Рішення

від 07.10.2015 по справі 908/4348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/148/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 Справа № 908/4348/15

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Наша оселя 2007В» (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 21, ідентифікаційний код 35536511)

до відповідача : публічне акціонерного товариства Банк В«Фінанси та кредитВ» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856) в особі відокремленого підрозділу філії «Запорізьке регіональне управління «Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та кредит» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, ідентифікаційний код 25821086)

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів в сумі 30 127, 28 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 21.02.2014р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

29.07.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Наша оселя 2007В» з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Банк В«Фінанси та кредитВ» в особі відокремленого підрозділу філії «Запорізьке регіональне управління «Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та кредит» про зобов'язання відповідача закрити поточний рахунок у національній валюті № 26001112953801, відкритий у ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» позивачу; стягнення з відповідача залишок коштів, які знаходяться на рахунку ОСББ «Наша оселя 2007», відкритому у ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 28 462,90 грн. та стягнути з відповідача на користь ОСББ «Наша оселя 2007»проценти, нараховані згідно п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» в розмірі 5,60 грн., 3% річних, розрахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі - 168,13 грн., інфляційне збільшення суми боргу, розраховане відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 739,15 грн. та збитки у сумі 701,50 грн.

Ухвалою від 29.07.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/4348/15, присвоєно провадженню номер 24/148/15, справу призначено до розгляду на 15.09.2015р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 15.09.2015р. розгляд справи відкладений на 29.09.2015р.

Ухвалою від 29.09.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 14.10.2015р. Розгляд справи призначено на 07.10.2015р.

В судовому засіданні 07.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що 22.11.2007 р. між відповідачем та ОСББ «Наша оселя 2007» укладено договір № 29538 банківського рахунку, за умовами договору Банк (відповідач) відкриває Клієнту (позивач) поточний рахунок у національній валюті № 26001112953801та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги згідно ОСОБА_2, в порядку і на умовах визначених Договором. Однак, починаючи з лютого 2015 року відповідач почав неналежним чином виконувати умови Договору, зокрема, мали місце відмови від перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень позивача. При чому повернення розрахункових документів відбувалися всупереч вимогам п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. У зв'язку з цим 15.02.2015р. позивач звернулося до ОСОБА_2 з заявою про переведення залишку коштів на інший поточний рахунок позивача в іншому банку. Дана вимога позивача про перерахування коштів не була пов'язана з розірванням договірних відносин з банком. Розпорядження клієнта на підставі зазначеної заяви банком не було виконане, перерахунок коштів проігноровано. Більше того, подальші доручення клієнта також не задоволені. 16.04.2015р. позивач надсилає заяву про закриття поточного рахунку та розірвання договору банківського рахунку. Однак банком не було здійснено жодної дій, більше того, позивачем 20.04.2015р. направлено банку платіжне доручення № 64 про перерахування залишку коштів в розмірі 28 332,90 грн., які станом на вказану дату знаходилися на поточному рахунку. Дане доручення не було виконане. У зв'язку з невиконанням банком свого зобов'язання щодо повернення коштів позивач вважаємо за необхідне застосувати до даних відносин відповідальність за порушення грошових зобов'язань, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме стягнути з банку інфляційні втрати в сумі 739,15 грн. та 168,13 грн. 3% річних, а також 5,6 грн. - проценти відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні». Крім того, на підставі ст. ст. 224. 225 ГК України позивачем нараховано додаткові витрати - нотаріальні послуги (430 грн.); відкриття нового поточного рахунку у відділенні Ощадбанку (100 грн.); комісія банку (5 грн.); оформлення чекової книжки (30 грн.). Всього 565 грн. збитку. Сума витрат на обслуговування поточного рахунку, відкритого у відділенні Ощадбанку за період з лютого по червень 2015 року склала 136,50 грн., що також є додатковими витратами. Загальна сума з заборгованості з урахуванням процентів, індексом інфляції, збитків за весь період прострочення становить 30 077,28 грн. На підставі вищенаведеного, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, буд. 39. Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2007р. між відповідачем та ОСББ «Наша оселя 2007» укладено договір № 29538 банківського рахунку з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1) Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26001112953801 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги згідно ОСОБА_2, в порядку і на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання відповідачем грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням позивача або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, банк має право використовувати грошові кошти на Рахунку, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

ОСОБА_2 має право визначати і контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на Рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3).

За умовами договору позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на Рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України, отримувати грошові кошти готівкою з Рахунку відповідно до чинного законодавства України та банківських правил (п. п. 3.2.1, 3.2.2 Договору).

ОСОБА_2 зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами банку час з 9-00 до 16-00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на Рахунок (п. 3.3.4).

24.12.2007р. сторонами укладена Додаткова угода до договору банківського рахунку № 29538 від 22.11.2007., за умовами якого Банк зобов'язується провадити розрахункове обслуговування Клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», тобто провадити розрахункові операції за дорученням Клієнта з використанням розрахункових документів у електронній формі, переданих по каналах електронного зв'язку на умовах, які передбачені Договором банківського рахунку, цією угодою, чинним законодавством України.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди встановлено, що розрахункове обслуговування проводиться з використанням документів в електронній формі, в т.ч. платіжних доручень у національній та іноземній валюті, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахунках Клієнта.

З метою забезпечення технічного захисту інформації від несанкціонованого доступу Сторони зобов'язуються використати програмні і апаратні засоби технічного захисту інформації відповідно до вимог, що встановлені Додатком № 1 до цієї Додаткової угоди (п. 3.1. Додаткової угоди).

Відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди електронні документи мають бути підписані посадовими особами Клієнта, що мають право першого й другого підпису розрахункових документів.

При підписанні електронних документів використовуються електронні цифрові підписи, що однозначно ідентифікують осіб, які підписали документ (п. 4.2. Додаткової угоди).

Як встановлено судом, починаючи з лютого 2015 року відповідач почав неналежним чином виконувати умови Договору, зокрема, мали місце відмови від перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень позивача. При чому повернення розрахункових документів відбувалися всупереч вимогам п. 2.15. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22.

У зв'язку з цим, 15.02.2015р. ОСББ «Наша оселя 2007» звернулося до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 8 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про переведення залишку коштів на інший поточний рахунок позивача в іншому банку (отримано працівником банку 17.02.2015р., про що свідчить відмітка на листі). Дана вимога позивача про перерахування коштів не була пов'язана з розірванням договірних відносин з банком.

Розпорядження клієнта на підставі зазначеної заяви банком не було виконане, перерахунок коштів проігноровано. Більше того, подальші доручення клієнта також не задоволені.

16.04.2015р. ОСББ «Наша оселя 2007» надіслано заяву про закриття поточного рахунку та розірвання договору банківського рахунку безпосередньо як на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (отримано 05.05.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист) так і на відповідне відділення банку у м. Запоріжжя.

Заява мотивована неналежним виконанням банком зобов'язань в частині розрахунково-касового обслуговування та не виконанням за дорученням ОСББ «Наша оселя 2007» касових та інших операцій, які передбачені умовами договору.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Реалізація кредитно-розрахункових відносин через банківські установи відбувається шляхом переказу грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок одержувача або їх видачі йому у готівковій формі. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі банківського рахунку № 29538 від 22.07.2007р.

Згідно з приписами частин 1, 2 та 3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_2 має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. ОСОБА_2 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як вбачається з умов укладених між сторонами Договору та Додаткової угоди, їх предметом є здійснення ОСОБА_2 розрахунково-касового обслуговування Рахунків Клієнта.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. ОСОБА_2 зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

ОСОБА_2 зобов'язався за умовами Договору (зокрема, п. 2.1) здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта (позивача).

При цьому, в п. 5.2., п. 5.3. Додаткової угоди сторони узгодили, що Банк зобов'язується обслуговувати Клієнта в наступний час: з 9-00 до 17-00 годин крім вихідних, святкових та неробочих днів. Розрахункові документи, прийняті ОСОБА_2 від Клієнта по системі «Банк-Клієнт» в операційний день з 9-00 до 17-00 проводяться по рахунку в той же день, за умови наявності відповідної суми коштів на рахунку. Документи, прийняті після 17-00 проводяться наступного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору щодо перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень позивача, 15.02.2015р. ОСББ «Наша оселя 2007» звернулося до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 8 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про переведення залишку коштів на інший поточний рахунок позивача в іншому банку. Дану вимогу Банк не виконав.

У зв'язку з цим, 16.04.2015р. позивачем подано заяву про закриття поточного рахунку та розірвання договору банківського рахунку безпосередньо як на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (отримано 05.05.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист) так і на відповідне відділення банку у м. Запоріжжя.

20.04.2015р. позивачем направлено ОСОБА_2 платіжне доручення № 64 про перерахування залишку коштів в розмірі 28 332,90 грн. Проте, ОСОБА_2 не виконав законних вимог ОСББ «Наша оселя 2007» На поточному рахунку позивача знаходиться 28 462,90 грн., що підтверджується довідкою банку від 23.06.2015 № 20279.

Як зазначив позивач, відповідачем були проігноровані отримані ним заяви. На даний час відповідач не закрив поточний рахунок, не перерахував залишок коштів на зазначений позивачем рахунок, не видав довідку про закриття рахунку.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За приписами ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. ОСОБА_2 зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 1071 ЦК України, розпорядження клієнта (здійснене, в т.ч., шляхом подання до банку платіжного доручення або документу на отримання готівки) є для банку підставою для списання грошових коштів з відповідного рахунку клієнта.

Відповідно до положень ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

В частині ч. 1 ст. 1089 ЦК України зазначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» , банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно ж з п. 8.4 ст. 8 цього Закону, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо перерахування грошових коштів позивача з одного рахунку на інший, згідно платіжного доручення № 64.

З наданої банком позивачу довідки від 23.06.2015р. № 20279 вбачається, що залишок коштів на поточному рахунку позивача становить 28 462,90 грн. Отже коштів, для виконання банківської операції по їх перерахуванню на інший рахунок, було достатньо.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» , у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. ОСОБА_2, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Докази, які б свідчили про відмову відповідача у прийнятті до виконання платіжного доручення № 64 та повернення його позивачу без виконання, з встановлених законом підстав, в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання доручення позивача про перерахування грошових коштів на інший рахунок.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ОСББ «Наша оселя 2007» залишок коштів, які знаходяться на рахунку ОСББ «Наша оселя 2007», відкритому у ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 28 462,90 грн., є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про зобов'язання відповідача закрити поточний рахунок у національній валюті № 26001112953801, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Банк «Фінанси та Кредит» позивачу - ОСББ «Наша оселя 2007».

Відповідно до п. 20.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви (п. 20.5 Інструкції).

Таким чином, закриття поточного рахунку клієнта на підставі його заяви, передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений положеннями ст. 16 вказаного Кодексу, згідно яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання закрити поточний рахунок.

Положення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті надають клієнту право на закриття його рахунку, в разі звернення з відповідною заявою до банку, проте не передбачають права клієнта на звернення до суду за захистом своїх прав, в разі не виконання банком вимог клієнта.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту своїх прав.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що розірвання договору банківського рахунку має наслідком закриття поточного рахунку (ст. 1075 ЦК України).

Пунктами 8.2. та 8.3. договору банківського рахунку № 29538 від 22.11.2007р. сторони також визначили, що договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків. Закриття рахунків здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахункове-касове обслуговування рахунків.

Проте позивачем позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування не заявлялись.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 701,50 грн. збитків

В обґрунтування вимог щодо стягнення збитків позивач посилається на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та пояснює, що не виконання зобов'язань по обслуговуванню поточного рахунку відповідачем порушило нормальну господарську діяльність позивача, який змушений був звернутися до іншого банку для відкриття іншого рахунку, з метою здійснення розрахунково-касового обслуговування, що призвело до додаткових витрат на його відкриття та обслуговування. Зокрема це нотаріальні послуги (430 грн.); відкриття нового поточного рахунку у відділенні Ощадбанку (100 грн.); комісія банку (5 грн.); оформлення чекової книжки (30 грн.). Всього 565 грн. збитку. Сума витрат на обслуговування поточного рахунку, відкритого у відділенні Ощадбанку за період з лютого по червень 2015 року склала 136,50 грн., що також є додатковими витратами.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення 701,50 грн. збитків у зв'язку з недоведеністю виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 частини 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

У той же час, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Позивачем не надано суду відповідних доказів, які беззастережно підтверджують розмір збитків, вину відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Позивач безпідставно вважає, що витрати на нотаріальні послуги; відкриття нового поточного рахунку; комісія банку; оформлення чекової книжки та сума витрат на обслуговування поточного рахунку, відкритого у відділенні Ощадбанку знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо закриття рахунку позивача та перерахування залишку коштів.

Без надання позивачем суду доказів про завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення у сумі, яка нарахована позивачем.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у розмірі 701,50 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 168,13 грн. 3% річних за період з 21.04.2015р. по 01.07.2015р. та 739,16 грн. інфляції в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згадана стаття застосовується у разі порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку перерахування залишку коштів на інший рахунок позивача в іншому банку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак, суду відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 168,13 грн. 3% річних та 739,16 грн. інфляції.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5,60 грн. процентів (0,1 % річних за період прострочення з 21.04.2015р. по 01.07.2015 від суми боргу 28 332,90 грн.), нараховані згідно п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні».

Пунктом 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», зокрема, передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Отже, вказана стаття цього Закону передбачає відповідальність банків за порушенням строків при здійсненні переказу коштів у вигляді сплати пені.

Оскільки приписи ст. 547 ЦК України визначають обов'язковість письмової форми вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, в т.ч. пені, а умови договору свідчать, що сторонами не узгоджено відповідальність ОСОБА_2 за порушенням строків при здійсненні переказу коштів, судом у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача 5,60 грн. відмовляється.

Отже, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства В«Банк В«Фінанси та кредитВ» в особі Філії В«Запорізьке регіональне управління В«Акціонерного товариства В«Банк В» Фінанси та кредитВ» Відділення № 2 (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд.39, код ЄДРПОУ 25821086) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Наша оселя 2007В» (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 21, ідентифікаційний код 35536511) - 28 462 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 90 коп.

Видати накази.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 16.10.2015р.