Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/20468/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/20468/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ДС"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОТРЕЙД"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГО СФЕРА"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю"ІНВЕСТОФІС" простягнення 35 324 574,26 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Карпунець В.Д. - представник за довіреністю № 126 від 16.10.15 від відповідачівне з'явились

В судовому засіданні 21.10.15 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос ДС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптотрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого Сфера", Товариства з обмеженою відповідальністю"Інвестофіс" про стягнення 35 324 574,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос ДС" було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 836, відповідно до умов якого банк (позивач) відкрив позичальнику (відповідачу-1) траншеві відкличну кредитну лінію в межах 13 000 000,00 грн. терміном до 26 грудня 2014. В подальшому між сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору, щодо збільшення кредитної лінії до 33 000 000,00 грн. та продовження строку дії договору до 26 січня 2016. За доводами позивача, відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами кредитного договору не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача-1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОТРЕЙД" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГО СФЕРА" (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю"Інвестофіс" (відповідач-4), які виступають поручителями по кредитному договору позичальника, солідарно заборгованість у розмірі 35 324 574,26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20468/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.09.2015.

У судове засідання, призначене на 23.09.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 07.10.15 у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання.

В судове засідання 07.10.15 з'явився представник позивача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав письмову заяву про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 07.10.15 було задоволення клопотання представника позивача, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 21.10.15.

13.10.15 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2; з відповідача-1 та відповідача-3, з відповідача-1 та відповідача-4 на користь ПАТ «Український професійний банк» кредитну заборгованість за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.14 у розмірі 35 324 574,26 грн.

В судовому засіданні 21.10.15 представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, надав додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання вкотре не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідачі не з'явились у судове засідання 21.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19 листопада 2014р. між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос ДС" (відповідач 1, позичальник) укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк (позивач) відкрив позичальнику (відповідачу-1) траншеві відкличну кредитну лінію в межах 13 000 000,00 грн. терміном до 26 грудня 2014.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому сторонами неодноразово вносились зміни до Кредитного договору, зокрема:

- Додатковим договором про внесення змін до Кредитного договору від 28.11.14 р. розмір кредитної лінії було збільшено до 33 000 000,00 грн.;

- Додатковим договором про внесення змін до Кредитного договору від 26.01.15 р. строк дії Кредитного договору було продовжено до 26 січня 2016 року.

Відповідно до положень пунктів 1.4., 3.1. Кредитного договору підставою для надання кредитів (траншів) за Кредитним договором є Додаткові договори, що укладаються за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування. Подальше перерахування грошових коштів (надання траншів) Позичальнику проводиться Банком при наявності вільних коштів (в межах кредитної лінії), тобто за умови повернення попереднього траншу чи наявності невикористаних у межах лінії коштів.

Протягом дії Кредитного договору позичальник звертався до банку із заявами про надання кредитних коштів (траншів) в межах траншевої кредитної лінії, що підтверджується заявами № 1811/1 від 18.11.14, № 2611/6 від 26.11.14, № 2711/1 від 27.11.14, № 2811/1 від 28.11.14, № 2811/2 від 28.11.14, № 0812/1 від 08.12.14, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі звернення позичальника з заявою від 26.11.2014 р. про надання наступного траншу між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір від 26.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 p., зі змінами від 12.05.2015 р. (далі по тексту - Додатковий договір від 26.11.2014 p.), відповідно до умов якого, Банк надав Відповідачу транш у розмірі 5395000,00 грн. терміном до 18.09.2015 р зі сплатою 24% річних для оплати за договорами купівлі - продажу цінних паперів.

27.11.14р. відповідач-1 звернувся до Банку із заявою про надання траншу, на підставі якої та на виконання п. 1.4, Кредитного договору, між Позивачем та відповідачем-1було укладено Додатковий договір від 27.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 p., зі змінами від 12.05.2015 р. (далі по тексту - Додатковий договір від 27.11.2014 p.), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику транш у .розмірі 7 000 000,00 грн. строком до 18.09.2015 р. зі сплатою 24% річних для оплати за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

28.11.14 р. на підставі заяви відповідача-1 про надання траншу від 28.11.2014 р. та укладеного між сторонами Додаткового договору від 28.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 p., зі змінами від 12.05.2015 р. (далі по тексту - Додатковий договір від 28.11.2014 р.) Позичальнику надано черговий транш у розмірі 19400000,00 грн. строком до 18.09.2015 р. зі сплатою 24% річних для оплати за договорами купівлі - продажу цінних паперів.

08.12.2014 р. відповідачу-1 було надано черговий транш у розмірі 1 205 000,00 грн. на підставі заяви про надання траншу від 08.12.2014 р. та укладено між сторонами Додаткового договір від 08.12.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 p., зі змінами від 12.05.2015 р. (далі по тексту - Додатковий договір від 08.12.2014 р.) зі сплатою 24% річних строком до 18.09.2015 р. для виконання зобов'язань за договором № БВ -271 - 14 від 25.11.2014 р.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору позивач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок Позичальника № 2600122352 у ПАТ "УПБ", грошові кошти в межах вказаної у п. 1.1. цього договору суми на умовах, визначених Додатковими договорами.

Так, на підставі письмових заяв Позичальника та на виконання умов п. 3.1. Кредитного договору, п. 1. Додаткових договорів від 26.11.2014 p., 27.11.2014 p., 28.11.2014р., 08.12.2014 р. Банком надавалися відповідачу-1 кредитні кошти, отримання яких Позичальником підтверджується меморіальними ордерами № 21596038 від 26.11.2014 р. на суму 5 395 000,00 грн., № 21603931 від 27.11.2014р. на суму 7 000 000,00 грн., № 21614727 від 28.11.2014 р. на суму 19 400 000,00 грн.,№ 21710555 від 08.12.2014 р. на суму 1 205 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з умовами п. п. 1.5., 7.1., 7.5. та 8,1. Кредитного договору, п. 1. Додаткових договорів до Кредитного договору від 26.11.2014 p., 27.11.2014 p., 28.11.2014 p., 08.12.2014р. Позичальник зобов'язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно в період з 26 числа по останній робочий день місяця у розмірі 24 % річних, а у разі порушення строків повернення кредиту за договором - 48% річних. Крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути одержані кредитні ресурси в строк згідно з умовами, викладеними у відповідних Додаткових договорах, які є невід'ємними частинами Кредитного договору, та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів відповідно до строків, встановлених Додатковими договорами.

Згідно з умовами п. п. 4.4., 5.9. Кредитного договору у разі порушення Позичальником умов договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів (траншів) та/або сплати процентів за їх використання, банк має право достроково стягнути отримані Позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

Однак, за твердженням позивача, в порушення умов Кредитного договору, Позичальник невчасно та не в повному обсязі здійснює повернення наданих йому кредитних коштів, а також не сплачує проценти за користування кредитними ресурсами та пеню.

За розрахунками позивача заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДС» за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 р. станом на момент вирішення спору складає:

- за Додатковим договором від 26.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 р. - 5 775 032,67 грн., у тому числі: 5 395 000,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту; 35 473.97 грн. - заборгованість по процентах; 322 813,15 грн, - заборгованість по прострочених процентах; 21 745,55 грн. - заборгованість по пені.

- за Додатковим договором від 27.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 р. - 7 493 091,50 грн., у тому числі: 7 000 000,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту; 46 027,39 грн. - заборгованість по процентах; 418 849,32 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 28 214,79 - заборгованість по пені.

- за Додатковим договором від 28.11.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014 р. - 20 766 567,90 грн., у тому числі: 19 400 000,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту; 127 651,65 грн. - заборгованість по строковим процентам; 1 160 810,96 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 78 195,29 грн. - заборгованість по пені.

- за Додатковим договором від 08.12.2014 р. до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.2014р. - 1 289 882,19 грн., у тому числі: 1 205 000,00 грн. - заборгованість по строковому кредиту; 7 923,29 грн. - заборгованість по строковим процентам; 72 101,92 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 4 856,98 грн. - заборгованість по пені.

Пунктом 2.1. Кредитного договору (з урахуванням змін від 28.04.2015 р.) регламентовано, що забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором виступає порука та застава.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за Кредитним договором були укладені наступні договори поруки:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОТРЕЙД» (відповідач-2) -Договір поруки № 836-1 від 19.11.2014 p.;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГО СФЕРА» (відповідач-3) - Договір поруки № 836-3 від 28.11.2014 p.;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТОФІС» (відповідач-4) - Договір поруки № 836-6 від 28.04.2015 p.

Згідно з положеннями пунктів 1.2. Договору поруки № 836-1 від 19.11.2014 p., Договору поруки №836-3 від 28.11.2014 p., Договору поруки №836-6 від 28.04.2015 р. (далі за текстом - Договори поруки) Поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком, як солідарний боржник по Кредитному договору в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договорів поруки, у разі повного або часткового невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, в передбачені Кредитним договором строки, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів Поручителя, а у разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності Поручителя в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно поданої позовної заяви з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2; з відповідача-1 та відповідача-3, з відповідача-1 та відповідача-4 на користь ПАТ «Український професійний банк» кредитну заборгованість за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 836 від 19.11.14 у розмірі 35 324 574,26 грн., з яких: 33 000000,00 грн. заборгованість по строковому кредиту, 216 986,30 гривень - заборгованість за строковими процентами; 1974575,35 грн. - заборгованість по простроченим процентам, 133 012,61 гривень - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення ст. 193 ГК України регламентують, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника, процентів від суми позики.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.

Згідно з положеннями пунктів 1.2. Договору поруки № 836-1 від 19.11.2014 p., Договору поруки №836-3 від 28.11.2014 p., Договору поруки №836-6 від 28.04.2015 р. відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Так, у договорах поруки, встановлено, що поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком, як солідарний боржник по Кредитному договору в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Відповідно до ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Судом відзначається, що питання про відповідальність поручителів, які поручилися за виконання одного і того ж основного зобов'язання боржника незалежно один від одного за різними договорами поруки в чинному Цивільному кодексі України не врегульовано. Осіб, які поручилися незалежно одна від іншої за одного і того ж боржника за різними договорами поруки не можна вважати солідарними боржниками оскільки відсутня пряма законодавча вказівка на солідарність їхніх зобов'язань, яка згідно із ст. 541 ЦК України обов'язково повинна існувати.

Таким чином, у випадку невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, забезпеченого кількома незалежними один від одного договорами поруки, кредитор має право пред'явити вимогу до будь-кого з них або до всіх одночасно. При цьому той із співпоручителів, який виконав зобов'язання боржника в повному обсязі, не набуває права на регресний позов до іншого поручителя як це передбачено ч. 1 ст. 544 ЦК України для солідарних боржників.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-255цс15, яка згідно з ст. 111- 28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Договорів поруки, у разі повного або часткового невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, в передбачені Кредитним договором строки, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів Поручителя, а у разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності Поручителя в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Позивач звернувся до Позичальника та поручителів з вимогою від 28.07.15 вих. № 01-10/2978 про усунення порушень щодо повернення кредитних коштів та сплатити проценти за користування кредитними коштами, проте, вимоги Банку щодо сплати Кредитної заборгованості ані Позичальником, ані Поручителем виконані не були. Докази отримання вказаної вимоги відповідачем-1, відповідачем-3 та відповідачем-4 наявні в матеріалах справи. Доказів задоволення цієї вимоги в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк у який поручителями мало бути виконаним зобов'язання з погашення заборгованості за кредитним договором є таким, що настав 16.08.15 (10-ти денний строк з дати направлення вимоги).

Факт прострочення погашення суми кредиту матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів погашення кредиту боржником (ТОВ «Геліос ДС») у повному розмірі та у строки встановлені кредитним договором № 836 від 19.11.2014р., або ж його поручителями при отриманні вимог кредитора, суду не представлено, у зв'язку з чим, позовні вимоги банку є такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з кожного з поручителів солідарно з боржником заявленої суми заборгованості.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів 133 012,61 грн. пені за порушення строків погашення процентів за кредитом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що міститься в позовній заяві, та розмір якої не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 133012,61 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по поверненню кредитних коштів доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптотрейд» (02094 м. Київ, пров. Червоногвардійський, буд. 8, ідентифікаційний код 36862354) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) заборгованість по строковому кредиту у розмірі 33 000 000 (тридцять три мільйони) грн. 00 коп., заборгованість по строкових процентах у розмірі 216 986 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., заборгованість по прострочених процентах 1 974 575 (один мільйон дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., 133 012 (сто тридцять три тисячі дванадцять) грн. 61 коп. - пені.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Сфера» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36538614) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) заборгованість по строковому кредиту у розмірі 33 000 000 (тридцять три мільйони) грн. 00 коп., заборгованість по строкових процентах у розмірі 216 986 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., заборгованість по прострочених процентах 1 974 575 (один мільйон дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., 133 012 (сто тридцять три тисячі дванадцять) грн. 61 коп. - пені.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» (04655 м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, ідентифікаційний код 33302450) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15, ідентифікаційний код 19019775) заборгованість по строковому кредиту у розмірі 33 000 000 (тридцять три мільйони) грн. 00 коп., заборгованість по строкових процентах у розмірі 216 986 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., заборгованість по прострочених процентах 1 974 575 (один мільйон дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., 133 012 (сто тридцять три тисячі дванадцять) грн. 61 коп. - пені.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптотрейд» (02094 м. Київ, пров. Червоногвардійський, буд. 8, ідентифікаційний код 36862354) до державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

6. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Сфера» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36538614) до державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

7. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос ДС» (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 36406203), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестофіс» (04655 м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, ідентифікаційний код 33302450) до державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин