Постанова

від 20.10.2015 по справі 904/216/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 904/216/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Романенко Т.М., за довіреністю № 08-11/4688/2-14 від 24.12.2014 року

відповідача - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" (вх.№4382 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 року по справі №904/216/15

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой", смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про внесення змін до договору оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №904/216/15 (суддя Лаврова Л.С. ) позов задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 11.10.2005 року № 8386, шляхом визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 1218,00 грн. Відмовлено у внесенні змін до договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. від 11.10.2005 року, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ" АТБ-Торгстрой," зареєстрованого 07.11.2005 року за № 75281/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 75281/05, шляхом визнання пунктів № 13, 14, 28 додаткової угоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №904/216/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріалами справи, 11.10.2005 року між Харківською міською радою (орендодавець - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" (орендар - відповідач у справі) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого (пункт 1) орендодавець на підставі рішення ХХХVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.07.2005 року №121/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільсько-господарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 107. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1118 га, в тому числі під забудовою 0,0631 га, інших угідь 0,0487 га. (пункт 2 договору оренди).

За умовами пункту 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період реконструкції згідно з довідкою №2253/05 від 19.08.2005 року становить 164996,00 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою №2254/05 від 19.08.2005 року становить 824978,00 грн.

У відповідності до пункту 8, договір укладено строком: на період реконструкції - до 01.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2030 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8 договору оренди).

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: на період реконструкції : 2005 рік - 351,44 грн., 2006 рік - 517,40 грн., з 2007 - 976,23 грн.; на період експлуатації: з 01.12.2007 - 2956,17 грн.

В пункті 13 договору оренди сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

07.11.2005 року договір зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №75281/05.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,1118 га, розташовану в м. Харків, просп. Тракторобудівників, 107 для реконструкції частини нежитлової будівлі під супермаркет (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту договору оренди.

Надалі, зобов'язаними сторонами до договору оренди були внесені зміні та доповнення.

Так, 18.10.2006 сторони дійшли згоди змінити пункти 5 та 9 договору оренди, встановивши, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (до 01.01.2006 року) згідно з довідкою №2254/05 від 19.08.2005 року становить 824978,00 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з 01.01.2006 року) згідно з довідкою №1593/06 від 22.03.2006 року становить 853883,00 грн. (пункт 5 договору оренди).

Пункт 9 договору оренди викладено в наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: з 21.12.2005 року - 1493,90 грн.; з 01.01.2006 року - 2013,03; з 01.01.2007 року - 2917,43 грн.

Інші умови договору оренди сторони залишили без змін.

Харківська міська рада рішенням №41/08 від 27.02.2008 року затвердила Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові.

Дане Положення розроблено з метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення та справляння орендної плати за земельні ділянки, орендодавцями яких згідно із земельним законодавством виступає Харківська міська рада.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року за №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року. Це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року (пункт 2 рішення).

Згідно пунктом 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 рік та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року" визначено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 рік " вводиться в дію з 01.01.2014 року.

Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (пункт 2, 3 рішення від 25.09.2013 року) .

Пунктом 5 даного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 року за №960/12, і згідно з пунктом 16.4 якого, зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства щодо нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди, позивач в порядку статті 188 Господарського кодексу України листом вих. № 4898/0/225-13 від 13.12.2013 звернувся до відповідача із пропозицією внести зміни до договору оренди землі за №75281/05 від 07.11.2005 року, проте відповідач додаткову угоду не підписав.

Враховуючи, що відповідачем не вчинено дії по підписанню додаткової угоди до договору оренди землі, з метою приведення його у відповідність до норм чинного законодавства, позивач, посилаючись на норми статей 13, 144 Конституції України, статей 12, 93, 125, 126, 189 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України та статей 179, 188, 193 Господарського кодексу України, звернувся до суду з позовом, в якому просив прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі за №75281/05 від 07.11.2005 року, шляхом визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі в редакції, викладеній у позовній заяві.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди через зміну грошової оцінки землі, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як свідчать матеріали справи, надана в оренду земельна ділянка розташована в м. Харкові по просп. Тракторобудівників, 107 та знаходиться у підпорядкуванні Харківської міської ради.

Приписи статті 122 Земельного кодексу України визначають, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Загальні умови укладення договорів визначені статтею 179 Господарського кодексу України, частиною 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Дане положення кореспондується із нормою статті 792 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо оренди землі врегульовані відповідним господарським договором - договором оренди, який зареєстрований в державному реєстрі.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" та статті 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 288.5, 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки ділянки.

Отже, розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін, проте, законом встановлено нижню границю, в межах яких сторони мають право визначити розмір орендної плати.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Статями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» судам роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року за № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», яким затверджені нові базові ставки вартості одного квадратного метра земель у м. Харкові, є чинним. Доказів скасування такого рішення матеріали справи не містять.

Прийняття органом місцевого самоврядування рішення про зміну грошової оцінки земель населеного пункту є підставою для перегляду розміру орендної плати, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В матеріалах справи наявний лист-пропозиція позивача № 4898/0/225-13 від 13.12.2013, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" було повідомлено про необхідність укладення додаткової угоди щодо приведення у відповідність розміру орендної плати.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на дані пропозиції позивача.

У відповідності до статті 649 Цивільного Кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одної із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

На будь-які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Проте, при укладенні договору оренди земельної ділянки за №75281/05 від 07.11.2005 в пункті 13 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати може бути переглянутий, зокрема,в інших випадках, передбаченим законом.

Оскільки, основою для визначення конкретної суми орендної плати за землю є нормативна грошова оцінка землі, її зміна на підставі Закону України "Про оцінку земель" та зміна законодавчо встановлених граничних розмірів орендної плати за землю є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Аналогічну правова позиція Верховного Суд України, висвітлена у постановах від 06.12.2010 року № 2-1/10068-2008 та від 27.12.2010 року № 27/15-10, зокрема, визначено, що законодавча зміна розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди землі.

Ухилення орендаря від підписання додаткової угоди до договору оренди землі завдає значних збитків територіальній громаді міста Харкова у вигляді неодержаного доходу за користування земельною ділянкою комунальної власності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року).

Відповідно до пункту 6.1 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіції, земельний статут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затверджене рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року за №41/08 (із наступними змінами) розмір орендної плати, встановлений договорами оренди, у тому числі договорами тимчасового користування на умовах оренди, укладеним до набрання чинності цього положення, підлягає перерахунку.

Наявний в матеріалах справи витяг від 30.10.2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 0,1118 кв. м., яка розташована по просп. Тракторобудівників, 107, м. Харкові, не був у встановленому законом порядку оскаржений, а отже, відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим до виконання на всій території України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі за №75281/05 від 07.11.2005 року в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, які запропоновані в доданій до позовної заяви додатковій угоді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Окрім цього, колегія суддів також вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо внесення до розділу І договору (пункт 2) відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції змін, внесених Законом № 3613-VI, така істотна умова договору оренди землі як об'єкт оренди повинна містити відомості щодо кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки.

Крім того, абзац 2 пункту 5, який викладений в додатковій угоді до договору оренди землі за №75281/05 70 від 07.11.2005, в наступній редакції: "При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки", відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це інформація щодо нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки, яка видається територіальним органом земельних ресурсів на замовлення заявника.

Заявник - це особа, щодо якої міською радою прийнято рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду), поновлення договору оренди тощо.

У свою чергу, відповідно до пункту 286.2 статті 282 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, діюче податкове законодавство передбачає надання державній податковій службі оновленої інформації про змінену нормативно грошову оцінку саме орендарем.

Керуючись вищевикладеним можна дійти до висновку, що зміни до пункту 5 спірного договору відповідають податковому законодавству та відносинам між сторонами.

В той же час, судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зміни інших пунктів договору оренди, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 4 статті 179 Господарського Кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, що відсутні у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій частиною 4 статті 179 Господарського Кодексу України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №220, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі" (пункт 2.5).

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

При цьому колегія суддів наголошує, що позов складається з його підстав та предмету.

Під предметом позову розуміється певна матеріальна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставами позову є зазначені позивачем в позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої матеріально-правові вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог в частині зміни інших пунктів договору оренди землі за №75281/05 від 07.11.2005 року та не доведено відповідність даних пунктів додаткової угоди вимогам Закону, а відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в даній частині, підлягає залишенню без змін.

Твердження відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом першої інстанції не досліджено, що позивач в супереч статті 188 Господарського кодексу України не направив пропозицію з приводу укладення додаткової угоди до договору оренди на адресу відповідача, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 - 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, статтею 188 Господарського кодексу України встановлено лише порядок зміни та розірвання договорів. Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом матеріально-правових підстав для зміни договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечили б положенням частиною 2 статті 124 Конституції.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У зв'язку з викладеним доцільно зробити висновок, що норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про зміну умов договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Аналогічної правової позиції також дотримується Верховий Суд України у своїх постановах від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011, від 19.09.2011 року № 3-74гс-11, від 17.06.2008 року у справі № 8/32пд та Вищий господарський суд України в інформаційних листах «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 року № 01-8/482, «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15.01.2010 року № 01-08/12; «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011.

Таким чином, в разі недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №904/216/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 44, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой", смт. Ювілейне Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №904/216/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.