Постанова

від 15.10.2015 по справі 914/4034/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 914/4034/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Дубник О.П.

розглянув апеляційну скаргу комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 06.05.2015 р.

у справі № 914/4034/14

за позовом: приватного підприємства "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С. м. Львів

до відповідача: комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" м. Львів

за участю третіх осіб,

які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні позивача: 1. державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області м. Львів

2. публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" м. Мукачево, Закарпатської області

3. товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостач" м. Львів

4. товариства з додатковою відповідальністю "Шляхове ремонтно- будівельне управління № 65" м. Львів

5. товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" м. Київ

6. приватного підприємства "Гарантспецбуд" м. Львів

7. Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради м. Львів

8. товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс" м. Львів

9. публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" м. Львів

про стягнення 168 914, 95 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Наконечна О-А.Є. - за довіреністю б/н від 04.12.2014р.;

відповідача: Запотічняк С.М. - за довіреністю б/н від 03.08.2015р.;

третіх осіб: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.05.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матвіїва Р.І., суддів Петрашка М.М., Сухович Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комерційно-виробничої приватної фірми «Будекстра» на користь приватного підприємства «Мірт» 161 375, 52 грн. заборгованості та 3 243,17 грн. судового збору в дохід державного бюджету. Відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7 539, 43 грн. боргу. Стягнуто з приватного підприємства «Мірт» 135, 13 грн. судового збору в дохід державного бюджету. Повернуто приватному підприємству «Мірт» з державного бюджету 1 946, 33 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 53 від 21.04.2015 р.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачем було направлено позивачу 28.02.2013 р. заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України та повідомило про припинення зобов'язання перед позивачем. Відповіді на вказану заяву від позивача не надходило. Разом з тим, після отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у даній справі, відповідачем повторно 08.12.2014 р. направлено заяву про зарахування зустрічних вимог. Відтак, відповідач зазначає, що мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 309 466, 95 грн., а тому, заборгованістю відповідача перед позивачем відсутня.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що факт направлення та отримання заяви про зарахування зустрічних вимог від 28.02.2013 р. не може бути підтверджено записом у журналі вихідної кореспонденції відповідача. Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі отриманої позивачем заяви №188 від 08.12.2014 р., то таке неможливо, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ч.8 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.11.2010 р. ПП «Мірт» було поставлено КВПФ «Будекстра» товар (сурик «К») на суму 4 714,68 грн. (видаткова накладна № РН-0000130), товар отримав представник за довіреністю № 749 від 30.11.2010 р. Кобів М.В.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 30.06.2011 р. ПП «Мірт» поставлено асфальтобетон на суму 2 824,75 грн. (видаткова накладна № РН-0000041), товар отримав представник за довіреністю № 352 від 29.06.2011 р. Біловус М.М.

В подальшому 30.12.2011 р. ПП «Мірт» поставлено КВПФ «Будекстра» щебінь фр. 5х20 на суму 132 672 грн. (видаткова накладна № РН-000126), товар отримав представник за довіреністю № 997 від 30.12.2011 р. Ониськів Є.Є.

Крім цього, 27.06.2012 р. ПП «Мірт» поставлено поставлено КВПФ «Будекстра» щебінь фр. 5х20 на суму 28 703,52 грн. (видаткова накладна № РН-000152), товар отримав представник за довіреністю № 441 від 27.06.2011 р. Ониськів Є.Є.

Як встановлено місцевим господарським судом, докази здійснення отримувачем оплати за товар у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, відповідач стверджує, що обов'язок по оплаті припинився шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у ПП «Мірт» існувала перед КВПФ «Будекстра» заборгованість в розмірі 687 511,92 грн. за договором поставки № 030211 від 01.02.2011 р.

На підтвердження цього, відповідачем подано копію заяви КВПФ «Будекстра» про зарахування зустрічних вимог № 37 від 28.02.2013 р. та копію витягу з журналу вихідної кореспонденції КВПФ «Будекстра», однак, докази надіслання такої заяви позивачу відсутні.

Крім цього, відповідачем подано копію заяви № 188 від 08.12.2014 р. про зарахування зустрічних вимог, копія якої долучена до відзиву, отримання якої позивачем не заперечується.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Необхідно зазначити, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відтак, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України від 20.09.2012 р. № 12/5026/556/2012.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що товар на суму

168 914, 95 грн. був поставлений позивачем згідно з видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, на підставі довіреностей, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Необхідно зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи підписання представниками сторін видаткових накладних 30.11.2010 р. та 30.06.2011 р., невиконання відповідачем негайного обов'язку по оплаті отриманого товару, сплив трьох років відповідно 30.11.2013 р. та 30.06.2014 р., суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанцїї про обґрунтованість заяви відповідача та наявність підстав для застосування строків позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення боргу за вказаними вище накладними, на загальну суму 7 539,43 грн.

Щодо тверджень апелянта про місце зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 309 466, 95 грн., необхідно зазначити таке.

Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це ?? одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Крім цього, колегія суддів наголошує, що представником відповідача не доведено факту звернення до позивача із заявою про зарахування зустрічних вимог до початку ліквідаційної процедури підприємства позивача, оскільки докази надіслання заяви № 37 від 28.02.2013 р., на підставі якої, як зазначено в довідці від 15.01.2015 р., відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 309 466, 95 грн., у матеріалах справи відсутні.

Необхідно звернути увагу, що згідно з нормами ГПК України, належним доказом надсилання заяви є опис вкладення у лист та квитанція поштового відділення, яка підтверджує прийняття листа на надіслання його за відповідною адресою. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 30.12.2014 р. у справі № 910/20291/14.

А тому, поданий витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не є допустимим доказом надіслання та отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 309 466, 95 грн., оскільки реєстрація на підприємстві не може бути доказом відправлення кореспонденції та її одержання. До аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 08.10.2014 р. у справі № 927/572/14.

Відсутні також належні докази надіслання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 188 від 08.12.2014 р., хоча позивачем не заперечується отримання такої заяви, проте, таку заяву було надіслано вже після початку ліквідаційної процедури ПП «Мірт» у справі про банкрутство.

Згідно ч.4 ст. 7, ч.2, 8 ст. 45 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов'язань.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Таким чином, оскільки позивачем не подано доказів надання згоди кредиторів у справі №914/4801/13 про визнання банкрутом ПП «Мірт» про зарахування зустрічних однорідних вимог КВПФ «Будекстра», суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що зарахування зустрічних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України не відбулося і обов'язок по оплаті отриманого товару у відповідача не припинився.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.05.2015 р. у справі

№ 914/4034/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.10.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Бойко С.М.

Дубник О.П.