Ухвала

від 13.10.2015 по справі 815/2750/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2750/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, у справі за позовом Малого приватного підприємства "Горізонт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302201 від 01.04.2015 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 52807,50 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаного рішення податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено укладення підприємством безтоварних угод з ТОВ "Ферумтрейд", що призвело до безпідставного зменшення розміру ПДВ, а тому ДПІ правомірно винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.

Позивачем вказано про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення підприємством податкового законодавства, так як ним проведено товарні господарські операції з вищевказаним контрагентом, що надає підприємству право на віднесення даних сум до складу свого податкового кредиту.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження через неявку відповідача у судове засідання та подання відповідного клопотання від позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02.03.2015 року по 06.03.2015 року, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Горізонт» з питань документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Ферумтрейд», за травень 2014 року, про що складено акт № 1569/15-53-22-01/25045431 від 16.03.2015 року, яким встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1 - 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, у періоді що перевірявся, на суму 35204,83 грн.

Порушення полягає у тому, що податковим органом встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, що вплинуло на правильність обрахунку ПДВ.

Після проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000302201 від 01.04.2015 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 52807,50 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки підприємством проведено реальні господарські операції зі своїм контрагентом, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено грошові зобов'язання з ПДВ, внаслідок завищення його від'ємного значення за травень 2014 року, загалом на суму 35204,83 грн.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ «Ферумтрейд» щодо придбання різних будівельних матеріалів, які здійснено на підставі відповідного договору №3004/4 від 30.04.2014 року.

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано усю наявну первинну документацію: копію договору, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (транспортування здійснювалось позивачем, власними силами), платіжні документи на оплату, довіреності на отримання ТМЦ водієм підприємства та докази подальшого перепродажу придбаного товару третім особам.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що з метою провадження своєї господарської діяльності (зокрема роздрібна торгівля залізними виробами та будівельними матеріалами) між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено договір щодо придбання різних будівельних матеріалів (дюбелі, труби, кути, саморізи тощо), а належними доказами підтверджено їх фактичне отримання, оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, шляхом перепродажу третім особам, що надає підприємству право на віднесення сум за даним договором до складу свого податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями податкового органу, що певні недоліки складання ТТН (не заповнення граф часу прибуття \ вибуття \ простою тощо) є беззаперечним доказом відсутності поставок товару оскільки суд встановлює факт поставки товару не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази - первинні бухгалтерські документи (видаткові, податкові накладні, відображення господарських операцій у податковому обліку тощо).

Колегія суддів також зазначає, що позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а тому якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло