Ухвала

від 21.10.2015 по справі 2а-14343.1/10/0170/23

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/10818/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом заступника прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим до Лівадійської селищної ради, треті особи -Міністерство аграрної політики України, Державне підприємство «Лівадія», ТОВ «Фірма «Укрпостач» про визнання недійсним рішення, за касаційною скаргою ТОВ «Фірма «Укрпостач» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2010 року заступник прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 69 від 03.10.2006 «Про припинення ДП «Лівадія» права постійного користування, затвердження проекту відводу і передачу в оренду на 49 років ТОВ «Фірма «Укрснаб» земельної ділянки площею 10,0 га для будівництва та обслуговування туристичного рекреаційного комплексу розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Віноградне, в районі водосховища «Магобі-2».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Лівадійської селищної ради № 69 від 03.10.2006 «Про припинення ДП «Лівадія» права постійного користування, затвердження проекту відводу і передачу в оренду на 49 років ТОВ «Фірма «Укрснаб» земельної ділянки площею 10,0 га для будівництва та обслуговування туристичного рекреаційного комплексу розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Віноградне, в районі водосховища «Магобі-2».

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що предметом спору у справі є рішення Лівадійської селищної ради № 69 від 03.10.2006 «Про припинення ДП «Лівадія» права постійного користування, затвердження проекту відводу і передачу в оренду на 49 років ТОВ «Фірма «Укрснаб» земельної ділянки площею 10,0 га для будівництва та обслуговування туристичного рекреаційного комплексу розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Віноградне, в районі водосховища «Магобі-2».

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 вказаного кодексу селищна рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Встановлено, що предметом спору у справі є рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою та передачу її в оренду.

Відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

За таких обставин спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ТОВ «Фірма «Укрпостач» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2012 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року - скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом заступника прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим до Лівадійської селищної ради, треті особи -Міністерство аграрної політики України, Державне підприємство «Лівадія», ТОВ «Фірма «Укрпостач» про визнання недійсним рішення.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: