Постанова

від 20.10.2015 по справі 903/704/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 903/704/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Гудак А.В. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства "Енерго-світ" на рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2014р. у справі № 903/704/14 (суддя Костюк С.В.)

за позовом приватного підприємства "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" (Волинська обл., Луцький р-н., с. Зміїнець)

до приватного підприємства "Енерго-світ" (м. Луцьк)

про стягнення 27 901,30 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 27 901, 30 грн., з яких: 24 148, 03 - основна заборгованість, 863,40 грн. 3% річних, 2 899,87 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.09.2014р. позов задоволено повністю.

Стягнуто з приватного підприємства "Енерго-світ" на користь приватного підприємства "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" 27901, 30 грн., з яких: 24148, 03 грн. заборгованості, 863, 40 грн. - 3% річних, 2 899, 87 грн. інфляційних втрат,1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Енерго-світ" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не повідомлено належним чином відповідача про день, час та місце судового розгляду та розглянуто справу без участі представника відповідача. Апелянт вказує, що ухвал суду він не отримував, а тому не знав про розгляд даної судової справи, не міг належним чином захистити свої права та інтереси. Зазначає, що в рішенні суду вказано, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24 148, 03 грн., однак, як вказує скаржник, ним здійснювалась проплата за поставлений товар, яка позивачем не врахована, тому сума боргу значно менша.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р., у зв'язку із неналежним повідомленням позивача про день, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладався.

Розпорядженням голови суду від 19.10.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Мельника О.В., Грязнова В.В. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

Приватне підприємство "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Сторони не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 20.10.2015р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення позивача та відповідача про день, час та місце розгляду справи, явка сторін у судові засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" долучено до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 25 747, 88 грн., які підписані повноважними представниками сторін, а саме: № ВО-0000274 від 10.08.2011р. на суму 145,00 грн. (а.с. 17); № ВО-0000273 від 10.08.2011 р. на суму 1325, 59 грн. (а.с.18); № ВО-0000276 від 11.08.2011р. на суму 684,02 грн. (а.с. 19); № ВО-0000039 від 06.09.2011р. на суму 4648,00 грн. (а.с.22); №ЕЛ-0000076 від 21.09.2011р. на суму 2655,00 грн. (а.с.25); № ЕЛ- 0000122 від 05.10.2011р. на суму 1247,00 грн. (а.с.27); №ЕЛ-0000158 від 13.10.2011р. на суму 690,00 грн. (а.с. 30); №ЕЛ-0000159 від 14.10.2011р. на суму 5655,00 грн. (а.с. 32); №ЕЛ-0000169 від 17.10.2011р. на суму 2524,00 грн. (а.с. 34); №ЕЛ-0000170 від17.10.2011р. на суму 307,00 грн. (а.с. 35); № ЕЛ-0001088 від 04.04.02012 р. на суму 2010,00 грн. (а.с. 37) частково оплачена на суму 1599, 85 грн.; №ЕЛ-0001171 від 12.04.2012р. на суму 698,00 грн.(а.с. 39); №ЕЛ-0001196 від 19.04.2012р. на суму 264,00 грн.(а.с. 42); № ЕЛ-0001244 від 27.04.2012р. на суму 639,00 грн. (а.с. 44); №ЕЛ-0000230 від 26.02.2013р. на суму 1454,02 грн.(а.с. 47); №ЕЛ-0000328 від 13.03.2013р. на суму 802,25 грн. (а.с.50).

Приватне підприємство "Енерго-світ" отримувало від приватного підприємства "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" товар на підставі відповідних довіреностей, які підписані керівником та головним бухгалтером підприємства, а саме: довіреність №19 від 09.08.2011р., яка видана для Мельнічук О.Я., довіреність №28 від 06.09.2011р., яка видана для Шевчук А.О., довіреність №31 від 21.09.2011р., яка видана для Мельнічук О.Я., довіреність №40 від 13.10.2011р., яка видана для Мельнічук О.Я., довіреність №33 від 19.04.2012р., яка видана для Козік М.В., довіреність №17 від 15.02.2013р., яка видана для Бусел В.А., довіреність №23 від 06.03.2013р., яка видана для Бусел В.А. (а.с.16, 21, 24, 29, 41, 46, 49).

Приватним підприємством "Торговий дім "ВО-ЕЛЕКТРИК" були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату, а саме: №ЕЛ-0000223 від 10.08.2011р. на суму 145 грн. (а.с. 3); №ЕЛ-0000235 від 10.08.2011р. на суму 1326 грн. (а.с. 4); №ЕЛ-0000240 від 11.08.2011р. на суму 684 грн. (а.с. 15); №ЕЛ-0000314 від 06.09.2011р. на суму 4648 грн. (а.с.20); №ЕЛ-0000356 від16.09.2011р. на суму 2655 грн. (а.с.23); №ЕЛ-0000431 від 05.10.2011р. на суму 1554 грн. (а.с. 26); №ЕЛ-0000459 від 13.10.2011р. на суму 690 грн. (а.с. 28); №ЕЛ-0000464 від 14.10.2011р. на суму 5655 грн. (а.с. 31); №ЕЛ-ВО-0000024 від 04.10.2011р. на суму 2524 грн. (а.с. 33); №ЕЛ-0000392 від 04.04.2012р. на суму 2010 грн. (а.с.36) частково оплачений на суму 1599, 85 грн.; №ЕЛ-0000444 від 12.04.2012р. на суму 698 грн. (а.с. 38); №ЕЛ-0000464 від 19.04.2012р. на суму 444 грн. (а.с. 40); №ЕЛ-0000527 від 27.04.2012р. на суму 639 грн. (а.с.43); №ЕЛ-0000209 від 15.02.2013р. на суму 1454,02 грн. (а.с. 45); №ЕЛ-0000331 від 13.03.2013р. на суму 802,25 грн. (а.с. 48).

29.04.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату за придбаний товар (вих. №20 від 29.04.2013р.) в якій просив відповідача протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 24148,03 грн. Однак, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

28.02.2014р. між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2013р. по 28.02.2014р., яким зафіксовано, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 24148,03 грн., акт звірки підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.12).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також інших дій суб'єктів та подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини, які носять характер договору поставки та регулюються розділом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної норми передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Оцінюючи надані позивачем видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вони відповідають наведеним вище вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Інструкцією також передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації в Журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження поставки товару, позивачем суду були надані видані приватним підприємством "Енерго-світ" довіреності, які підписані керівником та головним бухгалтером підприємства (а.с.16, 21, 24, 29, 41, 46, 49).

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 692 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 148, 03 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції не приймаються доводи скаржника стосовно того, що сума основного боргу значно менша ніж та, яка встановлена у рішенні суду, оскільки в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, скаржник не довів, в тому числі з посиланням на відповідні докази, тих обставин, на які він посилається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Судова колегія вважає позовні вимоги в частині нарахування та заявлення до стягнення інфляційних втрат за період з травня 2013р. по червень 2014р. в сумі 2899,87 грн. та 3% річних в розмірі 863,40 грн. законними та обґрунтованими, такими, що правильно нараховані (в межах допустимого строку нарахування) та задоволенні місцевим господарським судом.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду від 29.07.2014р. про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, буд. 49 (яка вказується в позовній заяві). Ухвала суду від 05.08.2014р. про відкладення розгляду справи направлялася за адресами: м. Луцьк, пр. Волі, буд. 49 та м. Луцьк, пров. Прилуцький,4. Вказані ухвали суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з підстав: "за зазначеною адресою не значиться" та "за закінченням терміну зберігання".

Поряд з тим, як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.07.2014р. (дату порушеня провадження у справі) та станом на 09.09.2014р. приватне підприємство "Енерго-світ" було зареєстроване за адресою: 43000, Волинська область, м. Луцьк, провулок Комунальний, буд. 4.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Отже, апеляційної суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не дотримано вимог ст. ст. 64, 87 ГПК України щодо повідомлення належним чином відповідача про день, час та місце слухання справи, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд покладає судові витрати за розгляд апеляційної скарги на відповідача, оскільки його неправомірні дії та неналежне виконання взятих на себе зобов'язань призвело до судового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 22, 33, 43, 49, 99, 101, 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Енерго-світ" на рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2014р. у справі № 903/704/14 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2014р. у справі № 903/704/14 скасувати. Прийняти рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "ЕНЕРГО-СВІТ" (43000, м.Луцьк, провулок Комунальний, буд. 4, код ЄДРПОУ 36112269) на користь приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВО-ЕЛЕКТРИК" (45623, Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Слов'янська, буд. 26, код ЄДРПОУ 36699443) 24 148,03 грн. заборгованості; 863,40 грн. - 3% річних, 2 899,87 грн. інфляційних втрат, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Місцевому господарському суду видати судовий наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.