Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/22250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/22250/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Центр Поділля» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Лайф Плюс» Проприпинення зобов'язань на суму 1 643 209,96 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бордунова Н.О. - дов. № б/н від 18.11.2014 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» про припинення зобов'язання.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року було порушено провадження у справі № 910/22250/15 та призначено справу до розгляду на 02.10.2015 року.

Представник позивача 22.09.2015 року через канцелярію суду, а також у судовому засіданні 02.10.2015 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 02.10.2015 року представник позивача подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, подану 22.09.2015 року через канцелярію суду.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову буде розглянута судом у наступному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача не підтримав заяву про залишення позову без розгляду, подану 21.09.2015 року через канцелярію суду, та просив суд її не розглядати.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 12.10.2015 р.

Представник позивача подав письмові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом було розглянуто та відхилено клопотання заявника про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 44836931, відкритого на підставі наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/529/14 від 03.09.2014 р., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що заявником не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, дійшов до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2011 між ТОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» (відповідач, продавець) та ТОВ «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» (позивач, покупець) було укладено Договір № 11104, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцю товар, а покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5, з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з урахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики (п. 1.1 договору).

У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» не виконало своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару, то відповідач звернувся до господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за договором №11104 від 23.05.2011 р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014 р., яке набрало законної сили 05.08.2014, по справі № 924/529/14, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» 1539034,47 грн. заборгованості, 49847,26 грн. пені, 14687,95 грн. 3% річних, 50673,38 грн. інфляційних нарахувань та 34584,86 грн. судового збору.

03.09.2014 видано судовий наказ по справі № 924/529/14, який 06.11.2014 р. ухвалою господарського суду Хмельницької області визнано таким, що не підлягає виконанню частково на суму 39 034,47 грн. Таким чином, відповідно до зазначеного наказу заборгованість позивача перед відповідачем становить 1500000,00 грн., 49847,26 грн. пеня, 14687, 95 грн. 3% річних, 50673,38 грн. інфляційні нарахування, 34584,86 грн. судовий збір, всього 1649793,45 грн.

На підставі зазначеного наказу суду в ході виконавчого провадження з позивача на користь відповідача стягнуто 6 583,49 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» становить 1 643 209,96 грн.

18.05.2011 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» (покупець) було укладено угоду №3, за умовами якої продавець зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами даної угоди в кількості, асортименті та строки, узгоджені сторонами та зазначені у накладних або специфікаціях, що являються невід'ємною частиною угоди (п. 1.1. угоди).

На виконання умов угоди № 3 від 18.05.2011 р. третьою особою згідно з видатковими накладними №НU-0000037 від 19.02.2013 року на суму 200091,00 грн., № НU-0000055 від 01.03.2013 року на суму 128407,32 грн., № НU-0000056 від 01.03.2013 року на суму 199862,35 грн., № НU-0000078 від 11.04.2013 року на суму 2183108,40 грн., № НU-0000114 від 15.05.2013 року на суму 1351875,14 грн., № НU-0000122 від 21.05.2013 року на суму 1314836,94 грн., № НU-0000132 від 22.05.2013 року на суму 143888,02 грн., № НU-0000123 від 29.05.2013 року на суму 1139498,52 грн., № НU-0000150 від 14.06.2013 року на суму 32316,90 грн., № НU-0000177 від 18.07.2013 року на суму 1695445,20 грн., № НU-0000219 від 16.09.2013 року на суму 2500573,80 грн., № НU-0000246 від 14.10.2013 року на суму 2339791,20 грн., № НU-0000247 від 22.10.2013 року на суму 1429904,40 грн., № НU-0000256 від 28.10.2013 року на суму 1293338,88 грн., № НU-0000260 від 11.11.2013 року на суму 1922193,42 грн., № НU-0000266 від 25.11.2013 року на суму 3352733,58 грн., № НU-0000263 від 27.11.2013 року на суму 1232378,62 грн., № НU-0000278 від 06.12.2013 року на суму 478175,27 грн., № НU-0000282 від 12.12.2013 року на суму 465694,86 грн., № НU-0000335 від 26.12.2013 року на суму 2828450,40 грн., здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 26232564,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. у справі № 910/4464/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» 6042235,75 грн. основного боргу та 73080,00 грн. судового збору.

08.10.2014 р. Господарським судом міста Києва видано судовий наказ по справі № 910/4464/14.

22.09.2014 р. між позивачем та ТОВ «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» (третя особа) укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/14 на підставі якого третя особа, як первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з угодою № 3 від 18 травня 2011, укладеною між Первісним кредитором (третя особа) та відповідачем ТОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» (відповідач) щодо сплати суму боргу за поставлений товар у розмір 1650793,45 грн. (надалі по тексту договір про відступлення права вимоги).

25.09.2014 р. між позивачем та третьою особою укладено додаток № 2 до договору про відступлення права вимоги, на підставі якого третя особа як первісний кредитор передала, а позивач, як новий кредитор отримав документи, які засвідчують право вимоги первісного кредитора (третьої особи) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» щодо сплати боргу за поставлений товар на суму 1 650 793,45 грн.

03.10.2014 позивач та третя особа уклали додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги, в якій зазначили, що моментом переходу права вимоги від Первісного кредитора та набуття права вимоги за цим Договором у Нового кредитора є укладення сторонами акту прийому-передачі документів.

Отже позивач набув право вимоги до відповідача на суму 1 650 793,45 грн.

20.04.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/4464/14 замінено сторону (стягувача) у справі № 910/4464/14: з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Аист ЛТД» на суму 3145462,61 грн. Замінено сторону (стягувача) у справі №910/4464/14: з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» на суму 1649793,45 грн.

03.10.2014 р. позивачем було направлено відповідачу заяву про припинення зобов'язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була отримана 09.10.2014 р., проте відповіді на лист не отримано, натомість відповідачем вчиняються дії щодо примусового стягнення коштів з позивача.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом припинити з 09.10.2014 р., у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» за Договором № 11104 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього на суму 1 643 209,96 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами, що залежить не лише від наявності у позивача суб'єктивного права, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача, як боржника у зобов'язанні, але й від можливості останнього загалом вчиняти відповідні дії, які складають зміст такого зобов'язання.

При цьому, звертаючись до суду з відповідними вимогами, спрямованими на відновлення порушеного права та захист законних інтересів, позивач має довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позовні вимоги ТОВ «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» спрямовані на визнання припиненим зобов'язання, оскільки ТОВ «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» має право вимагати стягнення (виконання грошового зобов'язання) на суму 1 643, 209, 96 грн. до відповідач ТОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09-14 від 22.09.2014 та одночасно ТОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» має право вимагати стягнення (виконання грошового зобов'язання) від ТОВ «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» на суму 1 643, 209, 96 грн. на підставі договору № 11104 від 23.05.2011, у зв'язку з чим вимоги сторін по відношенню одна до одної є зустрічними.

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

Зобов'язанням як позивача по відношенню до відповідача, так і відповідача по відношенню до позивача є стягнення грошових коштів.

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 5.5. договору № 11104 від 23.05.2011 позивач зобов'язувався оплачувати товар в термін що не перевищує 45 днів, або у термін вказані в накладній. Згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014 у справі № 924/529/14 встановлено, що строк виконання зобов'язання вже настав.

Відповідно до п. 5.2 угоди № 3 від 18.05.2011, відповідно до якої у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, розрахунок за поставлений товар проводиться у термін, який не перевищує 120 днів по факту одержання товару або у термін вказаний в рахунку-фактурі. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 у справі № 910/4464/14 встановлено настання строку виконання зобов'язань.

З наведених обставин вбачається, що між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов'язання на підставі договору № 11104 від 23.05.2011 та угоди № 3 від 18.05.2011р., строк виконання яких настав.

Частина 2 коментованої статті зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. № 15-03/186, який зазначає, що «за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду».

Позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача із завою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 27 від 02.10.2014 по угоді № 3 від 18.05.2011 та договору № 11104 від 23.05.2011, яка була отримана відповідачем 09.10.2015 р.

Таким чином, спірні взаємовідносини позивача і відповідача, підпадають під кваліфікацію «зустрічних однорідних вимог» за положеннями ст. 601 ЦК України, оскільки вказана стаття передбачає припинення зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи зазначене суд вважає припиненими з 09.10.2014 р., у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» за Договором № 11104 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього на суму 1 643 209,96 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим з 09.10.2014 р., у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» за Договором № 11104 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього на суму 1 643 209,96 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Лайф Плюс» (місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, код ЄДРПОУ 37569643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Центр Поділля» (місцезнаходження: 29018, Україна, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 34/5, код ЄДРПОУ 23654477) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.10.2015 року

Суддя Спичак О.М.