Постанова

від 21.10.2015 по справі 905/863/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2015р. справа №905/863/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. КолядкоТ.М., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І. за участю представників сторін: від позивача: Мороз С.О. довіреність №б/н від 07.07.2015р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. по справі№905/863/15 (суддя Гринько С.Ю.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-2000», м.Київ до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області простягнення 466695грн.59коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Град-2000», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення загального боргу в сумі 291239,74грн. за поставлений товар за договором № 088ПТ/105 від 28.03.2014р. і специфікацією № 2, пені в сумі 31400,24грн. у відповідності з п.7.2 договору, 3% річних в сумі 6452,10грн., інфляційних витрат в розмірі 137603,51грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, визначеного специфікаціями № 1 і № 2 договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-2000" заборгованості - 291239,73грн., пені - 30621,31грн., 3% річних - 6292,05грн., інфляційні втрати - 137603,51грн. та судові витрати в сумі 9315,11грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивач не виконав обов'язок щодо передачі відповідачу повного пакету документів визначених у п.6.3 договору, тому не настав строк виконання зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару. Крім того, на думку апелянта, не підлягають стягненню нараховані суми курсової різниці за поставлений товар по специфікації №2, оскільки не відбулося жодного платежу за поставлений товар. До того ж позивач в порушення умов договору у розрахунках курсової різниці привів офіційний курс Євро до гривні на дату оплати, визначеному у договорі, а не на дату фактичної оплати. Вважає, що стягнення індексу інфляції не є можливим, оскільки він нараховується лише стосовно національної валюти України, а суми стягуваної пені та 3% нараховані невірно. Також, відповідач просить суд застосувати п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та максимально зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 80% та просить суд відстрочити виконання рішення. Водночас, апелянт посилається на те, що господарським судом не надано правової оцінки вищенаведеним доводам при розгляді справи по суті.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив, заперечував проти доводів апеляційної скарги. Проти розгляду скарги за відсутності представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2014р. між ТОВ "Град 2000" та ПАТ "МК "Азовсталь" був укладений типовий договір № 088ПТ/105 на придбання технологічного обладнання.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, номенклатура обладнання зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка обладнання здійснюється по цінам, які визначені у відповідності до умов поставки, визначених у специфікаціях з урахуванням усіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів (п.4.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата за поставлене обладнання буде відбуватися в межах строку, визначеного специфікацією, який обраховується з моменту поставки обладнання та наданні документів визначених п. 6.3. договору.

Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання, транспортні та супровідні документи, пакувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), акт прийому-передачі Ресурсів (в 2-х примірниках), оформлених зі сторони постачальника, інші документи, вказані в специфікації.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на для укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності своїх вимог). Даний договір діє до 08.08.2015р. Завершення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п.п. 10.4, 10.5 договору).

28.03.2014р. сторонами до договору було підписано специфікацію №1 на суму поставленого обладнання 442 716,00грн. та 23.10.2014р. - специфікацію №2 на суму 351216,82грн.

У зазначених специфікаціях сторонами передбачено наступне:

Строк поставки вказаний в п.1 (липень 2014р., грудень 2014р.) з правом достроковою поставки (п.4 специфікацій).

Ціна обладнання у гривнях розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання по офіційному курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на 26.03.2014р., яке вставлено 14,58грн. за 1Євро. Еквівалент загальної вартості обладнання в Євро без врахування ПДВ 20% складає 25303 Євро 84 цента (п.5 спеціфикації №1).

Ціна обладнання у гривнях розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання по офіційному курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на 00:00 23.09.2014р., яке вставлено 17,3369грн. за 1Євро. Еквівалент загальної вартості обладнання в Євро без врахування ПДВ 20% складає 16881 Євро 95 цента (п.5 специфікації №2).

У пункті 6 специфікації сторонами погоджені умови оплати, а саме: строк оплати поставленого обладнання - 10 банківських днів з моменту поставки.

Пунктом 7 специфікації визначено, що оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України - в гривнях. У випадку зміни НБУ на дату оплати обладнання офіційного курсу Євро до гривні більш за +/- 1% по відношенню до курсу, приведеного в п.5 даної специфікації. Ціна та вартість обладнання підлягають пропорційним змінам. Така зміна буде здійснюватися автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторонами. В даному випадку пропорційно змінюються суми, які належать оплаті покупцем і загальна сума договору в гривні, а також вартість обладнання в гривні. У випадку вказаної зміни курсу Постачальник при виставленні коректувального рахунку самостійно проводить перерахування вартості обладнання і сум, які належать оплаті на дату оплати наступним чином: Ц2 = Ц1 х К2 : К1 (де: Ц2 - сума, яка належить оплаті; Ц1 - сума платежу в гривнях, вказана в п.1, п.5 даної специфікації; К2 - офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ на дату оплати обладнання; К1 - офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ на 26.03.2014рік специфікації №1, яка складає 14,58грн. за 1 Євро та на 23.09.2014рік специфікації №2, яка складає 17,3369грн. за 1 Євро).

Постачальник зобов'язаний надати коректувальний рахунок і рахунок-коригування до податкової накладної. Покупець здійснює платежі з урахуванням перерахування.

Покупець вправі відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п.6.3 договору: рахунок на оплату обладнання, транспортні і супроводжувальні документи, пакувальні документи, сертифікат чи паспорт якості постачальника чи виготовлювача (якщо постачальник не являється виготовлювачем), сертифікат санітарно-гігієнічного висновку радіологічної безпеки (у випадках передбачених законодавством), акт приймання-передачі обладнання (в 2-х екземплярах) оформлених постачальником (п.8 специфікації).

Вантажовідправником обладнання являється ТОВ "Град 2000", вантажоотримувачем являється ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь (п.9 специфікації).

Датою поставки вважається дата поставки обладнання на склад покупця у відповідності з умовами поставки DDP Маріуполь з відміткою складу в товаросупроводжувальних документах (п. 10 специфікації).

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, а саме:

- по специфікації №1 від 28.03.2014р. на загальну суму 442716грн.00коп, що підтверджується видатковими накладними №РН-0008 від 01.07.2014р, №РН-0000009 від 04.07.2014р., № РН-0000010 від 10.07.2014р. та актами здачі-прийняття обладнання та запчастин №ОУ-0000001 від 01.07.2014р., №ОУ-0000002 від 04.07.2014р., №ОУ-0000002 від 10.07.2014р.;

- по специфікації №2 від 23.10.2014р. на загальну суму 351216грн.82коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-00014 від 18.12.2014р., №РН-0000001 від 14.01.2015р. та актами здачі-прийняття обладнання та запчастин №ОУ-14 від 18.12.2014р., №ОУ-0000001 від 14.01.2015р.

Зазначені видаткові накладні та актами здачі-прийняття обладнання та запчастин, які підписано з боку обох сторін без зауважень та заперечень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Товар було отримано уповноваженими представниками відповідача на підставі довіреностей №00983 від 01.07.2014р., №001035 від 07.01.2014р., №01098 від 09.07.2014р., №02522 від 19.12.2014р., №000023 від 13.01.2015р, про що свідчать їх підписи на видаткових накладних та актах здачі-прийняття обладнання та запчастин.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Не приймаються доводи апелянта відносно того, що позивачем, в порушення умов договору не надано усі документи визначені п.6.3 договору, оскільки відповідно до умов зазначеного пункту договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали відповідних документів. Водночас, відповідачем прийнято обладнання без визначених документів без жодних заперечень та зауважень.

Частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

До матеріалів справи не надано жодних доказів скоєння відповідачем передбачених законом дій.

Навпаки матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем обладнання на виконання умов договору.

Згідно з п.п. 6 специфікацій №1, 2 строк оплати поставленого обладнання - 10 банківських днів з моменту поставки.

Відповідачем за специфікацією №1 було в повному обсязі сплачено вартість поставленого товару та суму на яку збільшилась її вартість, проте, з порушенням строків оплати, а саме: по поставці за 01.07.2014р., оплата відбулася з перевищенням строків оплати на 36 днів, що підтверджується банківськими виписками ПАТ КБ «Приватбанк», які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, за специфікацією №2 по Акту №ОУ-14 від 18.12.2014р. відповідачем 26.06.2015р. було частково сплачено вартість поставленого товару на суму 86000грн.00коп., тобто, у відповідача перед позивачем залишилася несплаченою вартість товару на суму за Актом №ОУ-14 від 18.12.2014р. - 178541,91грн. та за Актом №ОУ-0000001 від 14.01.2015р. на суму 86674,91грн.

Натомість, позивач при зверненні з позовною заявою до суду просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар з урахуванням суми збільшення вартості обладнання на підставі п.7 специфікації №2 до договору.

Таким чином, за актом №ОУ-14 від 18.12.2014р. позивач визначає ціну обладнання з урахуванням суми збільшення вартості - 286815,91грн., при цьому вираховує з неї часткову оплату, тому просить стягнути 200815грн.91коп.

За актом №ОУ-0000001 від 14.01.2015р. просить стягнути ціну обладнання з урахуванням суми збільшення вартості у розмірі 90423,82грн.

Тобто, загальна стягувана сума заборгованості, на думку позивача, становить 291239,73грн., з чим також погоджується господарський суд та задовольняє цю вимогу в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Пунктом 7 специфікації №2 визначено, що оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України - в гривнях. У випадку зміни НБУ на дату оплати обладнання офіційного курсу Євро до гривні більш за +/- 1% по відношенню до курсу, приведеного в п.5 даної специфікації. Ціна та вартість обладнання підлягають пропорційним змінам. Така зміна буде здійснюватися автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторонами. В даному випадку пропорційно змінюються суми, які належать оплаті покупцем і загальна сума договору в гривні, а також вартість обладнання в гривні. У випадку вказаної зміни курсу Постачальник при виставленні коректувального рахунку самостійно проводить перерахування вартості обладнання і сум, які належать оплаті на дату оплати наступним чином: Ц2 = Ц1 х К2 : К1 (де: Ц2 - сума, яка належить оплаті; Ц1 - сума платежу в гривнях, вказана в п.1, п.5 даної специфікації; К2 - офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ на 00:00 дати оплати обладнання; К1 - офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ на 23.09.2014рік даної специфікації, яка складає 17,3369грн. за 1 Євро).

З посиланням на зазначені умови позивач нараховує суму боргу, вважаючи в даному випадку датою оплати обладнання є кінцева дата строку для оплати за поставлений товар.

Умовами специфікації чітко визначено, що корегування вартості продукції відбувається після оплати поставленого обладнання, формула розрахунку передбачає застосування курсу гривні до Євро, виключно на 00:00 годин дати оплати та здійснення додаткової оплати на підставі корегуючи документів наданих позивачем, відповідно визначення розміру курсової різниці вартості поставленої продукції на кінцеву дату строку для оплати за оставлений товар є неправомірним та не відповідає умовам оплати погодженої сторонами.

Як встановлено вище, за специфікацією №2 за актом №ОУ-14 від 18.12.2014р. відбулася часткова оплата 26.06.2015р., водночас, аналізом умов договору, колегія суддів вважає неправомірним застосування п.7 специфікацій №1, 2щодо корегування ціни, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір від 28.03.2014р. №088ПТ/105 укладено сторонами без протоколу розбіжностей, зміни в установленому порядку не вносилися, недійсним його не визнано.

Пункт 3.2 договору передбачає, що постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, визначених у специфікаціях.

Згідно з п. 5.2 договору оплата за поставлене обладнання має відбуватися протягом строку, визначеного у специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання.

Згідно п.6 Специфікацій строк оплати за поставлене обладнання 10 банківських днів з моменту поставки.

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, не передбачено оплату отриманого товару частинами, або в будь-яких відсотках на певні дати.

Відповідно до ч. 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, здійснюючи часткову оплату, покупець не виконував умови договору щодо сплати в установленому порядку товару за специфікацією №2.

Крім того, за Актом №ОУ-0000001 від 14.01.2015р. відповідачем ніяких оплат за поставлене обладнання не здійснено.

Таким чином, на момент розгляду справи у позивача відсутнє право на стягнення курсової різниці, а є лише право на стягнення заборгованості за поставку обладнання згідно специфікації, а саме: 264541,91грн. -86000,00грн.+86674,91грн.=265216,82грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення курсової різниці, нарахованої на суму заборгованості, задоволенню не підлягають, як безпідставно заявлені. Доведеною є сума боргу 265216,82грн.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за специфікацією №1 за Актом №ОУ-0000001 від 01.07.2014р. 5145,71грн. пені та 1057,34грн - 3%річних

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили вид відповідальності за порушення більш за 30 календарних днів строку оплати у вигляді пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата здійснюється в термін, вказаний у специфікації з моменту поставки.

Оскільки товар прийнятий 01.07.2014р. за видатковою накладною № РН-0000008, він повинен був сплачений протягом 10 банківських днів з моменту поставки (п.6 специфікації № 1), тобто до 16.07.2014р.

Доведено факт, що сплачений товар, отриманий за цією накладною платіжними дорученнями № 3000525528 в сумі 122186,40грн. і № 3000525529 в сумі 172866,00 тільки 21.08.14р., тобто з прострочкою в 36 днів., за що правомірно нарахована пеня. Однак, приймаючи до уваги, що оплата товару здійснена до виставлення позивачем коригувального рахунку, суд вважає законними вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 0,04% від вартості товару - 295052,40грн., оплата якого відбулась з простроченням в 36 днів без коригування ціни, рахунок якого виставлений позивачем після отримання і оплати товару, що становить 4366,78грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за поставку зазначеної продукції позивачем нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1057,34грн. за період з 16.07.2014р. по 21.08.2014р. ( з урахуванням коригувальної суми).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення даної вимоги в сумі 897,28грн. (без коригувальної ціни).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 26254,52грн.- пені, 5394,77грн. - 3% річних та 137603,51грн. - інфляційних втрат за специфікацією №2 , які нараховані на суми заборгованості з урахуванням коригувальної ціни - курсової різниці.

Натомість, колегією судді відмовлено у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача суми курсової різниці, таким чином, пеня, 3% річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані тільки на суми поставки за специфікацією №2.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом №ОУ-14 від 18.12.2014р. позивач просить стягнути пеню та 3% річних з 07.01.2015р, водночас, апелянт наполягає, що період нарахування має починатися з 09.01.2015р., оскільки датою поставки продукції є 22.12.2015р., що підтверджується видатковою накладною №РН-00014 від 18.12.2014р. Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до умов специфікацій до договору термін оплати за поставлене обладнання - 10 банківських днів з моменту поставки. Водночас датою поставки вважається дата поставки обладнання на склад покупця згідно умов поставки DDP м. Маріуполь з відміткою складу на товаросупровідних документах.

Апеляційним судом встановлено, що на видаткові накладній №РН-00014 від 18.12.2014р. (а.с. 113) міститься відмітка складу, відповідно до якої товар доставлено 22.12.2014р.

З огляду на наведене, позивач має право на нарахування пені та 3% річних з 09.01.2015р.

Натомість, скаржник у своїй апеляційній скарзі вважає, що нарахування пені має починатися після закінчення 10 банківських днів, передбачених специфікацією, та ще через 30 календарних днів, тобто з 09.02.2015р.

Разом з тим, вищенаведені доводи апелянта є безпідставними, оскільки п.7.2. визначено період, 30 календарних днів, після закінчення яких у позивача виникають підстави нарахування пені, водночас, період нарахування має починатися з першого дня прострочення оплати за поставлений товар, тобто з 09.01.2015р.

Здійснивши арифметичний розрахунок пені та 3% річних колегія суддів зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за поставкою по специфікації №2 у розмірі 24181,41грн. та 3% річних 4968,78грн.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції зазначає, що всього з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 28548,19грн. та 3% річних - 5866,06грн. за прострочення строків оплати за поставку відповідно до договору №088ПТ/105 від 28.03.2014р. та специфікацій до нього.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат у розмірі 137603,51грн. з лютого по червень 2015р. та нараховує їх на суму заборгованості з урахуванням курсової різниці.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості застосування курсової різниці, таким чином колегією суддів арифметичний розрахунок інфляційних втрат здійснено, виходячи із суми заборгованості, без урахуванням суми збільшення вартості, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляції у розмірі 127387,07грн.

Доводи скаржника, що нарахування індексу інфляції на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки він нараховується лише стосовно національної валюти України спростовується умовами договору, а саме п. 5.1, яким передбачено оплату обладнання в національній валюті України, що кореспондується з приписами ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у даному випадку нарахування інфляційних втрат є можливими, оскільки він розраховувався саме стосовно національної валюти України.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 427018,14грн.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення стягуваної суми пені та відстрочку виконання рішення до 11.08.2017р., якому судом оцінки не надано, про що скаржник зазначає у своїй апеляційній скарзі.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити виконання рішення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому заявник посилається на скрутне матеріальне становище; існування перед відповідачем заборгованості з боку державного бюджету та контрагентами; здійснення господарської діяльності на території антитерористичної операції.

Натомість, відповідач не надав будь-яких доказів, які б могли призвести до зменшення розміру пені: винятковості даного випадку, доказів тяжкого фінансового стану, окрім фінансового звіту станом на 30.06.2015р. Крім того, не надано доказів, що саме до 11.08.2017р. він буде мати реальну можливість виконати рішення.

Враховуючи зазначене, матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів в державі, які впливають на діяльність, в тому числі позивача, колегія суддів не задовольняє клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. у справі №905/863/15 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно заявлених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. у справі №905/863/15 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. у справі №905/863/15 - скасувати частково та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-2000" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 128, код ЄДРПОУ 25410615) заборгованості у розмірі 265216,82грн., пені - 28548,19грн., 3% річних - 5866,06грн., інфляційні втрати - 127387,07грн. та судові витрати - 8540грн.36коп.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-2000" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 128, код ЄДРПОУ 25410615) на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 872грн.90коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2015р., оформивши його у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.