Ухвала

від 19.10.2015 по справі 910/26195/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.10.2015аСправа № 910/26195/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського

суду

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСА»

про стягнення боргу за договором постачання від 08.10.2010 р. № 08/10-10

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (заявника): Шикеринська М.Ю. за довіреністю б/н від 15.09.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 р. Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» було прийнято рішення у справі № 26-1114/2014, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» борг в сумі 2 452 921, 09 грн. та третейській збір в сумі 5 000, 15 грн.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

05.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» надійшла заява про видачу виконавчого документа на виконання вищевказаного рішення третейського суду, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК і пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 р. розгляд означеної заяви призначено на 19.10.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2015 р. не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 19.10.2015 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, суд вирішив її задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2014 р. Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» у складі судді Морозова М.В. було прийнято рішення у справі № 26-1114/2014, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» борг в сумі 2 452 921, 09 грн. та третейській збір в сумі 5 000, 15 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вищевказаного рішення, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 Закону України «Про третейські суди» воно підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 6.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК і пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 122-7 Господарського процесуального кодексу України питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Статтею 122-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Частиною 6 статті 56 Закону України «Про третейські суди» також передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Отже, господарський суд не перевіряє законності і обґрунтованості рішення третейського суду по суті. При цьому, до предмета доказування включаються лише обставини, які підтверджують наявність підстав для відмови у видачі виконавчого документа.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа незалежно від наявності заперечень іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» від 26.12.2014 р. у справі № 26-1114/2014, вказане рішення компетентним судом скасовано не було.

Розглядаючи питання, чи підвідомча справа, у якій прийнято рішення третейського суду, Постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» відповідно до закону, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Також, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» від 26.12.2014 р. у справі № 26-1114/2014 прийнято у спорі, що виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНСА» взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманої від позивача продукції за договором постачання від 08.10.2010 р. № 08/10-10.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Судом встановлено, що у п. 7.2. вищевказаного Договору сторони погодили, що спори, які виникають в ході виконання цього договору, підлягають остаточному вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» відповідно до регламенту суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» та третейського застереження, що міститься у п. 7.2. Договору і не виходить за межі третейського застереження.

При цьому, вирішуючи питання щодо того, чи прийнято рішення третейського суду у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, суд також бере до уваги, що учасники третейського розгляду мали право на заперечення щодо компетенції третейського суду в порядку ст. 27 Закону України «Про третейські суди», в якій нормативно зафіксована доктрина, яка в теорії третейського розгляду відома як «принцип компетенції компетенції». Суть цього принципу полягає в тому, що третейський суд, перш ніж розпочати розгляд правового спору по суті, зобов'язаний пересвідчитися у власній юридично значущий компетенції щодо переданого на його розгляд спору. Тобто третейський суд самостійно вирішує питання про наявність чи відсутність у нього права розглядати переданий йому спір, інакше кажучи, самостійно вирішує питання про власну компетенцію. Водночас, сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції розглядати спір і про обставини, які дають можливість дійти висновку про недійсність третейської угоди, і цьому праву сторони кореспондується обов'язок третейського суду розглянути подане клопотання. При цьому, компетенція третейського суду спирається не на закон безпосередньо, а на спільне волевиявлення сторін, юридична сила якого визнається законом.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди, яка відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» укладена у формі письмового застереження, що міститься у п. 7.2. Договору.

Досліджуючи питання стосовно того, чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Відповідно до п. 16.2. Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ», затвердженого Рішенням Правління ВГО «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» 01.03.207 р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України (Свідоцтво № 030-т.с. від 03.05.2007 р.), визначено, що у разі, якщо сторони дійшли згоди з приводу розгляду справи, коли ціна позову перевищує 10 000 гривень, одним суддею і визначились з кандидатурою такого третейського судді, справа розглядається таким суддею одноособово.

Спільною заявою від 02.12.2014 р. сторони просили керівництво третейського суду призначити справу до розгляду у складі одного третейського судді - Морозова М.В.

Ухвалою Голови Постій Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» від 02.12.2014 р. було вирішено доручити розгляд справи третейському судді Морозову М.В.

Ухвалою від 02.12.2014 р. третейський суддя Морозов М.В. призначив розгляд справи на 26.12.2014 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» прийнято у складі, який відповідає вимогам ст. 16 Закону України «Про третейські суди», третейському застереженню, що міститься у п. 7.2. Договору, та у відповідності до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ».

При цьому, вказаний у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» спосіб захисту відповідає приписам частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України, і в даному рішенні третейським судом не вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом враховано, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що випливають із формульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений.

Будь-яких інших підстав для відмови у видачі виконавчого документа, передбачених законом, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

За таких обставин, оскільки рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» відповідачем самостійно не виконано, заява про видачу наказу на примусове виконання означеного рішення третейського суду підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» від 26.12.2014 р. у справі № 26-1114/2014 задовольнити.

2. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «ПРАВНИЧІ ТРАДИЦІЇ» від 26.12.2014 р. у справі № 26-1114/2014 наступного змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСА» код ЄДРПОУ 32525769 (м. Київ, проспект 40-річчя жовтня, 100/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 6) борг у сумі 2 452921 грн. 09 коп. та третейський збір у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 15 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСА» (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2; код ЄДРПОУ 32525769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ ФУД» (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 6; код ЄДРПОУ 27147685) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.С. Ломака