Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/20415/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2015Справа №910/20415/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/20415/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Київ,

до приватного підприємства «Техмашсервіс», м. Київ,

про стягнення 13 749,23 грн.,

за участю представників:

позивача - Войтенко О.В. (довіреність від 24.03.2015 № 391-13);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «Техмашсервіс» (далі - Підприємство): 12 391,79 грн. заборгованості з орендної плати за договором від 01.07.2014 № ДО-83/Б-2014 (далі - Договір); 921,52 грн. пені; 435,92 грн. 3% річних, а всього 13 749,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 22.09.2015.

22.09.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 розгляд справи було відкладено на 06.10.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

06.10.2015 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 розгляд справи було відкладено на 13.10.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача; продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

13.10.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.10.2015 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

У судовому засіданні 13.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 Товариством (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди (пункт 1.1 Договору);

- об'єкт оренди являє собою службово-побутові приміщення в цеху № 29 (пункт 1.2 Договору);

- орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії Договору плату за користування об'єктом оренди 41,67 грн. за 1 м 2 , крім того ПДВ 20% - 8,33 грн. Всього з ПДВ за 1 м 2 в місяць - 50 грн. в розмір орендної плати враховано відшкодування податку на землю. Загальна сума за користування об'єктом оренди за базовий місяць (травень 2014 року) складає - 3 333,33 грн., крім того ПДВ - 20 % 666,67 грн. Всього з ПДВ - 4 000 грн. (пункт 3.1 Договору);

- плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100 % попередньої оплати (пункт 3.2 Договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць, вказаної у пункті 3.1 (пункт 3.3 Договору);

- по окремих договорах сплачуються платежі за тепло, воду, електроенергію, газ, телефонний зв'язок тощо (пункт 7.3 Договору);

- Договір укладено строком на один рік, що діє з 01.07.2014 по 30.06.2015 включно (пункт 10.1 Договору);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (пункт 10.3 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником управління з питань майнових відносин та оренди Дивинським Миколою Сергійовичем, який діяв на підставі наказу від 13.08.2013 № 335/к і довіреності від 18.04.2014 № 1/14, та від відповідача - директором Сєрою Оленою Леонідівною, яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди майна.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом здачі-передачі об'єкта від 01.07.2014 № б/н, який підписано повноважними представниками учасників процесу і скріплено печатками.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, сторонами на виконання пункту 3.7 Договору було укладено договір від 10.08.2010 № 62Э-10 про компенсацію витрат на утримання електричних мереж.

З липня 2014 року по червень 2015 року позивачем було нараховано орендну плату на суму 57 119,35 грн.

Відповідач частково виконав умови Договору з оплати орендних платежів та перерахував Товариству грошові кошти у сумі 44 727,56 грн.

Отже, заборгованість Підприємства з орендної плати за Договором складає 12 391,79 грн.

Позивач неодноразово надсилав відповідачу претензії з вимогами погасити заборгованість (від 22.08.2014 № 790-33; від 29.10.2014 № б/н; від 23.01.2015 № 83-33; від 03.06.2015 № 739-33), які були залишені Підприємством без відповіді та належного реагування.

До матеріалів справи долучені докази, що підтверджують надсилання позивачем та отримання відповідачем претензій, а саме копії описів вкладення у цінний лист, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальні чеки.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає орендна плата у сумі 12 391,79 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 435,92 грн. 3% річних і 921,52 грн. пені (період нарахування з 11.07.2014 по 05.08.2015).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строку сплати орендної плату за користування об'єктом оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Техмашсервіс» (03111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 47 В; ідентифікаційний код: 25385745) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 49/2; ідентифікаційний код: 14308569): 12 391 (дванадцять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 79 коп. заборгованості з орендної плати; 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 92 коп. 3% річних; 921 (дев'ятсот двадцять одну) грн. 52 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.10.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук