Рішення

від 05.10.2015 по справі 908/1918/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/79/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 Справа № 908/1918/15-г

за позовом: прокурора міста Маріуполя Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Маріупольська сільська рада Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Леніна, буд. 70, ідентифікаційний код 33852448, електронна адреса: gorsovet@marsovet.org.ua)

до відповідача: Приватне підприємство В«ФРОСІНВЕСТВ» (87512, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34843502)

про стягнення 26 641 378, 06 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 013451 від 03.12.2012р.

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.07.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

24.03.2015р. до господарського суду Запорізької області від прокурора міста Маріуполя Донецької області в інтересах держави в особі: Маріупольської міської ради Донецької області надійшла позовна заява № 120-806-вих.-15 з вимогами до приватного підприємства В«ФростінвестВ» з вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 45 020, 06 грн., в тому числі пеня 1 247, 51 грн., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.03.2010р., укладеного між Маріупольською міською радою та приватним підприємством В«ФростінвестВ» , зареєстрований у Маріупольському відділенні Донецької регіональної філії Державного підприємства В«Центр Державного земельного кадаструВ» 26.03.2010р. за № 04.10.199.00016, зобов'язати приватне підприємство В«ФростінвестВ» повернути земельну ділянку із земель рекреаційного призначення площею 2,2600 га, вартістю 26 596 358, 00 грн., яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя (Приморський парк), ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391 до земель запасу Маріупольської міської ради Донецької області.

Ухвалою суду від 24.03.2015р. за поданими матеріалами порушено провадження № 24/79/15, розгляд господарської справи № 908/1918/15-г призначений на 29.04.2015р.

Ухвалою суду від 25.05.2015р. зупинено провадження у справі № 908/1918/15-г до вирішення по суті пов'язаної справи № К/800/19383/15, яка знаходиться на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

Ухвалою від 25.08.2015р. провадження у справі № 908/1918/15-г поновити з 05.10.2015р. Судове засідання призначити на 05.10.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 05.10.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та зазначив, що 23.03.2010р. між Маріупольською міською радою та відповідачем на підставі рішення Маріупольської міської ради від 23.02.2010р. № 5/41-6429 укладено договір оренди земельної ділянки із земель рекреаційного призначення площею 2, 2600 га, яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя (Приморський парк), ділянка № 12. Договір укладено строком на 10 років - до 23.02.2020р. Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки від 26.03.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування спірну земельну ділянку. Станом на 17.03.2015р. договір оренди земельної ділянки не припинено, земельну ділянку не повернено власнику та продовжує використовуватися орендарем. Пунктом 4.1. Договору зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2010 рік) становить 112, 35 грн. за м 2 . Згідно листа начальника Управління Держземагенства у м. Маріуполі Донецької області від 13.03.2015р. № 2015/454 нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації на бюджетний період 2015 року складає 1176, 83 грн. за кв. м. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.09.2012р. у справі № 2-а/0519/318/12р. задоволено позов прокурора м. Маріуполя Донецької області та визнано такими, що не відповідають закону та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 5/9-1424 від 20.02.2007р. «Про дозвіл переможцям конкурсу розробки проектів відводу земельних ділянок для будівництва об'єктів в прибережній зоні в Приморському районі міста» та рішення Маріупольської міської ради № 5/43-6429 від 23.02.2010 року «Про надання земельної ділянки в прибережній зоні в Приморському районі міста, дільниця № 12 ПП «ФРОСТІНВЕСТ». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014р. справа № К/800/44348/13 постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.09.2012р. залишено без змін. Отже й укладений на підставі таких рішень договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним, а земельну ділянку повернути Маріупольській міській раді Донецької області. Оскільки відповідач користувався вказаною земельною ділянкою, а Маріупольська міська рада Донецької області отримувала грошові кошти за таке користування, а оскільки повернути користування земельною ділянкою не можливе, то й оспорюваний договір слід визнати недійсним лише на майбутнє. Окрім того з 23.06.2010р. по теперішній час ПП «ФРОСТІНВЕСТ» використовувало та наразі продовжує використовувати вказану земельну ділянку. Між тим, починаючи з 01.12.2014р. по теперішній час відповідач має заборгованість з орендної плати за землю перед місцевим бюджетом, яка складає 45 020, 06 грн. Підставою для звернення прокуратурою міста Маріуполя Донецької області до суду в інтересах держави стала наявність порушень інтересів держави з приводу передачі в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення в порушення вимог Земельного кодексу України. Враховуючи викладене прокурор просить суд, на підставі ст. ст. 203, 215, 216. ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. ст. 123. 124, 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 270, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», позов задовольнити.

