Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/21352/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2015Справа №910/21352/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/21352/15

за позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Прінт Медіа», м. Київ,

про стягнення 39 701,12 грн.,

за участю представників:

позивача - Поліщук Л.П. (довіреність від 26.12.2014 № 74-Д);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Прінт Медіа» (далі - Товариство): 34 145,12 грн. основного боргу; 4 045,92 грн. втрат від інфляції; 1 510,08 грн. 3% річних, а всього 39 701,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 29.09.2015.

29.09.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 розгляд справи було відкладено на 13.10.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

Представники відповідача у судове засідання 13.10.2015 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали; відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адреси, зазначені у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернулися з адрес відповідача з відмітками пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Артема, 79, та споживає комунальні послуги, які надає Підприємство.

В період з 27.09.2010 по 30.05.2014 відповідачем фактично спожито комунальні, які надані позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач користується вказаним нежитловим приміщенням та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає позивач, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 34 701,12 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з пунктами 1, 5 частини третьої статті 20 Закону споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункт 3 частини другої статті 21 Закону).

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання комунальних послуг, однак відповідач ухилився від укладання відповідного договору; доказів протилежного суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами першою-другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин першої-другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем комунальних послуг та користування приміщенням відповідачем, суд дійшов до висновку про існування між сторонами фактичних (бездоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем комунальних послуг.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підприємство зверталося до відповідача з претензією від 16.03.2015 про сплату заборгованості та виставляло відповідні рахунки на оплату.

У свою чергу, відповідач відповіді на претензію не надав і рахунки не оплатив.

Таким чином, заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги у сумі 34 145,12 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4 045,92 грн. втрат від інфляції та 1 510,08 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 27.09.2010 по 30.05.2014.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Прінт Медіа» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, оф. 352; ідентифікаційний код: 35266210) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код: 31731838): 34 145 (тридцять чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 12 коп. основного боргу; 4 045 (чотири тисячі сорок п'ять) грн. 92 коп. втрат від інфляції; 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн. 08 коп. 3% річних і 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.10.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук