КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12636/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від прокуратури Кулішенко О.Ю., посв. від 05.08.2015 №034764 прокурор відділу прокуратури Київської області,
від позивача 1 не з'явився,
від позивача 2 не з'явився,
від відповідача 3 не з'явився,
від відповідача Бойко В.М., дов. від 03.06.2015 №01,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Амігос»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 (підписане 20.07.2015)
у справі №910/12636/15 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави
в особі 1. Київської обласної державної адміністрації
2. Київської обласної ради
3. Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»
до Приватного підприємства «Амігос»
про стягнення заборгованості та розірвання договору,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач 1), Київської обласної ради (далі - позивач 2), Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (далі - позивач 3) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Амігос» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 76 880,92 грн, розірвання договору від 27.10.2014 №26/14, зобов'язання звільнити приміщення та повернути майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 198,50 кв.м., розміщене в підвалі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108.
03.06.2015 Комунальне підприємство Київської обласної ради «Друкар» подало заяву про зміну позовних вимог та просило:
- прийняти відмову позивача 3 від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо звільнення приміщення та повернення майна Комунальному підприємству Київської обласної ради «Друкар» по акту приймання-передачі, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 198,50 кв.м, розміщене в підвалі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри 16/108;
- стягнути заборгованість з Приватного підприємства «Амігос» на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» грошові кошти в сумі 143 626,55 грн, з яких: 114 725,16 грн орендної плати, 9 581,81 грн витрат пов'язаних з утриманням будинку, 1 189,63 грн витрат пов'язаних з відшкодуванням податку на землю, 2 736,80 грн відшкодування комунальних послуг, 515,40 грн 3 % річних та 14 877,75 грн пені.
14.07.2015 позивач 3 подав заяву про уточнення позовних вимог та просив:
1) стягнути заборгованість з Приватного підприємства «Амігос» на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» грошові кошти в сумі 143 626,55 грн,
2) розірвати договір від 27.10.2014 №26/14.
Господарський судом міста Києва встановлено, що первісно заявлена вимога про розірвання договору та вимога, у редакції заяви про зміну позовних вимог, про стягнення заборгованості залишились без змін, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснювався виходячи із вказаних обставин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Амігос» на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» заборгованість по орендній платі у сумі 114 725,16 грн, витрати пов'язані з утриманням будинку у сумі 9 581,81 грн, витрати пов'язані з відшкодуванням податку на землю у розмірі 1 189,63 грн, відшкодування комунальних послуг у сумі 2 736,80 грн, 3% річних у сумі 515,40 грн, пеня у сумі 14 877,75 грн.
Розірвано договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області від 27.10.2014 № 26/14, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» та Приватним підприємством «Амігос».
Стягнуто з Приватного підприємства «Амігос» в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 090,53 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 скасувати, позов прокурора м. Ірпеня Київської області залишити без розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановив розірвати вже розірваний договір та стягнув орендну плату за той час, коли в спірному приміщенні проводились негласні слідчі дії. При цьому, за твердженнями скаржника, позов заявлено в інтересах Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар», який є самостійним і рівноправним суб'єктом господарювання, а тому прокуратура не мала повноважень подати позов в його інтересах.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали від 14.09.2015) прокурору, позивачу 1, позивачу 2, відповідачу - 18.09.2015 та позивачу 3 - 24.09.2015, які долучені до матеріалів справи.
12.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач 1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Приватного підприємства «Амігос» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.201 у справі №910/12636/15 без змін. Київська обласна державна адміністрація справу №910/12636/15 просила слухати за відсутності її представника.
У судовому засіданні 21.10.2015 представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі для витребування у Шевченківського районного суду копії обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015100100000434.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Враховуючи, що обставини, наведені в обвинувальному акті, у кримінальному провадженні №12015100100000434 не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, колегія суддів, відмовляє скаржнику у задоволенні заявленого ним клопотання.
У судовому засіданні 21.10.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 скасувати, позов прокурора м. Ірпеня Київської області залишити без розгляду.
Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На призначене судове засідання позивачі не з'явились, про дату та час повідомлені належним чином.
Враховуючи, що позивачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» (орендодавець) та Приватним підприємством «Амігос» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №26/14 (далі - договір оренди від 27.10.2014 №26/14), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення №7, 45, 46, 47 (далі - майно), загальною площею 198,50 кв. м., які розташовані в підвалі адміністративної будівлі, за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108. Майно знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.03.2014, і становить1 429 255,00 грн без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельних об'єктів з продажу продовольчих товарів (п. 1.2 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
Відповідно до п.2.1 договору оренди від 27.10.2014 №26/14 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
У випадку розірвання договору чи припинення його дії орендар зобов'язаний негайно (не пізніше семи календарних днів) повернути орендодавцю об'єкт оренди по акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонам акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Прийом-передача майна проводиться з обов'язковим обстеженням його стану, що відображається у відповідних актах приймання - передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
Орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеного на підставі законодавства України у сфері орендних відносин) і становить за перший місяць оренди 23 820,00 грн без ПДВ з урахуванням індексу інфляції за серпень 2014 року (п. 3.1 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
Пунктом 3.2 договору оренди від 27.10.2014 №26/14 визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. При дефляції для розрахунку орендної плати застосовується індекс 1.
Орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (п.3.3 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
Згідно з п. 3.6 договору оренди від 27.10.2014 №26/14 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За умовами договору орендар взяв на себе зобов'язання нести витрати, пов'язані з утримуванням орендованого майна, які не входять до орендної плати та сплачувати окремо на підставі додатків до договору та рахунків. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утримуванням орендованого майна (п.5.7, 5.8 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
Відповідно до додатку 1.1 до договору (розрахунок орендної плати), додатку 1.2 (розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням будинку), додатку 1.3 (розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки), сторонами погоджено розміри орендної плати, витрат, пов'язаних з утриманням будинку та витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки.
Орендар взяв на себе зобов'язання, протягом трьох днів після укладення договору оренди, укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю (п. 5.13 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
27.10.2014 між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» (балансоутримувачем) та Приватним підприємством «Амігос» (орендарем) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №26/14-1 (далі - договір про відшкодування витрат від 27.10.2014 №26/14-1), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі або пропорційно кількості користувачів чи за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих орендарем послуг або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат від 27.10.2014 №26/14-1 орендар зобов'язався, не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.
Договір оренди від 27.10.2014 №26/14 та договір про відшкодування витрат від 27.10.2014 №26/14-1 діють з 01.11.2014 по 31.10.2015 включно (п.10.1 та 5.2).
01.11.2014 позивач 3 передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення №7, 45, 46, 47 загальною площею 198,50 кв.м., які розташовані в підвалі адміністративної будівлі, за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2014.
Задовольняючи позовні в частині стягнення орендної плати, витрат пов'язаних з утриманням будинку, з відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних послуг, 3% річних та пені, Господарський суд міста Києва виходив з того, що факт наявності заборгованості відповідача належним чином доведений, документально підтверджений і останнім не спростований. В частині вимог про розірвання договору від 27.10.2014 №26/14 місцевий господарський суд врахував допущені відповідачем порушення істотних умов вказаного вище договору по сплаті орендних платежів та взяв до уваги невиконання відповідачем п. 5.11 договору щодо страхування орендованого майна, внаслідок чого визнав вимоги в цій частині обґрунтованими.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із ч. 2 названої статті державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
За змістом ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст.19 вказаного вище Закону України).
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, Приватне підприємство «Амігос» зобов'язане перераховувати орендну плату у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (п.3.3 договору оренди від 27.10.2014 №26/14).
16.02.2015 відповідач здійснив оплату орендної плати за договором оренди від 27.10.2014 №26/14 в сумі 31 611,84 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.02.2015 №101 з призначенням платежу «оренда (вул.Петрлюри, 16/108) за січень 2015р., ПДВ 5268,64 грн».
З розрахунків позивача 3, доданих до заяви про зміну позовних вимог, та письмових пояснень від 13.07.2015 вбачається, що загальна заборгованість по орендній платі з врахуванням індексу інфляції, розрахована у відповідності до п. 3.2 договору оренди та Методики розрахунку орендної плати і становить 114 725,16 грн.
Також, у відповідності до виставлених позивачем 3 рахунків на оплату, розмір витрат пов'язаних з утриманням будинку складає 9 581,81 грн, з яких: за лютий 2015 - 2 970,36 грн, за березень 2015 - 2970,36 грн, за квітень 2015 - 2 970,36 грн, за травень 2015 - 670,73 грн, розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки складає 1 189,63 грн, з яких: за лютий 2015 - 368,78 грн, за березень 2015 - 368,78 грн, за квітень 2015 - 368,78 грн, за травень 2015 - 83,28 грн та загальний розмір витрат, пов'язаних з відшкодуванням комунальних послуг складає 2736,80 грн.
Доказів щодо здійснення відповідачем оплат орендної плати на користь позивача 3 після 16.02.2015 матеріали справи не містять.
Як слідує з матеріалів справи, 07.05.2015 відповідач повернув позивачу орендоване приміщення по акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 07.05.2015.
Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати (з лютого по 7 травня 2015), висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 114 725,16 грн орендної плати, 9 581,81 грн витрат пов'язаних з утриманням будинку, 1 189,63 грн витрат пов'язаних з відшкодуванням податку на землю та 2 736,80 грн відшкодування комунальних послуг є правомірним.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факт наявності заборгованості за договором оренди від 27.10.2014 №26/14 та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення господарського зобов'язання. Належних доказів, які б підтверджували факт некористування орендованим приміщенням до 07.05.2015, відповідачем не надано.
Що стосується вимог прокурора в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14 877,75 грн, колегія суддів зазначає наступне.
В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного вище Закону України, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно з п. 3.6 договору оренди від 27.10.2014 №26/14 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавця у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем 3 пеню у сумі 14 877,75 грн розраховано наступним чином: з 06.02.2015 по 03.03.2015, з 04.03.2015 по 05.03.2015, з 06.03.2015 по 05.04.2015, з 06.04.2015 по 05.05.2015, з 06.05.2015 по 02.06.2015.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача пені, вважає його вірним, а отже задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14 877,75 грн.
Що стосується вимог прокурора в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 515,40 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання за договором від 27.10.2014 №26/14 в частині сплати орендних платежів, прокурором заявлено до стягнення 3% річних у сумі 515,40 грн, що нараховані з 01.03.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.04.2015, з 01.05.2015 по 31.05.2015.
Відтак, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних, вважає його також вірним, а отже задоволенню підлягають в сумі 515,40 грн 3% річних.
Прокурором також заявлено вимогу про розірвання договору оренди від 27.10.2014 №26/14.
У п. 10.1 договору оренди від 27.10.2014 №26/14 сторони домовились про те, що умови даної угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання. Цей договір укладено строком на 365 днів, він діє з 01.11.2014 по 31.10.2015 включно.
Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з п. 10.3 договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 10.7 договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації орендованого майна орендарем;
- загибелі орендованого майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;
- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Частина 2 ст.795 ЦК України передбачає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Враховуючи, що об'єкт оренди 07.05.2015 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення було повернуто орендарем орендодавцю, тобто цей об'єкт з фактичного користування відповідача згідно з поданими сторонами доказами вибув, договірні орендні відносини в силу зазначеної вище норми припинились, а тому підстави для розірвання договору від 27.10.2014 №26/14, за висновками апеляційного суду, відсутні.
Пунктом 1-1 ст.80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення - скасуванню в частині задоволених вимог про розірвання договору від 27.10.2014 №26/14. В цій частині провадження підлягає припиненню, оскільки, як зазначалось вище, на час вирішення спору спірне приміщення було повернуто відповідачем орендодавцю.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі з приводу того, що прокурор безпідставно звернувся з позовом до суду в інтересах позивачів не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Питанню участі прокурора у господарському судочинстві присвячено рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99. У рішенні зазначається, що для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття «інтереси держави». У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 зазначено, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В позовній заяві прокурором наведено, в чому саме відбулося порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовано необхідність їх захисту та зазначено, що невиконання договірних зобов'язань відповідачем призводить до зниження ефективності використання держаного та комунального майна, яке було передано в оренду.
При цьому, оскільки Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар», яке є балансоутримувачем за договором оренди від 27.10.2014 №26/14, належні заходи цивільно-правового характеру до стягнення заборгованості не вживаються, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор міста Ірпеня Київської області правомірно подав позов в особі Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар».
Частиною 5 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки провадження у справі №910/12636/15 в частині вимог про розірвання договору від 27.10.2014 №26/14 підлягає припиненню, судові витрати в цій частині на відповідача не покладаються.
Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Амігос» задовольнити частково.
2. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/12636/15 про розірвання договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області від 27.10.2014 №26/14 скасувати, провадження у справі в цій частині - припинити.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі №910/12636/15 викласти в новій редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Амігос» (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, будинок 6, квартира 79, код ЄДРПОУ 31302312) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вулиця Паризької Комуни, будинок 11, код ЄДРПОУ 02466949) заборгованість по орендній платі у сумі 114 725 (сто чотирнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 16 коп., витрати пов'язані з утриманням будинку у сумі 9 581 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн 81 коп., витрати пов'язані з відшкодуванням податку на землю у сумі 1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн 63 коп., відшкодування комунальних послуг у сумі 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 80 коп., 3 % річних у сумі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн 40 коп., пеню у сумі 14 877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 75 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Амігос» (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, будинок 6, квартира 79, код ЄДРПОУ 31302312) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 53 коп.».
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/12636/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2015 |
Оприлюднено | 27.10.2015 |
Номер документу | 52627382 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Рябуха В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні