Ухвала

від 21.10.2015 по справі 815/3161/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3161/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області до Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області про стягнення 356043, 65 грн., –

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року пенсійний орган звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення, просив стягнути з Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області 356043,65.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з засновника РГП “Водоканал” та РКП “Міськканалізація” - Ренійської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 35549578, 68800, Одеська область, м. Рені, вул. Леніна, 103) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 24529320) заборгованість по сплаті страхових внесків по підприємствам РГП “Водоканал” та РКП “Міськканалізація” у загальній сумі 356043, 65 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч сорок три грн. 65 коп.) на рахунок № 25604330104005 — Одеське обласне управління АТ “Ощадбанк”, МФО 328845, код 24529320.

Не погоджуючись з даною постановою суду Ренійська міська рада Ренійського району Одеської області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статуту Ренійського комунального підприємства «Міськканалізація» від 2000 року, затвердженого Рішенням сесії Ренійської міської ради №284 від 08.09.2000р. засновником РКП «Міськканалізація» є Ренійська міська рада.

Також, Ренійська міська рада є засновником РГП «Водоканал», відповідно до статуту госпрозрахункового підприємства «Водоканал» від 1999 року, затвердженого Рішенням сесії Ренійської міської ради №106 від 26.03.1999. Вказані обставини, також підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» були платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України та знаходились на обліку у позивача: з 17.04.1999р. та з 29.09.2000р. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жоден нормативно-правовий акт не містить положень, які б звільняли страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з виплат чи від відповідальності за неповноту їх сплати.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III, передбачено, що установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України, які здійснюють перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України, тому згідно ст.17КАС України спір за участю Управління пенсійного фонду України Ренійському районі Одеської області підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

На підставі абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

За правилами абзацу 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом вказаної статті страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

На підставі ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За правилами частин 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2008 році встановлювались відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за ставкою 33,2 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

У відповідності до ч. 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

За змістом ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

За правилами абз. 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу, тому суд погоджується з нарахуванням позивачем фінансових санкції за несвоєчасну сплату внесків.

За змістом п.15 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Представником пенсійного фонду зазначалось, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків РГП «Водоканал» за період липень 2008 року по березень 2009року та РКП Міськканалізація» за період грудень 2008 року - квітень 2009 року, Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості. Так, постановою суду від 01 жовтня 2009 року по справі № 2-а-8143/09/1570 позов Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області до Ренійського госпрозрахункового підприємства „Водоканал” було задоволено та стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області суму боргу 261432,73 грн.

Водночас, постановою суду від 01 жовтня 2009 року по справі № 2-а-8145/09/1570 позов Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області до Ренійського комунального підприємства „Міськканалізація” було задоволено та стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області суму боргу 89556,19 грн.

На підставі розрахунків заборгованості та карток особового рахунку страхувальника станом на 28.05.2015 року борг РГП «Водоканал» по платежах до Пенсійною фонду складає 261371, 79 грн., в тому числі недоїмка — 195912,95 грн., по фінансовим санкціям — 49386,16 грн., по пені - 16072,68 грн. Борг РКП ”Міськканалізація” по платежах до Пенсійного фонду складає 94671,86 грн., в тому числі, недоїмка - 66823,52 грн., по фінансовим санкціям - 23467,40 грн., по пені 4380,94 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, станом на 28.05.2015 року, РГП «Водоканал» та РКП Міськканалізація» з 14.012004 року за рішенням засновників знаходяться у стані припинення.

Згідно з п. 2 частини 7 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення боргу), передбачено, що у разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, відповідальними є засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями та правонаступники страхувальника, що ліквідується. У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки. Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється Окрім того, відповідно до ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України. Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства. Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити положення про зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою. Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань щодо оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно з цим Кодексом та податковим законодавством України. Будь-які договори про передачу акцій (інших корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам повинні містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такої передачі, а також умову щодо припинення дії договору в разі виникнення податкового боргу, право відповідно держави або територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу.

За правилами абзацу 5 пункту 7 “Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та/або несплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування фінансових санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідно до пункту 2 частини 7 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення боргу), для стягнення заборгованості із засновників підприємств здійснюється за умови якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями, а оскільки жоден нормативно-правовий акт, не містить положень, які б звільняли страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи від відповідальності за неповноту їх сплати, а статутами підприємств РГП “Водоканал” та РКП “Міськканалізація”, не передбачено, що засновник несе відповідальність за діяльність заснованих ним підприємств, як і не передбачено пункту, зміст якого виключав би відповідальність міської ради за зобов'язаннями заснованих нею підприємств, сума заборгованості підлягає задоволенню за рахунок міського бюджету Ренійської міської ради Одеської області.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 815/3161/15 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян