Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/15164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа № 910/15164/15 За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Приватного підприємства «Шум»

про стягнення 92453,45 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ночка І.П. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства «Шум» про стягнення 92453,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору про облік, нарахування та збір платежів з власників, наймачів та споживачів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, відповідач свої обов'язки щодо оплати спожитих комунальних послуг не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 31.03.2013 по 03.11.2014 виникла заборгованість у розмірі 61472,39 грн., з яких 61472,39 грн. - основного боргу, 26735,25 грн. - інфляційних втрат, 2418,81 грн. - три проценти річних, які просить стягнути позивач.

13.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в зв'язку із перерахунком періодів заборгованості відповідача, у якій позивач просить стягнути з відповідача 45129,79 грн. основного боргу, 25532,62 грн. інфляційних втрат та 1690,99 грн. - три проценти річних, за період з 29.02.2012 по 30.04.2015.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позов просив задовольнити позов із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що позивачем, у порушення умов договору, не були виставлені рахунки за спожиті відповідачем послуги, внаслідок чого, на його думку, обов'язку з оплати таких послуг у нього не виникало. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем невірно розраховано заборгованість за спожиті відповідачем послуги внаслідок застосування у розрахунках більшої площі приміщень, ніж у дійсності належить відповідачеві, та надав контрразрахунок заборгованості.

До того ж, 01.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності до частини заявлених позовних вимог, а саме до вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги за лютий - травень 2012 року та нарахованих за цей період інфляційних та 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради № 24/6240 від 22.09.2011 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2001, перейменовано в Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач).

Відповідно до п. 2.1 Статуту, підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

01.02.2012 між позивачем та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 перейменованим у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (довіритель), укладено Договір доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів № 1.

01.01.2013 між Приватним підприємством «Шум» (далі - відповідач, власник) та довірителем укладено Договір про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна № 1063Е-1877 (далі - договір), відповідно до умов якого довіритель забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 17, а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник відшкодовує витрати довірителя на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих довірителем за договором. Власник володіє приміщенням загальною площею 1423,20 кв.м.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 24.10.2012, наявної у матеріалах справи, зазначене приміщення складається з 49/100 частин нежилих приміщень в літ. «А», а саме: нежитлові приміщення з № 1 по № 9 вітрина (групи приміщень № 65); №№ 1, 2, 3 групи приміщень № 105, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 17, та відчужене на користь відповідача на підставі зазначеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, відповідач зобов'язався до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок довірителя за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 4.2. договору, відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкових територій та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунку згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009, наведені у Додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 4.6. договору, оплату за договором відповідач має проводити щомісячно, у 10-ти денний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених позивачем.

Додатком № 1 до договору сторони погодили розмір щомісячного відшкодування витрат на утримання будинку № 17 по вул. Олени Теліги та його прибудинкової території, які надає довіритель, які, у сукупності, складають 3382,72 грн., включно з ПДВ.

У подальшому позивачем, на виконання договору доручення, щомісячно виставлялися рахунки на оплату спожитих ним за договором послуг, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків на оплату за період з березня 2013 року по жовтень 2014 року.

Відповідач, в свою чергу, спожиті ним послуги оплатив лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 45129,79 грн.

Факт існування заборгованості відповідачем не оспорюється.

Спір між сторонами виник внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем спожитих послуг та незгодою останнього із сумою нарахованої позивачем заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004, утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час укладення Договору) встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості відповідача за спожиті послуги за період з лютого 2012 року по квітень 2015 року, за виключенням періоду споживання у січні-лютому 2013 року, який відповідачем оплачений у березні 2013 року.

Доказів існування спору між сторонами щодо обсягів/якості наданих послуг сторонами не надано.

Здійсненням контррозрахунку заборгованості відповідач, фактично, визнав правильність визначення позивачем періоду існування заборгованості.

За розрахунком відповідача заборгованість з оплати послуг за договором складає 48467,51 грн.

В той же час, вимоги позивача обмежені сумою 45129,79 грн., а відтак, стягнення заборгованості судом має відбуватися в межах зазначеної суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 25532,62 грн. інфляційних та 1690,99 грн. 3% річних, за період прострочення оплати спожитих послуг з 29.02.2012 по 30.04.2015.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його арифметичної вірності, законності та обґрунтованості.

Стосовно заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності до частини заявлених позовних вимог, а саме до вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги за лютий - травень 2012 року, та нарахованих за цей період інфляційних та 3% річних, слід зазначити таке.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до положень статті 32 Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Строк виконання кожного зобов'язання по кожному місяцю згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне двадцять перше число місяця наступного за звітнім за попередній місяць.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, оскільки розрахунок за надані послуги має здійснюватись відповідачем частинами (до 20 числа наступного за звітнім за кожен місяць), початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання боржником кожного із цих зобов'язань.

У випадку неналежного виконання стороною зобов'язань, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення заборгованості, яка визначена періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що порушення виконання зобов'язання почалося з 21.03.2012 у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за експлуатаційні витрати за лютий 2012 року, відтак, перебіг строку позовної давності за вимогою про сплату експлуатаційних витрат за лютий 2012 року розпочався 21.03.2012, за березень 2012 року - 21.04.2012, за квітень 2012 року - 21.05.2012.

Відтак, з урахуванням перебігу трирічного строку позовної давності за вказаними вимогами на момент звернення позивача до суду (15.06.2015), суд вважає за належне застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги за лютий - квітень 2012 року, в сумі 1134,06 грн., відмовивши у задоволенні вимог в цій частині.

З цих же підстав, суд вважає за належне відмовити у задоволенні вимог із стягнення нарахованих за вказані періоди 801,90 грн. інфляційних та 102,22 грн. 3% річних.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягають 43995,73 грн. основного боргу, 24730,72 грн. інфляційних та 1588,77 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати на сплату судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Шум» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5; ідентифікаційний код 37889052) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. М.Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 21731838) 43995 (сорок три тисячi дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 24730 (двадцять чотири тисячi сімсот тридцять) грн. 72 коп. інфляційних, 1588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 77 коп. 3% річних та витрати на сплату судового збору в сумі 1389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко