Рішення

від 19.10.2015 по справі 906/1414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" жовтня 2015 р. Справа № 906/1414/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. № 458 від 05.05.2015;

ОСОБА_2 - довір. № 460 від 05.05.2015;

від відповідача: ОСОБА_3 - довір. від 12.10.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (м. Житомир)

до приватного підприємства "Елітбуд-1" (м. Житомир)

про стягнення 101342,42 грн

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 12.10.2015 було оголошено перерву до 15:00 19.10.2015

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача на свою користь 192096,71 грн заборгованості, з яких: 90754,29 грн сума основного боргу, 49058,00 грн інфляційні витрати, 40456,52 грн пеня, 2752,47 грн 3 % річних та 9075,43 грн штраф.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 170614 Ц від 17.06.2014 в частині оплати наданих послуг з поставки товару на загальну суму 90754,29 грн.

Представники позивача в судовому засіданні 12.10.2015 повідомили про повну оплату відповідачем суми основного боргу, у зв'язку з чим позивачем було подано до суду письмове пояснення про уточнення прохальної частини позовних вимог в частині зазначення суми, що підлягає до стягнення з відповідача та яка складає 101342,42 грн, а також назви товариства, до якого заявлено позов в даній справі - ТОВ "Компанія будівельників "КУБ" замість правильної ПП "Елітбуд-1" (а. с. 56).

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

При цьому ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Господарський суд не приймає зменшення позовних вимог, якщо ці дії суперечать чинному законодавству або порушують чиї-небуть права та законні інтереси.

Розглянувши письмове пояснення позивача від 12.10.2015 про уточнення прохальної частини позовних вимог, суд розцінює його як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 90754,29 грн, і приймає його до розгляду разом з первісно заявленими позовними вимогами.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З огляду на викладене, спір вирішується виходячи з нової суми позову у розмірі 101342,42 грн.

Представник відповідача в засіданні суду 12.10.2015 на підтвердження сплати суми основного боргу надала платіжне доручення № 69 від 09.10.2015, проти вимог щодо стягнення інфляційних, пені, 3% річних та штрафу заперечила, просила зменшити їх розмір.

З метою надання відповідачу часу для підготовки обґрунтованого клопотання про зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій, в судовому засіданні було оголошено перерву до 15:00 19.10.2015.

До початку судового засідання на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 19.10.2015, згідно з яким відповідач просить відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій на суму 101342,42 грн, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства відповідача та наявність перед ним великої дебіторської заборгованості державних підприємств, які не виконують своїх договірних зобов'язань через відсутність фінансування, що підтверджується довідкою від 19.10.2015 вих. № 10-15/07 про стан заборгованості контрагентів відповідача (а. с. 62).

Після перерви представники позивача повідомили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату судового засідання не змінилась та складає 101342,42 грн, на підтвердження чого надали для долучення до матеріалів справи довідку вих.№400 (а. с. 63).

Представник відповідача проти стягнення суми штрафних санкцій заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

За ініціативою господарського суду до справи було долучено отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень копію ухвали господарського суду Житомирської області від 05.08.2015 у справі № 906/1227/15 за позовом ПП "Елітбуд-1" до Житомирського обласного відділення ФСС з ТВП про стягнення 259312,54 грн (а. с. 64).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (постачальник/позивач) та приватним підприємством "Елітбуд-1" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №170614 Ц (далі - договір, а. с. 15 - 20), згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю за його замовленням будівельно-оздоблювальні матеріали, що узгоджуються сторонами за формою Специфікації (Додаток № 2 до договору), а покупець зобов'язався приймати товари та своєчасно здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 1.2, 4.8 договору сторони встановили, що поставка товарів здійснюється партіями на підставі погоджених сторонами (розміщених покупцем та прийнятих постачальником) замовлень. Погоджені сторонами замовлення (заявки, специфікації, рахунки-фактури) є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пп. 5.1.4 п. 5.1 договору датою здійснення поставки вважається дата підписання накладної покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 170614 Ц від 17.06.2014, згідно з виставленими на оплату рахунками-фактури № ТЦ00-002685 від 30.07.2014, № ТЦ00-002049 від 20.06.2014, позивач поставив, а відповідач через представників за довіреностями (а. с. 10, 12) прийняв товару загальною вартістю 192864,29 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2390 від 30.07.2014 та № 1807 від 20.06.2014 (а. с. 9, 11).

