськаЮ.Б., Отрюх Б.В. та призначено до розгляду на 17.09.2015року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015року у справі № 2/241 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 29.09.2015 року.

У судовому засіданні 29.09.2015року апеляційним господарським судом було оголошено перерву до 01.10.2015року.

01.10.2015року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, справу №2/241 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Жук Г. А., судді Мальченко А. О., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015року справа №2/241 прийнята до провадження визначеним складом колегії суддів та призначена до розгляду на 12.10.2015року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015року у зв`язку з неявкою у судове засідання представників позивача-1, відповідача та відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи було відкладено на 19.10.2015року.

У зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному, Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015року апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року у справі №2/241 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

У судовому засіданні 19.10.2015року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року по справі №2/241 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подану скаргу на дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 19.10.2015року надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року по справі №2/241 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представником на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015року були надані документи, які підтверджують, що Дніпровська квартирно-експлуатаційна частина (району) відповідно до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 23.10.2014року №123 ДСК «Про перейменування Дніпровської квартирно-експлуатаційна частина (району)» з 31.10.2014року перейменована у Квартирно-експлуатаційну частину (місто Київ), код ЄДРПОУ 24974770. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

Прокурор, представники позивача-1 та відділу Державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м.Києві у судове засідання 19.10.2015 року не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, вважає, що апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2012року Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 13.12.2011року у справі №2/241, яке набрало законної сили 30.12.2011року, було видано наказ №2/241 (а.с. 64 том 1) про стягнення з Дніпровської квартирно-експлуатаційної частини (району) (яке з 31.10.2014року перейменоване на Квартирно-експлуатаційну частину (місто Київ)) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 17738,58грн пені, 7895,97грн штрафу та 5603,31грн інфляційних втрат.

14.02.2012року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №31145181 по виконанню наказу №2/241 від 10.01.2012року (а.с. 10 том 2).

13.06.12року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с. 9 том 2).

В подальшому, 02.12.14року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013року №45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011року №845» був змінений порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, згідно якого виконавчі документи, за якими боржниками є державний орган чи установа слід подавати безпосередньо до органів Казначейства стягувачам самостійно без участі органів Державної виконавчої служби України.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження дій головного державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві щодо винесення постанови від 02.12.2014року про повернення виконавчого документа стягувачу, що також підтвердив представник позивача-2 (стягувача) у судових засіданнях.

10.04.2015року Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України повторно звернулось до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві із заявою від 10.04.2015року вих.№303/25-1393 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №2/241 від 10.01.2012року (а.с. 14 том 2).

14.04.2015року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с. 16-17 том 2), яка була надіслана на адресу стягувача супровідним листом вих №1240/3 від 14.04.2015року та отримана ним 05.05.2015року (а.с. 15 том 2).

Вищезазначена постанова по відмову у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що виконання рішення суду, за якими боржником є державний орган, бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. №45), покладено на органи Державної казначейської служби України без участі органів Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом оскарження Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України є дії державного виконавця по винесенню 14.04.2015року постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, то слід керуватись законодавством, яке передбачає порядок виконання рішення суду саме на момент повторного звернення стягувача з заявою про відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови ВДВС.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови ВДВС) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наявних в матеріалах справи Довідки з ЄДРПОУ №72/14 та Довідки начальника фінансово-економічного управління військової частини НОМЕР_2 вбачається, що відповідач у справі (боржник) Дніпровська квартирно-експлуатаційна частина (району), яка відповідно до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 23.10.2014року №123 ДСК «Про перейменування Дніпровської квартирно-експлуатаційна частина (району)» з 31.10.2014року перейменована у Квартирно-експлуатаційну частину (місто Київ), код ЄДРПОУ 24974770, є державною організацією та фінансується з Державного бюджету України.

Згідно з положеннями абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час винесення постанови ВДВС 14.04.2015року) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» і п. 9розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі по тексту Порядок), який згідно п. 1 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За змістом абз.2- 3 п. 2 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013року №45, діючій на момент винесення постанови ВДВС від 14.04.2015року) під безспірним списанням слід розуміти операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; при цьому, боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету та інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Тобто, зазначений пункт Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013року №45, яка діяла на момент повторного звернення апелянта до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, змінив порядок подання та виконання виконавчих документів, який в попередній редакції Порядку, здійснювався державним виконавцем, і визначив, що стягувачі самостійно подають до відповідних органів Казначейства виконавчі документи разом з іншими необхідними документами для виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013року №45, діючій на момент повторного звернення стягувача до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві та винесення постанови ВДВС від 14.04.2015року) державні виконавці не мають законних підстав проводити виконання рішень про стягнення коштів, де боржниками є державні підприємства, установи та організації, оскільки стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства без участі органів Державної виконавчої служби України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015року №3-317гс15, від 08.07.2015року №3-316гс15, постанові Вищого господарського суду України у справі №916/859/14.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Оскільки згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ у справі, що розглядається, має виконуватися виключно органами Казначейства, в яких обслуговується боржник, у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, колегія суддів дійшла висновку, що дії головного державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідають приписам чинного законодавства, а відтак є правомірними та обґрунтованими.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що відповідно до п. 7 Порядку, державний виконавець повинен був самостійно направити виконавчий документ до відповідних органів казначейства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 Порядку у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Аналогічні положення закріплені і в ч. 3 ст. 4 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якої протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Наведені вище приписи законодавства передбачають порядок дій державного виконавця вже після відкриття виконавчого провадження з виконання відповідного рішення суду, за наявності підстав для повернення виконавчого документу і виключно по виконанню рішень суду, на які поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Зважаючи на те, що стягувачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011року є державна установа Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (згідно Положення про Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України а.с.34-39 том 1 та довідки з ЄДРПОУ №29/07 а.с. 40 том1), дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на зазначене судове рішення не поширюється, а виконання рішення у даній справі проводиться виключно згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013року №45) шляхом самостійного звернення стягувача до відповідних органів Державного казначейства, а тому посилання апелянта на вищенаведені норми законодавства є безпідставними.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, що підлягало застосуванню, а прийняту у справі ухвалу суду першої інстанції від 28.07.2015року про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 105, 106, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року у справі №2/241 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2015року у справі №2/241 залишити без змін.

3. Матеріали справи №2/241 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

СуддіО.В. Агрикова

В.Г. Суховий