Рішення

від 07.10.2015 по справі 905/2194/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.2015 Справа № 905/2194/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Українсько-Польського товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКО_УКРАЇНА», м. Кремінна, Луганська область

до відповідача: Українсько-Канадського спільного підприємства «ДОНБАС-ЛІБЕРТІ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харцизськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 318 520,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №01/04/15/4 від 01.04.2015р.

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Українсько-Польське товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКО_УКРАЇНА», м. Кремінна, Луганська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Українсько-Канадського спільного підприємства «ДОНБАС-ЛІБЕРТІ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харцизськ, Донецька область про стягнення суми за попередньо оплату у розмірі 204400,08 грн., 3% річних у розмірі 5644,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 101607,28 грн., пені у розмірі 6867,84 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №69/2014 від 31.07.2014р., рахунок №339 від 29.07.2014р., платіжне доручення №885 від 31.07.2014р., лист №135 від 01.10.2014р., лист №345 від 12.08.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду надав супровідний лист №504 від 06.10.2015р. про надання до справи додаткових документів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою про порушення розгляду справи від 17.09.2015р. не надав.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

29.07.2014р. між Українсько-Канадським спільним підприємством «ДОНБАС-ЛІБЕРТІ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Постачальник) Українсько-Польським товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКО_УКРАЇНА» (надалі - Покупець) був укладений договір поставки №69/2014 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується виготовити та поставити трубу електрозварну згідно ГОСТ 10704, 13663 в асортименті, кількості, за ціною та в терміни, що вказані в специфікаціях, що додаються до договору, які є невід'ємною частиною договору (надалі - Продукція), а Покупець прийняти її та сплатити на умовах п.5.1. Договору. Означений договір підписаний сторонами без зауважень.

За умов п.1.3. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2015р.

Відповідно п.2.1. Договору, ціни на продукцію, що поставляється за договором встановлені в гривнях з урахуванням ПДВ. Вони включають в себе окрім вартості продукції витрати на упаковку, маркування та навантаження.

Згідно п.2.2. Договору, орієнтовна сума договору складає 500000,00 тис. грн. з ПДВ (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.).

За умов п.3.1. Договору, придбана за договором продукція постачається зі складу «Постачальника» на умовах FCA («ІНКОТЕРМС-2010») за адресою м. Харцизьк, вул. Філатова, 9.

Відповідно п.3.2. Договору, передачу «Покупцеві» продукції «Постачальник» оформлює та видає за документами, вказаними в п.3.5. Договору.

За умов п.3.5. Договору, в доказ виконання поставки «Постачальник» надає «Покупцю» наступні документи:

- товарну накладну;

- податкову накладну;

- сертифікат якості.

Згідно п.2.3. Договору, оплата придбаної за договором продукції провадиться пліжними дорученнями «Покупця» на підставі рахунків «Постачальника» шляхом 100% передплати, якщо інше не передбачене у специфікаціях.

На виконання вимог договору поставки №69/2014 від 31.07.2014р. позивач перерахував на банківський рахунок Постачальника попередню оплату за товар на загальну суму 204400,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №885 від 31.07.2014р., наявним в матеріалах справи (а.с. 24).

Позивач неодноразово звертався до відповідача із листами: №135 від 01.10.2014р., №345 від 12.08.2015р. з вимогою повернути суму попередньої оплати товару у розмірі 204400,08 грн., яка не була задоволена останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки №69/2014 від 31.07.2014р., рахунок №339 від 29.07.2014р., платіжне доручення №885 від 31.07.2014р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вказано термін його виконання, то воно підлягає виконанню в зазначений термін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умов ч.2. ст. 220 ГК України, ч.3. ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в ст. 11 ЦК України. Якщо підстава згодом відпала, особа все одно зобов'язана повернути безпідставно набуте або збережене, оскільки воля та умисел у даному випадку значення не мають.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару та переданої позивачу документації. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 204400,08 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5644,80 грн., інфляційних витрат у розмірі 101607,28 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України .

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 5644,80 грн. за період з 09.10.2014р. по 09.09.2015р., інфляційних витрат у розмірі 101607,28 грн. за період з жовтня 2014р. по липень 2015р., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 6867,84 грн., відповідно до п.6.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно п.6.2. Договору, за порушення взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,01% від суми порушеного зобов'язання за кожний день прострочення.

Заявлений до стягнення розмір пені у сумі 6867,84 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про його невірність з огляду на ігнорування приписів ст.232 ГК України, в частині припинення нарахувань через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахувані розміру пені позивачем не дотримано вимог ст.232 ГК України та здійснено розрахунок за більший ніж шість місяців період.

Виходячи з вищенаведеного, належний до стягнення розмір пені на суму основного боргу 204400,08 грн. розрахований за платіжним дорученням №885 від 31.07.2014р., становить 3740,52 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені за період з 09.04.2015р. по 09.09.2015р. у розмірі 3127,32 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 612, 622, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українсько-Польського товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКО_УКРАЇНА», м. Кремінна, Луганська область до Українсько-Канадського спільного підприємства «ДОНБАС-ЛІБЕРТІ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харцизськ, Донецька область про стягнення суми за попередньо оплату у розмірі 204400,08 грн., 3% річних у розмірі 5644,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 101607,28 грн., пеню у розмірі 6867,84 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Канадського спільного підприємства «ДОНБАС-ЛІБЕРТІ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Філатова, 9; код ЄДРПОУ 00242861) на користь Українсько-Польського товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКО_УКРАЇНА» (92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, б.161; код ЄДРПОУ 30695506) заборгованість у розмірі 204400,08 грн., 3% річних у розмірі 5644,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 101607,28 грн., пеню у розмірі 3740,52 грн., судовий збір у розмірі 4730,99 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 3127,32 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99