З приписів статті 692 ЦК України випливає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 договору поставки передбачено, що остаточний розрахунок (оплату) кожної партії товарів покупець здійснює в строк 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за товар, що поставляється за цим договором, здійснюється виключно в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З огляду на вище викладене, у відповідача виник обов'язок розрахуватися за товар, поставлений йому 20.06.2014 по 04.07.2014 включно (20.06.2014 + 14 днів), за товар, поставлений 30.07.2014 по 13.08.2014 включно (30.07.2014 + 14 днів).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, остаточний розрахунок провів з позивачем лише 09.10.2015, сплативши на рахунок позивача частинами 04.07.2014 - 30000,00 грн, 23.07.2014 - 30000,00 грн, 30.07.2014 - 4970,00 грн, 29.08.2014 - 30000,00 грн, 09.10.2015 - 110472,81 грн та 07.08.2014 повернувши товару на суму 7140,00 грн (а. с. 14, 21, 55).

Таким чином, в період з 14.08.2014 по 28.08.2014 у відповідача існувала заборгованість за поставлений товар, згідно виписаної видаткової накладної № 1807 від 20.06.2014, у розмірі 120754,29 грн, а з 29.08.2014 по 08.10.2015 - у розмірі 90754,29 грн.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з уточненої позивачем прохальної частини позовної заяви вбачається, що за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, позивач нарахував до стягнення з відповідача на свою користь 40456,52 грн пені, 9075,43 грн штрафу, 2752,47 грн 3 % річних та 49058,00 грн інфляційних втрат. Всі нарахування проведені позивачем за період 01.09.2014 - 04.09.2015 на суму боргу 90754,29 грн (а. с. 4, 56).

Слід зазначити, що за умовами укладеного сторонами договору поставки № 170614 Ц від 17.06.2014, за порушення строків оплати товару передбачена відповідальність покупця у вигляді пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Причому сторони погодили, що нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочки до моменту здійснення оплати боргу покупцем і будь-яким іншим строком не обмежується.

У випадку затримки платежу більше ніж на 7 календарних днів покупець додатково до пені сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, виходячи з вказаного позивачем періоду та суми з якої здійснюється їх нарахування, суд вважає вимогу про стягнення пені та штрафу у розмірі 40456,52 грн та відповідно 9075,43 грн обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, суд вбачає наявність підстав, які дозволяють зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, а також враховуючи факт сплати основної заборгованості в повному обсязі під час розгляду справи в суді, зважаючи на наявність великої дебіторської заборгованості перед відповідачем у державних установ, яка виникла через недофінансування їх з Держаного бюджету України, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано також 9075,43 грн штрафу, 2752,47 грн - 3 % річних та 49058,00 грн інфляційних втрат, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд розцінив вказані обставини як такі, що заслуговують на увагу, тому керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70 %. За вказаних обставин до стягнення з відповідача підлягає 12136,96 грн пені. У стягненні 28319,56 грн пені слід відмовити.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3 % річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3 % річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума інфляційних становить 49058,00 грн, оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем було невірно застосовано індекс інфляції за період з 01.09.2014 по 04.09.2015 - 1,541, замість правильного 1,528. Тому у стягненні 1139,73 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач факт прострочки у оплаті наданих послуг по поставці товару визнав, доказів сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем за неналежне виконання умов договору поставки, у заявленій позивачем до стягненні сумі станом на день вирішення спору не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 71883,13 грн, з яких: 12136,96 грн пені, 9075,43 грн штрафу, 2752,47 грн 3 % річних та 47918,27 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 28319,56 грн пені та 1139,73 грн інфляційних втрат господарський суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також судові витрати по сумі пені, що обґрунтовано заявлена позивачем до стягнення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що зважаючи на зменшення позивачем позовних вимог, у відповідності до абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011, абз. 2 п. 2.8 постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач має право на повернення йому з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору на підставі поданої ним до суду заяви, оформленої належним чином.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33555092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34973151):

- 12136,96 грн пені,

- 9075,43 грн штрафу,

- 2752,47 грн 3 % річних,

- 47918,27 грн інфляційних втрат,

- 1503,04 грн судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.10.15

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам