Рішення

від 20.10.2015 по справі 922/5131/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/5131/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торговий Дім Продресурс ЛТД", м. Харків до 1. ТОВ "Фріч-ТОТ", м. Харків , 2. ТОВ "Димлер", м. Київ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Димлер" (2-й відповідач) 3% річних в сумі 27,00 грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, позивач просить стягнути з 2-го відповідача основний борг в сумі 3531,84 грн., інфляційні втрати в сумі 55,90 грн., пеню в сумі 539,94 грн. та 5% від простроченої суми за кожен день в сумі 16423,06 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 2-м відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки № 113-12Д від 21.12.12 р. та укладеним з 2-м відповідачем договором поруки №01-07/15-4 від 01.07.14 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, дослідивши яке суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об'єктивного та законного рішення, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання та продовжити розгляд справи без участі представника позивача.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 82).

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Харківської області по справі від 04.09.15 р., яка була направлена на адресу 2-го відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: 03142, АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, 2-й відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Димлер" (2-й відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 113-12Д (далі - "договір поставки")(а.с. 10), відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язався передати у власність 2-го відповідача, а 2-й відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, відповідно до накладних, на умовах та в порядку визначених договором.

01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (1-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № 01-07/15-4 (далі - "договір поруки")(а.с. 73), відповідно умов якого (п.п. 1.1, 1.2), 1-й відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем за невиконання 2-м відповідачем свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює сплаті трьох процентів річних від простроченої суми за основним договором. Під основним договором в цьому договорі сторони розуміють договір поставки № 113-12Д від 21.12.12 р., що укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Відповідно до п.2.6 договору поставки, всі поставки товару по накладним, оформленим сторонами на протязі строку дії даного договору вважаються такими, що поставлені на основі і в межах даного договору, навіть при відсутності зазначення даного договору в самій накладній.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня календарного року, в якому він був укладений. В разі, якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов'язань, дія договору продовжується на кожний календарний наступний рік на тих же умовах (п. 7.2 договору поставки).

На підставі п. 7.2 договору поставки, вказаний договір був пролонгований на 2015 рік.

На виконання умов договору поставки, позивачем за період з 27.03.15 р. по 23.06.15 р. було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 3571,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 21-58), які були скріплені печатками підприємств та підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.2 договору поставки, оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 28 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару.

Жодних повідомлень з боку 2-го відповідача про відсутність необхідної чи належно оформленої супровідної документації на товар позивачу не направлялось, отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Димлер" мало здійснити оплату товару протягом 28 календарних днів з дати поставки товару.

Проте, 2-й відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 39,36 грн., внаслідок чого заборгованість 2-го відповідача склала 3531,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 5.2), що оплата за товар здійснюється ну умовах відстрочення платежу на 28 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, станом на момент розгляду справи, 2-й відповідач 3531,84 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, 2-й відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за спірними видатковими накладними.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача про стягнення з 2-го відповідача 3531,84 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з 2-го відповідача інфляційні втрати в сумі 55,90 грн., пеню в сумі 539,94 грн. та 5% від простроченої суми за кожен день в сумі 16423,06 грн. за період з 01.05.15 р. по 01.08.15 р.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 6.2.1, 6.2.2 договору поставки, покупець відповідає на несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару, а також шляхом сплати постачальнику штрафу у розмірі 5% від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення платежу до дати повної оплати поставленої партії товару.

Суд наголошує, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Отже, з умов договору поставки вбачається, що зазначений у п. 6.2.2 штраф у розмірі 5% від вартості відповідної партії товару за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, одночасне стягнення пені та штрафу, зазначеного у п. 6.2.2 договору поставки (який за своєю правовою природою є пенею), суперечить діючому законодавству та є неправомірним.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, позивач має право на стягнення з 2-го відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Крім того, частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що позивач має право нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму боргу в розмірі 3531,84 грн. лише після наявності прострочення за останньою видатковою накладної від 23.06.15 р., тобто з 22.07.15 р., а не з 01.05.15 р., як це зазначене в його розрахунку.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з 2-го відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 63,86 грн. за період з 22.07.15 р. по 01.08.15 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд наголошує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи те, що позивач має право нараховувати інфляційні втрати на загальну суму боргу в розмірі 3531,84 грн. починаючи з 22.07.15 р., беручи до уваги визначення позивачем кінцевого терміну нарахувань 01.08.15 р., суд приходить до висновку, що індекс інфляції нарахований позивачем менше ніж за місяць. Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат є неправомірною та такою, що підлягає відхиленню.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 27,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до умов договору поруки, 1-й відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем за невиконання 2-м відповідачем свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює сплаті трьох процентів річних від простроченої суми за основним договором. Під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № 113-12Д від 21.12.12 р., що укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання 2-м відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару, суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що відповідачі несуть солідарний обов'язок щодо сплати 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 3,19 грн. за період з 22.07.15 р. по 01.08.15 р.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується з 2-го відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме з його вини виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димлер" (03142, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31401787) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) 3% річних в сумі 3,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димлер" (03142, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31401787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) основний борг в сумі 3531,84 грн., пеню в сумі 63,86 грн. та 321,64 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_1