Відповідач надав відзив, в якому звернув увагу суду, що рішення за наслідком яких був укладений оспорюваний правочин були скасовані у судовому порядку, що не оспорюється відповідачем. Зазначене надає привід стверджувати про наявність ознак недійсності і самого договору оренди земельної ділянки від 23.03.2010р., який фактично є кінцевим результатом прийнятих, та у подальшому скасованих у судовому порядку рішень Маріупольської міської ради. Відтак, стягнення грошових коштів за недійсним правочином суперечить нормами чинного законодавства та є безпідставним. З урахуванням викладеного, вважає, що у задоволені позовної вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів є не належним заходом захисту прав та інтересів з огляду на недійсність оспорюваного правочину, за яким нібито виникла така заборгованість.

Справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємством «ФРОСТІНВЕСТ» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 23.02.2010р. № 5/41-6429 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя, ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391 площею 2, 2600 га.

Відповідно до п. 3.1. Договір укладено строком на 10 років (до 23.02.2020року).

Пунктом п. 4.1. Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2010 рік) становить 112, 35 грн. кв. м.

Згідно листа начальника Управління Держземагенства у м. Маріуполі Донецької області від 13.03.2015р. № 2015/454 нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації на бюджетний період 2015 року складає 1176, 83 грн. за квадратний метр.

Пунктом 5.1. договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для діяльності готелів (будівництво та подальше функціонування курортного готелю).

За актом приймання - передачі земельної ділянки від 26.03.2010р. Маріупольська міська рада передала, а приватне підприємство «ФРОСТІНВЕСТ» прийняло у користування земельну ділянку площею 2, 2600 га, яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя, ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.09.2012р. по справі № 2-а/0519/318/12р. задоволено позов прокурора м. Маріуполя Донецької області та визнано такими, що не відповідають закону та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 5/9-1424 від 20.02.2007р. «Про дозвіл переможцям конкурсу розробки проектів відводу земельних ділянок для будівництва об'єктів в прибережній зоні в Приморському районі міста» та рішення Маріупольської міської ради № 5/43-6429 від 23.02.2010р. «Про надання земельної ділянки в прибережній зоні в Приморському районі міста, дільниця № 12 приватному підприємству «ФРОСТІНВЕСТ» № 5/41-6429 від 23.02.2010р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 року у справі № К/800/44348/13 постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.09.2012 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа. щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно п. 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84. 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Рішення Маріупольської міської ради Донецької області, на виконання яких ПП «ФРОСТІНВЕСТ» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та укладено договір оренди земельної ділянки, судом визнано незаконними та скасовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють тільки на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Так, постановою Жовтневого районного суду Донецької області від 17.09.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 року визначено, що рішення про погодження Маріупольською міською радою Донецької області місця розміщення спірної земельної ділянки, а в подальшому її надання не відповідає вимогам земельного та містобудівного законодавства України з наступних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Постанові Жовтневого районного суду Донецької області від 17.09.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 року встановлено, що при ухваленні рішення № 5/9-1424 від 20.02.2007 року «Про дозвіл переможцям конкурсу розробки проектів відводу земельних ділянок № 12 та № 15 для будівництва об'єктів в прибережній зоні в Приморському районі міста» Маріупольська міська рада посилалася на Детальний план прибережної зони Приморського району, якою було врегульовано планування, забудова та інше використання території прибережної зони Приморського району міста Маріуполя, який в подальшому скасований у судовому порядку, що стало підставою для неправомірного виділення Маріупольською міською радою ПП «ФРОСТІНВЕСТ» земельної ділянки.

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Зазначеними вище рішеннями судів першої та касаційної інстанції встановлено, що проект землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя (Приморський парк), ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391 не пройшов державну експертизу , що є порушенням чинного законодавства при ухваленні Маріупольською міською радою рішення № 5/41-6429 від 23.02.2010 року «Про надання земельної ділянки в прибережній зоні в Приморському районі міста, дільниця № 12 ПП «ФРОСТІНВЕСТ». Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Приморського парку в прибережній зоні на рекреаційних землях, на яких заборонена господарська діяльність, в тому числі щодо побудови курортних готелів (згідно п. 5.1. Договору земельна ділянка виділялась саме для побудови курортного готелю).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

З огляду на таке, відповідний договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки лише за умови визнання недійсним (незаконним) рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

При цьому, визнання рішення недійсним (незаконним) з моменту прийняття з настанням передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України юридичних наслідків, пов'язаних з недійсністю цих актів, є виключною компетенцією суду.

Отже, вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження такого проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, вчинено Маріупольською міською радою у порушення вимог земельного кодексу України та із перевищенням власних повноважень, що зокрема підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили та якими рішення Маріупольської міської ради № 5/9-1424 від 20.02.2007 року «Про дозвіл переможцям конкурсу розробки проектів відводу земельних ділянок для будівництва об'єктів в прибережній зоні в Приморському районі міста» та рішення Маріупольської міської ради № 5/41-6429 від 23.02.2010 року «Про надання земельної ділянки в прибережній зоні в приморському районі міста, дільниця № 12 приватному підприємству «ФРОСТІНВЕСТ» визнано незаконними та скасовано.

Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки рішення, за наслідком яких був укладений оспорюваний правочин скасовані у судовому порядку (що не оспорюється відповідачем), то за таких обставин, враховуючи норми вищезазначеного законодавства, договір оренди земельної ділянки є недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню Маріупольській міській раді Донецької області.

З урахуванням викладеного вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.03.2010р. та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку із земель рекреаційного призначення площею 2,2600 га, вартістю 26 596 358, 00 грн., яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя (Приморський парк), ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391 до земель запасу Маріупольської міської ради Донецької області - підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором заявлена вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 45 020, 06 грн., в тому числі пеня 1 247, 51 грн.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 23.03.2010р. визнано судом недійсним, то стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 45 020, 06 грн. за недійсним правочином суперечить нормами чинного законодавства та є безпідставним.

Отже суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.03.2010р., укладений між Маріупольською міською радою та приватним підприємством «ФРОСТІНВЕСТ», зареєстрований у Маріупольському відділі Донецької регіональне: філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 26.03.2010 р. за № 04.10.199.00016.

Зобов'язати приватне підприємство «ФРОСТІНВНСТ» (вул. Урицького. 126. кв. 91, м. Маріуполь, Донецька область. 87517, код ЄДРПОУ 34843502) повернути земельну ділянку із земель рекреаційного призначення площею 2, 2600 га, вартістю 26 596 358 гривень, яка знаходиться у прибережній зоні Приморського району міста Маріуполя (Приморський парк), ділянка № 12, кадастровий номер 1412337200:01:009:0391 до земель запасу Маріупольської міської ради Донецької області (пр. Леніна, 70. м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448).

Видати наказ

Стягнути з приватного підприємства «ФРОСТІНВНСТ» (вул. Урицького, 126. кв. 91, м. Маріуполь, Донецька область. 87517, код ЄДРПОУ 34843502) в доход державного бюджету України (р/р №31215206783007, отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) - 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 12.10.2015р.