Ухвала

від 06.10.2015 по справі 804/6047/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2015 рокусправа № 804/6047/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року

у справі № 804/6047/15

за позовом Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики»

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області

про визнання лій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська обласна громадська організація «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики» звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні запиту ДОГО «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики» про надання публічної інформації від 09.12.2014;

- зобов'язати відповідача надати ДОГО «Дніпропетровський координаційно-експортний центр з питань регуляторної політики» копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 та 2013 роки заступника начальника управління державної автомобільної інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, та заступника начальника відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровськ ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з ч.6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до інформації з обмеженим доступом не належать відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім відомостей, зазначених в абз.2 ч.2 ст.12 цього Закону, а відтак відмова відповідача щодо надання публічної інформації відносно запитуваних посадових осіб є неправомірною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що ним правомірно відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, оскільки надання останньої можливе виключно при наданні згоди особи, відносно якої запитується дана інформація. Законодавством не передбачено обов'язку оприлюднення відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру працівників органів внутрішніх справ, зазначених у деклараціях за відповідний рік, які знаходяться у розпорядника інформації. Також, відповідач зазначає, що декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру містять інформацію про персональні дані як декларанта, так і членів сім'ї декларанта і є інформацією з обмеженим доступом, що підтверджується також рішенням Конституційного Суду України від 30.10.1997 №5-зп та від 20.01.2012 №2-рп/2012, яким встановлено, що інформація про майновий стан віднесена до персональних даних фізичної особи.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 09.12.2014 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації №02/12-355, в якому просив надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 та 2013 роки заступника начальника управління державної автомобільної інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_1; копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 та 2013 роки заступника начальника відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровськ ОСОБА_2.

15.12.2014 листом № 1/99зі,101зі/Гл відповідач надав відповідь на запит, зазначив з посиланням на ч.2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», що запитувана інформація відноситься до конфіденційної, а тому відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та враховуючи рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 (справа №1-9/2012) розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таким чином, запитувана інформація може бути надана при наданні згоди особи, відносно якої запитується дана інформація (а.с.7).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України №2657-ХІІ від 02.10.1992 «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Право на отримання інформації - тобто вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів передбачено ч.1 ст.5 Закону №2657-ХІІ.

Частиною другою вищеозначеної статті передбачено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України №2939-VI від 13 січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації».

Згідно приписів статті першої Закону №2939-VI публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації (ст.12 Закону №2939-VI).

Отже, згідно наведених вище норм в розумінні Закону №2939-VI відповідач є розпорядником інформації.

Випадки, коли публічна інформація має обмежений доступ визначена статтею шостою вищеозначеного Закону. Так, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

В той же час, саме положеннями наведеної вище статті чітко передбачено, що не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 12 Закону України №3206-VI від 7 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Суб'єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів - керівників апаратів, керівників інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх заступників, членів колегіальних державних органів (комісій, рад), сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її утворення), районної, обласної ради та їх заступників, керівників виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та їх заступників, секретаря сільської, селищної, міської ради, підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання на офіційному веб-сайті відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування на строк не менше одного року. У разі відсутності офіційного веб-сайту такі відомості оприлюднюються шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування протягом 30 днів з дня подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Оприлюдненню підлягають усі відомості, зазначені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, крім відомостей, що віднесені цим Законом до інформації з обмеженим доступом.

Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також щодо місця проживання та реєстрації декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають (ст.12 Закону №3206-VI).

З наведених вище норм вбачається, що відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, а відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання та реєстрації декларанта, місцезнаходження об'єктів, тобто персональні дані, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають

Приписами ч.3 ст.5 Закону України № 2297-VI від 1 червня 2010 року «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до ч. 2 ст.14 Закону №2297-VI поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2297-VI порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, запитувана позивачем інформація не може вважатися інформацією з обмеженим доступом, оскільки не містить вимоги щодо надання інформації відносно відомостей про ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження, місцезнаходження об'єктів, які наводяться у декларації та не підлягають розголошенню, оскільки є інформацією з обмеженим доступом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 (справа №1-9/2012) не приймається колегією суддів до уваги, оскільки наведеним рішенням не виключається можливість поширення конфіденційної інформації про особу, зокрема, щодо її майнового стану, у випадках, визначених чинним законодавством.

Таким чином, проаналізувавши наведені законодавчі норми, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію позивача діяв всупереч вимогам Закону №2939-VI.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 804/6047/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко