Ухвала

від 13.10.2015 по справі 808/898/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 808/898/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чепурнова Д.В.

           суддів:                     Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання:          Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства-фірми «Дарьял» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Дарьял» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 № 00022508-26-22-11 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість (далі – ПДВ) на суму 127 260,00 грн., у тому числі за основним платежем – 84 840,00 грн. та за штрафними санкціями – 42 420,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ПП «ТД Агробуд», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, крім того позивач не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПП «Дарьял» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому відповідно до частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання не проводилось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «ТД Агробуд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 20.10.2014 № 83/08-26-22-11/20496109, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, завищення ним суми податкового кредиту за липень 2014 року у розмірі 84 840,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до його складу сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ПП «ТД «Агробуд» на адресу позивача, що призвело до заниження останнім суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2014 року на суму 84 840,00 грн.

Висновків про допущені порушення норм податкового законодавства податковий орган прийшов на підставі того, що ПП «ТД «Агробуд» відсутній за місцезнаходженням та відсутність у останнього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, основних засобів тощо) для ведення господарських операцій. Зазначений висновок ґрунтується на отриманій від Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва податковій інформації від 19.09.2014 № 4714/26-57-22-04-10/31084295.

На підставі акту перевірки 04.11.2014 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00022508-26-22-11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 127 260,00 коп., у т.ч.: основний платіж – 84 840,00 грн.; штрафні санкції – 42 420,00 грн.

Так у перевіряємий період 20.06.2014 між ПП «ТД «Агробуд» та позивачем було укладено договір поставки № 01-200614, за умовами якого ПП «ТД «Агробуд» зобов'язується передати у власність позивача товар (кальцій металевий, код товару УКТ ЗЕД-2805120000), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Придбаний у ПП «ТД «Агробуд» кальцій металевий використовується позивачем у своїй господарській діяльності як один з основних компонентів наповнення порошкового дроту, тобто основної продукції, яку виготовляє позивач.

Транспортування придбаного позивачем кальцію металевого було здійснено приватним підприємством-компанією «Трансбуд інженірінг» на підставі укладеного з позивачем договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2009 № 1.

На виконання вищевказаних господарських операцій позивачем до перевірки надані податкові та видаткові накладні, відповідні розрахункові документи, товарно-транспортними накладні.

Вантажоодержувачами порошкового дроту, що виготовляє позивач, є ПАТ «МК «Азовсталь», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ПП «Дарьял» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента ТМЦ на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаному у перевірці контрагенту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                      Д.В. Чепурнов

           Суддя:                                                                      В.Ю. Поплавський

           Суддя:                                                                      С.В. Сафронова